Перейти до вмісту

Павел Панов

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ф
Павел Панов
Павел Панов
Павел Панов
Павел Панов у 1971 році
Особисті дані
Народження 16 вересня 1950(1950-09-16)
  Софія, Болгарія
Смерть 18 лютого 2018(2018-02-18) (67 років)
  Софія, Болгарія
Громадянство  Болгарія
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1963–1968 Болгарія «Септемврі»  ? (?)
1968 Болгарія «Спартак» (Софія) 8 (5)
1969–1981 Болгарія «Левскі» 301 (130)
1981–1982 Греція «Аріс» 25 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1971–1979 Болгарія Болгарія 44 (13)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1986–1987 Болгарія «Левскі»
1988–1989 Болгарія «Хасково»
1989–1990 Болгарія «Левскі»
1991–1992 Нігерія «Івуаньянву Нейшнл»
1992–1993 Болгарія «Септемврі»
1992–1993 Болгарія Болгарія (U-21)
1993–1995 Болгарія «Ботев» (Пловдив)
1995–1999 Болгарія «Септемврі»
2000 Болгарія «Локомотив» (Софія)
2006 Болгарія «Родопа»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Павел Панов (болг. Павел Панов, 16 вересня 1950, Софія — 18 лютого 2018, Софія) — болгарський футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. Футболіст року в Болгарії (1977). Заслужений майстер спорту Болгарії (1975).

Виступав, зокрема, за «Левскі», а також національну збірну Болгарії, у складі якої був учасником чемпіонату світу 1974 року.

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

У дорослому футболі дебютував виступами за команду «Септемврі», з якою виступав у нижчих лігах. У 1968 році дебютував у вищому дивізіоні Болгарії в складі софійського «Спартака», в першому сезоні забив 5 голів у 8 матчах.

22 січня 1969 року команда припинила своє самостійне існування і злилася з набагато титулованішим клубом «Левскі» під назвою «Левскі-Спартак»[1], де і продовжив грати Панов, зігравши в чемпіонаті країни 297 матчів і забивши 131 гол[2]. Неодноразово ставав чемпіоном і володарем Кубка Болгарії. У 1977 році став найкращим бомбардиром чемпіонату з 20 голами, в тому ж році був визнаний найкращим футболістом Болгарії. У 1975 і 1976 роках входив в топ-3 в голосуванні за найкращого гравця року. У єврокубках зіграв 36 матчів і забив 22 голи, в тому числі в Кубку чемпіонів — 9 матчів і 3 голи, в Кубку кубків — 13 матчів і 9 голів, в Кубку УЄФА — 14 матчів і 10 голів.

Завершив ігрову кар'єру у грецькій команді «Аріс», за яку виступав протягом сезону 1981/82 років[3].

Виступи за збірну

[ред. | ред. код]

У період з 1967 по 1969 рік він провів 28 матчів і забив 20 голів за юнацьку збірну Болгарії, в 12 з яких був капітаном і став чемпіоном Європи серед юніорів 1969 року у Східній Німеччині. Після цього він продовжував залишатися головною фігурою в молодіжній збірній Болгарії, зігравши за неї 26 ігор з 8 голами, а в 7 матчах був капітаном.

24 березня 1971 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Болгарії в олімпійському відбірковому турнірі проти Великої Британії (0:1). Перший гол за збірну забив 18 квітня 1973 року в грі Балканського кубка проти Туреччини (2:5). Згодом в рамках цього турніру, що тривав до 1976 року, зіграв ще у 3 іграх і став переможцем змагань.

У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1974 року у ФРН[4], де зіграв у всіх трьох матчах Болгарії проти Швеції, Уругваю та Нідерландів, але болгари не виграли жодної гри та не змогли пройти груповий етап.

Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 9 років, провів у її формі 44 матчі, забивши 13 голів[5] і у семи матчах був капітаном команди.

Кар'єра тренера

[ред. | ред. код]

Після завершення ігрової кар'єри увійшов до тренерського штабу «Левскі». У 1986—1987 і 1989—1990 роках працював головним тренером клубу.

У 1991—1992 роках працював в Нігерії з клубом «Івуаньянву Нейшнл». Також очолював болгарські клуби «Хасково», «Септемврі» та «Ботев» (Пловдив). У 1992—1993 роках очолював молодіжну збірну Болгарії.

Навесні 2000 року очолив «Локомотив» (Софія), але був звільнений восени того ж року після поганого старту «Локомотива» в новому сезоні чемпіонаті. Він був призначений головою спортивно-технічної комісії при правлінні «Левскі». Також на початку XXI століття працював у Болгарському футбольному союзі, курував молодіжні та юнацькі збірні.

У червні 2006 року він став тренером «Родопи», але того ж року покинув посаду.

Помер 18 лютого 2018 року на 68-му році життя[6].

Титули і досягнення

[ред. | ред. код]
«Левскі»: 1969/70, 1973/74, 1976/77, 1978/79
«Левскі»: 1969/70, 1970/71, 1975/76, 1976/77, 1978/79

Індивідуальні

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Левски-Спартак и Витоша (1969—1990) — www.pfclevski.eu. Архів оригіналу за 23 березня 2018. Процитовано 19 травня 2019.
  2. ↑ Профил на LevskiSofia.info. Архів оригіналу за 5 серпня 2012. Процитовано 19 лютого 2021.
  3. ↑ Mastrogiannopoulos, Alexander (11 травня 2005). Foreign Players in Greece since 1959/60. RSSSF. Архів оригіналу за 11 червня 2017. Процитовано 15 жовтня 2009.
  4. ↑ 1974 FIFA World Cup Germany. fifa.com
  5. ↑ Mamrud, Roberto (16 липня 2009). Bulgaria – Record International Players. RSSSF. Архів оригіналу за 8 березня 2019. Процитовано 15 жовтня 2009.
  6. ↑ UEFA.com. Bulgaria mourns Levski great Pavel Panov. UEFA.com. Архів оригіналу за 26 лютого 2018. Процитовано 19 лютого 2018.

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Павел Панов на сайті ФІФА (англ.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Павел_Панов&oldid=44194395