Перейти до вмісту

Нікулін Лев Веніамінович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Нікулін.
Нікулін Лев Веніамінович
Народився8 (20) травня 1891[1]
Житомир, Волинська губернія, Російська імперія[2]
Помер9 березня 1967(1967-03-09)[2][1] (75 років)
Москва, РРФСР, СРСР[2]
ПохованняНоводівичий цвинтар
Країна Російська імперія
 СРСР
Діяльністьписьменник, журналіст, письменник наукової фантастики, поет, сценарист, прозаїк, драматург
Alma materРосійський економічний університет імені Плеханова і Паризький університет
Мова творівросійська
Жанрроман, нарис і п'єса
ЧленствоСП СРСР
ПартіяКПРС
Брати, сестриYuri Nikulind
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани» медаль «За оборону Москви» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «У пам'ять 800-річчя Москви»
Сталінська премія

Нікулін Лев Веніамінович (прізвище при народженні — Олькеницький; 20 травня 1891, Житомир — 9 березня 1967, Москва) — російський радянський письменник, сценарист. Лауреат Державної премії СРСР за роман «Росії вірні сини» (1951).

Народився в родині відомого театрального діяча. Закінчив Одеське комерційне училище (1910), прослухав курс лекцій у Сорбонні (1910–1911, Париж), потім вступив до Московського комерційного інституту. В роки війни Росії проти України був політпрацівником Червоної армії, у 1919 р. — сценаристом на кінофабриці Наркомвоєна України «Червона зірка» і Всеукраїнського кінокомітету.

Учасник збройної агресії проти Української народної республіки.

Ранні науково-фантастичні оповідання і повісті Нікуліна, написані, в основному, в 1923-28 рр. і відносяться до сатиричної і гумористичної НФ, склали ядро збірки — «Бацила щирості» (1926), «Банний лист» (1927), «Ні з того, ні з сього» (1927), «Привиди Арбатского ринку» (1927). Єдиний НФ роман автора — «Таємниця сейфа» (1925; ін. — «Продавці таємниці») — по суті також «антикапіталістичний» памфлет (див. Капіталізм, Політика). У ряді НФ р-поклик 1940-х рр. — «Угадиватель думок» (1948) та ін. — Відсутня фейлетонна буфонада, її змінила виразна трагічна інтонація. За його сценаріями в Україні створено фільми:

Потім був на дипломатичній роботі, а в роки нацистсько-радянської війни — фронтовим кореспондентом. Нагороджений орденами: «Знак Пошани», Трудового Червоного Прапора, медалями. Був членом Спілки письменників Росії.

Література

[ред. | ред. код]
  • Литературная Энциклопедия. Т. 8. М., 1934. — С.84—88;
  • Сценаристи советского художественного кино. М., 1972. — С.253—254;
  • Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.299.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б в Никулин Лев Вениаминович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Нікулін_Лев_Веніамінович&oldid=35793601