Старий Олексинець
| село Старий Олексинець | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Кременецький |
| Тер. громада | Лопушненська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA61020110110042971 |
| Облікова картка | Старий Олексинець |
| Основні дані | |
| Засноване | 1430 |
| Населення | 983 |
| Територія | 13.510 км² |
| Густота населення | 72.76 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 47061 |
| Телефонний код | +380 3546 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°50′33″ пн. ш. 25°33′37″ сх. д.H G O |
| Водойми | р. Добринь, потічки Іванка і Заломана (притоки Добрині) |
| Відстань до районного центру |
50 км |
| Найближча залізнична станція | Збараж |
| Відстань до залізничної станції |
25 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 47054, Тернопільська обл., Кременецький р-н, с. Лопушне, вул. Шевченка,12 |
| Карта | |
  Старий Олексинець | |
 Старий Олексинець | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Стари́й Оле́ксинець — село Лопушненської сільської громади Кременецького району Тернопільської області. Розташоване на півдні району. До 2020 центр сільської ради, якій підпорядковане с. Івання. До Старого Олексинця приєднано хутори Ломаки, Попова Гора і Став, у зв'язку з переселенням мешканців хутір Сагани виведений з облікових даних.
Населення села — 942 особи (2007).
Село розташоване на березі річки Добринь, вище по течії на відстані в 0,5 км розташоване село Башуки, нижче по течії на відстані 1,5 км розташоване село Очеретне. На північний захід від села розташований ландшафтний заказник місцевого значення — «Витік річки Заломаної».
Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки ранньозалізного часу і давньоруської культури.
Перша писемна згадка — 1430 р.
Писемні відомості про с. Старий Олексинець є в «Историко-статистическом описании церквей и приходов Волынской епархии Кременецкого уезда» М.Теодоровича. Тут є згадка про те, що село належало до Збаразького повіту і становило власність спочатку князів Збаразьких, а відтак Вишнівецьких (Соломорецьких і Чарторийських).
У дільничому акті кн. Збаразьких — Солтана, Симеона і Василя та їх матері — від 19 липня 1463 року говориться про передачу села у володіння дочки Олександри, а до цього власником села був рідний брат Д. Байди Вишнівецького — Андрій Вишнівецький, який назвав село на честь свого імені — Андрієво, але ця назва існувала недовго. Коли за згаданим вище дільничим актом володаркою села стала дочка князів Збаразьких Олександра, вона і назвала село на честь свого імені — Олексинець.
1583 р. поселення згадане як власність князя Андрія Вишневецького, котрий звів замок. Не виключено, що укріплення на цьому місці були раніше, але замок вже побудував А. Вишневецький. Вишневецький укріпив дитинець системою земляних насипних укріплень, які з зовнішньої сторони були обкладені каменем та прикрашені тесаним каменем.
У ІІ-й пол. XIX ст. О. Ржищевський (Aleksander Rzyszczewski) перебудував його на неоґотичний палац.
Наприкінці XIX ст. Старий Олексинець — центр волості.
Діяли філії українського товариства «Просвіта» та інші.
В період окупації України Російською імперією в палаці проживав російський генерал — командувач царськими прикордонними військами. Кордон між Австро-Угорщиною та Росією проходив неподалік у Новому Олексинці до 1914 року, де знаходилася митниця.
1920—1939 — центр Староолексинецької ґміни Кременецького повіту Польщі.
В 1920 році в замок повернулися його власники, які і проживали там до 1939 року.
З 1939 року замок використовувався комуністами як склад і почав занепадати.
У березні 1944 р. в місцевому замку перебували відділ повстанців і штаб Енея (П. Олійника).
Після повернення комуністів, в 1944 році, замок в 50 роках XX століття повністю розібрали, виклавши дорогу в селі, та звели колгоспні будівлі. Від замку залишилися лише вали-укріплення.
За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким[1]:
| Мова | Число ос. | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 99,49 | |
| російська | 0,51 |
- церква святого апостола Андрія Первозванного (1756, мурована, ПЦУ)
- церква святого апостола Андрія Первозванного (1938, дерев'яна)
- костел святого Архангела Михаїла (поч. XVII ст.)
- Дім молитви ХВЄ.
- Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у Німецько-радянській війні (1965), встановлено пам'ятний хрест воякам УПА (1992).
Працюють ЗОШ 1-3 ступ., будинок культури, бібліотека, амбулаторія, відділення зв'язку, цегельний завод, торгові заклади.
- Тоцький Микола Васильович — сотник Армії УНР, льотчик Повітряного флоту УНР;
- Горлинський О. — військовик,
- Гук В. — доктор економічний наук,
- Шегера Григорій Омелянович (* 1934) — краєзнавець, відмінник нар. освіти.
- Лятуринська О. — поетка, публіцистка, скульпторка.
-
Школа -
Символічна могила Борцям за волю України -
Пам'ятний знак в честь вояків УПА -
Автобусна зупинка -
Став біля села
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 25 травня 2019. [Архівовано 2016-03-06 у Wayback Machine.]
- В. Собчук, В. Уніят. Старий Олексинець // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — 708 с. — ISBN 978-966-528-279-2. — С. 332–333.
- Г. Шегера. Старий Олексинець у коротких історичних нарисах, переказах і леґендах (нарис). — 2003.
- Oleksiniec Stary // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 459. (пол.). — S. 459. (пол.)
- Oleksiniec Stary // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 405. (пол.). — S. 405. (пол.)
