Перейти до вмісту

Ностромо (роман)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
«Ностромо: Приморське сказання»
АвторДжозеф Конрад
Назва мовою оригіналуNostromo: A Tale of the Seaboard
Моваанглійська
Жанрроман
ВидавництвоВидавництво "Астролябія"
Видано2019
Тип носія704
ISBN978-617-664-183-4
Перекладач(і)Олена О'Лір

«Ностромо: Приморське сказання» (англ. «Nostromo: A Tale of the Seaboard») — роман (1904) Джозефа Конрада, в якому описано невигадані події, але у вигаданій країні Південної Америки під назвою Костаґуана. Це історія про тиранію під різними личинами і про боротьбу проти неї, про хаос війни, що підносить одних і руйнує інших, про ціну багатства і знецінення людини, про віру і життя без неї, про любов і смерть у країні, в якій нічого не міняється. У «Ностромо» (1904), цьому визнаному шедеврі англомовної літератури та найкращому зі своїх романів, Конрад сягає вершин у художньому дослідженні життя суспільства і таємниць людської душі. 1998 року твір був включений до списку 100 найкращих англомовних романів ХХ століття[en], а американський письменник Скотт Фіцджеральд якось зазначив, що він сам волів би краще «написав Ностромо, аніж будь-який інший із романів».

Українською мовою роман «Ностромо: Приморське сказання [Архівовано 8 листопада 2019 у Wayback Machine.]» у 2019 видало Видавництво «Астролябія» у перекладі Олени О'Лір у рамках проекту Класична та сучасна європейська література в Україні[1] за фінансової підтримки програми «Креативна Європа» Європейської Комісії.

Персонажі

[ред. | ред. код]
  • Ностромо (Джованні Баттіста, Джан’ Баттіста, Баттістіно), італієць, «привабливий молодик, вабив чоловіків, жінок і дітей саме отим глибоким душевним спокоєм, який, мов погідні сутінки, робив ще спокусливішою його багатонадійну енергійну поставу та рішучу поведінку».
  • Чарлз Ґулд (дон Карлос, Король Сулако) — англієць, костаґуанець у третьому поколінні, власник срібної копальні, яку успадкував від батька.
  • Донья Емілія Ґулд — дружина Чарлза Ґулда.
  • Доктор Моніґем — лікар.
  • Мартін Деку — костаґуанець, що провів значну частину життя у Парижі і вважає себе радше європейцем; приїхавши на батьківщину, стає журналістом; закоханий в Антонію Авельянос.
  • Дон Хосе Авельянос — «державний муж, поет, чоловік культурний, який представляв свою країну при кількох європейських дворах (і перетерпів невимовні приниження у статусі політв'язня за часів тирана Ґусмана Бенто)».
  • Антонія Авельянос — високоосвічена донька дона Хосе Авельяноса, яка з безмежною самопосвятою турбувалася про батька і державні справи.
  • Джорджо Віола (Ґарібальдіно) — італієць, «ідеаліст давніх гуманістичних революцій».
  • Тереза Віола — дружина Джорджо Віоли.
  • Лінда Віола — старша донька Джорджо і Лінди Віоли.
  • Джізелла Віола — молодша донька Джорджо і Лінди Віоли.
  • Капітан Мітчел
  • Президент дон Вінсенте Ріб'єра
  • Ґусман Бенто
  • Генерал Монтеро
  • Педро Монтеро
  • Сеньйоре Гірш
  • Полковник Сотільйо
  • Голройд
  • Ернандес
  • Отець Роман
  • Отець Корбелан
  • Генерал Барріос
  • Дон Пепе

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Креативна Європа Україна. creativeeurope.in.ua (укр.). Архів оригіналу за 24 березня 2019. Процитовано 3 лютого 2020.

2. Ностромо (Nostromo) в перекладі з італійськой мови - Боцман. Морська професія.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Ностромо_(роман)