ОМО (мова)

ОМО
Носії	вимерла близько у 1960 роках
Класифікація	есперантід
Офіційний статус
Коди мови

ОМО — міжнародна штучна мова, розроблений в Єкатеринбурзі в 1910 році у В. Венгеровим.

Історія мови

Автор проєкту — В. Венгеров, за професією — лісознавець, відомий також як художник (його картини в даний час зберігаються в Пермській художньої галереї). У жовтні 1910 року в друкарні Якова Шубіна вийшла перша книга — підручник мови, під назвою «Проєкт наукової та міжнародної мови». Цей проєкт був представлений автором вченим, розісланий в бібліотеки і навіть піднесений Імператору. Перша світова війна, революція і громадянська війна перервали процес розвитку лінгвопроєкту. Тим не менш, деяку підтримку проєкт отримав. І в 1927 році двохтисячним тиражем вийшов другий підручник: «ОМО — мова Людини» (240 сторінок). На перших 60 сторінках викладалася структура і граматика мови, друга частина містила в собі словник коренів. Після цього з'явилася велика кількість гуртків омістів, ОМО пвикладався (у факультативному порядку) в деяких навчальних закладах. Було створено об'єднання — «Оміат» і його керівний орган. У 1928 році В. Ф. Куренщіковим були видані накладом 5000 прим. кожна серія листівок з видами Уралу (автором фото був В. Венгеров). Видавалися також листівки в друкарні «Граніт». На цих листівках була реклама ОМО. В кінці 20-х і початку 30-х років Оміат налічував близько 1000 членів. Однак пізніше у зв'язку зі зміною ситуації в країні діяльність руху омістів була припинена. Відновилася вона лише в 1950-х роках. В. Венгеров відновив пропаганду свого проєкту в колах інтерлінгвістів, звертався він і до керівництва країни. Незважаючи на деяку підтримку, в тому числі з боку влади, рух омістов так і не відродилося в колишньому обсязі, а після смерті В. Венгерова в 1959 році припинилося. У 1980-х роках знову з'явився інтерес до цієї мови, членами Свердловського есперанто-клубу були проведені дослідження історії. У ряді газет були опубліковані статті, доповіді представлялися на лінгвістичних конференціях. Були знайдені носії мови. Проте вивчення ОМО велося лише як вивчення лінгвопроєкту.

Алфавіт і читання

Алфавіт ОМО побудований на основі латинського.

• A ―А,
• B ―Б,
• С ― Ц,
• D ― Д,
• E ― E,
• F ― Ф,
• G ― Г,
• H ― Х,
• I ― І,
• J ― Ж,
• К ― K,
• L ― Л,
• M ― M,
• N ― Н,
• О ― О,
• Р ― П
• Q ― Ч,
• R ― P,
• S ― C,
• T ― T,
• U ― У
• V ― В
• Х ― Ш
• Y ―Й чи Ь,
• Z ― З

В алфавіті 25 букв, які відповідають 25 звукам. Кожній літері відповідає один звук. Досить незвичайною для есперанто особливістю ОМО є наявність, крім латиниці, другого, власного алфавіту. Таким чином, писати на ОМО можна як в «міжнародному», так і в оригінальній транскрипції. Наголос в повних основних словах падає на передостанню голосну букву (як і в есперанто).

Словниковий склад

Велика частина словника складається з романських і німецьких коренів, а також з інтернаціоналізмів латинського походження. Є невелика кількість основ, запозичених зі слов'янських мов або через їх посередництво.

Морфологія і граматика

Слова утворюються з'єднанням коренів і приєднанням до кореня закінчень, рефіксів (їх є 23) і суфіксів (66).

іменник

Закінчення іменників в однині — o. Кінцеве o основних слів може не вживатися: saluto = salut. Наголос при цьому залишається. Закінчення знахідного відмінка — n, коли відсутня точніша вказівка ​​на об'єкт дії і при цьому додаток стоїть попереду доповнюється: petey len = petey le (просити його); portey katon = portey kato (нести кішку). Але: len petey, katon portey. Закінчення іменника у множині — i: lomo людина — lomi люди, xtono камінь — xtoni камені. Коли підмет та присудок однакові, при зворотному порядку слів перед присудком ставиться частка yu: kavalo es zoo = yu zoo es kavalo (кінь-тварина).

прикметник

Закінчення прикметника (по числах не змінюється) — a. Активне причастя:-inta,-anta,-onta. Пасивний дієприкметник:-ita,-ata,-ota. Активний інфінітив:-ey (libey любити). Пасивний інфінітив:-ety (libety бути любимим). При введенні в Інфінітив ознак часу e переходить в a (теп. час), I (мин. час), O (майб. час): Mi volas lektay я хочу читати (зараз); Mi volas vuroy en Ameriko я хочу їхати в Америку (в майбутньому); Mi volis qeesiy я хотів бути присутнім (в минулому). При бажанні вказати в інфінітиві дійову особу, до закінчення додають відповідний особовий займенник: Mi ziras lektayti я бажаю, щоб ти читав тепер; Laveymi мені мити. Щоб особливо відзначити зв'язок часів, замість es можна вживати is (мин. час), As (теп. час), os (майб. час): Li es gaya він веселий (завжди, за складом характеру); Li as gaya він веселий (зараз); Otto es felqulo Отто щасливець (завжди); Otto as felqulo Отто щасливець (зараз). Ступені порівняння: plu слово kam і maplu слово kam: Su es plu bona, kam tuo. Найвищий ступінь: pley і mapley: Pley bona parko in la urbo.