Ярема Олександр Михайлович
| Олександр Ярема | ||||
|---|---|---|---|---|
| Ім'я при народженні | Олександр Михайлович Ярема | |||
| Народився | 26 травня 1972 (52 роки) Миколаївська область, Українська РСР, СРСР | |||
| Національність | українець | |||
| Громадянство |  Україна | |||
| Діяльність | актор | |||
| IMDb | nm5698254 | |||
| Нагороди та премії | ||||
 | ||||
|
| ||||
Олександр Михайлович Ярема — український актор та ведучий. Випускник Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І. К. Карпенка-Карого. Ведучий програми «ВусоЛапоХвіст» на телеканалі СТБ. Заслужений артист України (2024)
Народився в Миколаївській області. У віці 6 років разом із родиною переїхав до Херсона.
По завершенні в 1996 році Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І. К. Карпенка-Карого (курс Леоніда Олійника), був зарахований до театральної трупи Київського академічного театру юного глядача на Липках, з 2019 року — Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка (м. Київ).
З 2007 по 2013 роки був ведучим передачі «ВусоЛапоХвіст» на телеканалі «СТБ».
- Телевізійні проєкти
- «Мамаду»
- Серіали
- «Усе включено»
- «Міський роман»
- «Прибулець»
- «Утьосов. Пісня довжиною у життя»
- «Вечірка»
- «Папаньки»
- Ігровий кінематограф
- 2002 — «Золота лихоманка» — Олег
- 2021 — «Будинок „Слово“: Нескінчений роман» — Теодор Драйзер
- 2022 — «Памфір» — Орест («Морда»)
- 1986 — «Король Дроздобород»
- 1998 — «Чарівна Пеппі»
- 2002 — «Ромео і Джульєтта»
- 2002 — «Вовки та…»
- 2003 — «Ляльковий дім»
- 2004 — «Чайка»
- 2005 — «Лісова пісня»
- 2005 — «Ярмарковий гармидер»
- 2006 — «Химера»
- 2008 — «Романтик з планети eBay»
- 2009 — «Шинель»
- «Шалений день»
- 2015 — «Королева краси, або перед смертю не надихаєшся» за п'єсою «Красуня з Лінена» Мартіна Мак-Дони; реж. Максим Голенко — Мег Фолан
- 2017 — «Тату, ти мене любив?» за п'єсою «Тихий шорох зникаючих кроків» Дмитра Богославського; реж. Стас Жирков — Дмітріч (тато)
- Дикий Театр (м. Київ)
- 2017 — «Афродизіак» Віктора Понізова; реж. Максим Голенко — мадам Фрашон
- 2018 — «Кицюня» за п'єсою «Лейтенант з острова Інішмор» Мартіна Мак-Дони; реж. Максим Голенко — Донні
- 2019 — «Спіймати Кайдаша» вистава-променад за п'єсою Наталі Ворожбит; реж. Максим Голенко — Омелько Кайдаш
- 2019 — «Кайдаші 2.0.» Наталі Ворожбит за мотивами серіалу «Спіймати Кайдаша», написаного за мотивами повісті «Кайдашева сім'я» І. Нечуя-Левицького; реж. Максим Голенко — Омелько Кайдаш
- 2020 — «Ображені. Білорусь (сія)» Андрія Курейчика[ru]; реж. Максим Голенко — Старий
- Театральна агенція «ТЕ-АРТ»
- 2018 — «Холостяки і холостячки» Ханоха Левіна; реж. Максим Голенко
- 2019 — «Хочу зніматися у кіно, або Кохання не за сценарієм» Ніла Саймона; реж. Артур Артіменьєв
В театрі Франка працює з 2019 року[1]:
- 2019 — «Лунаса» за п'єсою «Танці на Луназу» Брайана Фріла; реж. Андрій Приходько — Джек
- 2019 — «Поминальна молитва» Григорія Горіна за мотивами збірки оповідань Шолом-Алейхема «Тев'є-Молочар»; реж. поновлення Дмитро Чирипюк — Степан (поновлення легендарної вистави «Тев'є-Тевель», поставленої Сергієм Данченко у 1989 році)
- 2020 — «Украдене щастя» за однойменною п'єсою Івана Франка; реж. Дмитро Богомазов — Микола Задорожний[2][3]
- 2020 — «Крум» Ханоха Левіна; реж. Давид Петросян — Тугаті
- Інші театри
- 2017 — «Homo Soveticus» за мотивами п'єси «Потерпілий Гольдинер» Віктора Шендеровича; реж. Максим Голенко (Театр «Ампулка»)
- 2019 — «Енеїда-XXI» Віталій Ченський за мотивами поеми «Енеїда» Івана Котляревського; реж. Максим Голенко — Анхіз (Одеський академічний український музично-драматичний театр імені В. Василька та «Дикий Театр», м. Київ)
- 2019 — «Зойчина квартира»[ru] Михайла Булгакова; реж. Максим Голенко — Борис Семенович Гусь-Ремонтний, комерційний директор тресту тугоплавких металів (Київський академічний драматичний театр на Подолі)[4]
- 2019 — «Дон Жуан» Марини Смілянець; реж. Максим Голенко (Антреприза, м. Київ)
- Заслужений артист України (2024)[5]
| Нагороди й номінації | ||||
|---|---|---|---|---|
| Рік | Премія | Номінація | Робота | Результат |
| 2017 | «Київська пектораль» | Найкраще виконання чоловічої ролі другого плану | «Без вини винні» | Номінація |
| 2023 | «Золота дзиґа» | Найкраща чоловіча роль другого плану | «Памфір» | Номінація |
| 2024 | Найкраща чоловіча роль | «Уроки толерантності» | Номінація | |
- ↑ Олександр Ярема на сайті Театру ім. І. Франка. Архів оригіналу за 30 червня 2020. Процитовано 16 липня 2020.
- ↑ Іван БАБЕНКО, Тетяна ПОЛІЩУК (3 липня 2020). Соціальна дистанція як... художній засіб. Столичні франківці представили «Украдене щастя» — першу прем’єру після послаблення карантину (укр.). «День». Архів оригіналу за 3 липня 2020. Процитовано 2020-7-16.
- ↑ Едуард ОВЧАРЕНКО (15 липня 2020). Олександр ЯРЕМА: «Краще про мене розкажуть мої ролі» (укр.). «I-UA.tv». Архів оригіналу за 30 вересня 2020. Процитовано 2020-7-16.
- ↑ Сергій ВИННИЧЕНКО (5 травня 2020). Двічі в одну «Зойчину квартиру» (укр.). Портал «Театральна риболовля». Архів оригіналу за 27 лютого 2021. Процитовано 26 травня 2021.
- ↑ Популярний актор театру Франка отримав звання Заслуженого артиста, Главком, 23.01.2024
- Олександр Ярема на сайті Театру ім. І. Франка [Архівовано 30 червня 2020 у Wayback Machine.]
- Олександр Ярема на сайті «Дикого Театру» [Архівовано 18 липня 2020 у Wayback Machine.]
- Олександр Ярема на сайті Театру на Подолі [Архівовано 14 серпня 2020 у Wayback Machine.]
- http://www.teleprostir.com/dossier/type-14-televeduchi/show-4627-iarema-oleksandr [Архівовано 30 грудня 2021 у Wayback Machine.]
- http://www.tuz.kiev.ua/node/99[недоступне посилання з серпня 2019]
- https://web.archive.org/web/20101218110759/http://www.stb.ua/ua/staff/9/
|
Це незавершена стаття про українського актора чи акторку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |