Отто Штайнгойзль

Отто Штайнгойзль
нім. Otto Steinhäusl
Народився	10 березня 1879(1879-03-10)  Чеські Будейовиці, Чеські Будейовиці (округ), Чехія
Помер	20 червня 1940(1940-06-20) (61 рік)  Відень, Третій Райх  ·туберкульоз
Країна	Австрія
Діяльність	правник, адвокат
Alma mater	Віденський технічний університет і Віденський університет
Учасник	Перша світова війна
Членство	СС
Посада	Президент Інтерполуd
Військове звання	Оберфюрер СС
Нагороди	Ювілейний хрест Хрест «За цивільні заслуги» (Австро-Угорщина) Пам'ятна військова медаль (Австрія) Великий срібний почесний знак «За заслуги перед Австрійською Республікою» Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року» Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Медаль «За вислугу років у поліції» 1-го ступеня Медаль «За вислугу років у поліції» 2-го ступеня Медаль «За вислугу років у поліції» 3-го ступеня Почесний кут старих бійців

Отто Штайнгойзль (нім. Otto Steinhäusl; 10 березня 1879, Будвайс — 20 червня 1940, Відень) — австрійський і німецький поліцейський діяч, доктор права (1905), оберфюрер СС (25 липня 1938). Президент Інтерполу (1938—1940).

Біографія

Син обер-лейтенанта австро-угорської армії. З 1898 року вивчав право у Віденському університеті. В 1902-03 роках служив однорічним добровольцем в 17-му піхотному полку. В 1907 році став практикантом Віденської поліції. В 1911 році переведений в службу безпеки Меріша-Острау.

В 1913 році повернувся у Відень, в 1915 році призначений комісаром поліції. Під час Першої світової війни служив у контррозвідці. В 1919 році призначений обер-комісаром поліції, в 1921 році — поліцейським радником. В 1922 році був тимчасовим керівником відділу федеральної поліції Зальцбурга. В 1931 році переведений в штаб-квартиру Віденської поліції, з 1932 року — начальник служби безпеки. В 1933 році очолив групу кримінальної поліції.

Штайнгойзль дотримувався великонімецьких ідей, проте не був відкритим прихильником НСДАП. Він знав про підготовку Липневого путчу, тому після його придушення був заарештований і 20 грудня 1935 році засуджений до 7 років ув'язнення. В липні 1936 року звільнений.

12 березня 1938 року вступив у СС (посвідчення № 292 773). З 16 березня 1938 року — президент поліції Відня (офіційно — з 18 січня 1940 року). У квітні 1938 року призначений президентом Інтерполу. Помер від туберкульозу.

Нагороди

• Ювілейний хрест (1908)
• Золотий хрест «За цивільні заслуги» (Австро-Угорщина) з короною (1913) — за викриття Альфреда Редля.
• Пам'ятна військова медаль (Австрія) з мечами
• Великий срібний почесний знак «За заслуги перед Австрійською Республікою»
• Почесний кут старих бійців
• Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Медаль «За вислугу років у поліції» 3-го, 2-го і 1-го ступеня (25 років)
• Почесний член спортивного клубу Рапід

Література

• Helge Dvorak: Biographisches Lexikon der Deutschen Burschenschaft. Band I: Politiker. Teilband 5: R–S. Winter, Heidelberg 2002, ISBN 3-8253-1256-9, S. 502—503.
• Wolfgang Graf: Österreichische SS-Generäle. Himmlers verlässliche Vasallen, Hermagoras-Verlag, Klagenfurt/ Ljubljana/ Wien 2012, ISBN 978-3-7086-0578-4.
• F. Weisz: Steinhäusl Otto. In: Österreichisches Biographisches Lexikon 1815—1950 (ÖBL). Band 13, Verlag der Österreichischen Akademie der Wissenschaften, Wien 2007—2010, ISBN 978-3-7001-6963-5, S. 184.
• Edmund Glaise von Horstenau, Peter Broucek (Hrsg.): Ein General im Zwielicht: die Erinnerungen Edmund Glaises von Horstenau, Band 3, Böhlau Verlag, Wien 1983, ISBN 3-205-08743-7, S. 97
• Mathieu Deflem: Policing World Society. Historical Foundations of International Police Cooperation. Oxford UP, Oxford 2002, S. 236.