Пасіфе (супутник)
| |
| Дані про відкриття | |
|---|---|
| Дата відкриття | 27 січня 1908 року |
| Відкривач(і) | Филіберт Жак Мело |
| Планета | Юпітер |
| Номер | |
| Орбітальні характеристики | |
| Велика піввісь | 24 094 770 [1] км |
| Перицентр | 16 980 250 км |
| Апоцентр | 31 209 300 км |
| Орбітальний період | 764,082032 діб |
| Ексцентриситет орбіти | 0,2953 |
| Нахил орбіти | 145,24° до екліптики, 143,04° до площини екватора планети |
| Фізичні характеристики | |
| Видима зоряна величина | {{{видима зоряна величина}}} |
| Діаметр | ~58 км |
| Площа поверхні | ~11 300 км² |
| Маса | ~3,0×1017 кг |
| Густина | 2,6 (оцінка) г/см³ |
| Прискорення вільного падіння | 0,022 м/с² |
| Друга космічна швидкість | 0,036 км/с |
| Альбедо | 0,04 (оцінка) |
| Температура поверхні | ~124 К |
| Атмосфера | відсутня |
| Інші позначення | |
| Юпітер VIII, Посейдон (1955-1975) | |
|
| |
Пасіфе (грец.ΙΠασιφάη) (англ. Pasiphaë) — нерегулярний супутник Юпітера, відомий також під назвою Юпітер VIII; з 1955 по 1975 роки — під назвою Посейдон (англ. Poseidon).
Відкритий 1908 року Филібертом Жаком Мело з Королівської Гринвіцької Обсерваторії, отримав проміжну назву 1908 CJ, оскільки спочатку було незрозуміло — це тіло є астероїдом чи супутником Юпітера.
Невдовзі після відкриття супутник був загублений; віднайдений знов лише у 1930 астрономами Лікської обсерваторії за ефемеридами Бориса Нумерова[2]
Пасіфе не мав власного сучасного імені до 1975 року[3]; до цього його звали просто Юпітер VIII. Іноді між 1955 і 1975 роками його називали «Посейдон»[4].
1975 року отримав офіційну назву на честь Пасіфаї — дружини Міноса у давньогрецькій міфології.
Супутник здійснює повний обріт навколо Юпітера на відстані приблизно 23,703 Мм. Сидеричний період обертання 745,5 земних діб. Орбіта має ексцентриситет ~0,4077.
Супутник належить до групи Пасіфе, нерегулярних супутників, що обертаються на відстані від 22,8 до 24,1 Гм від Юпітера, з нахилами орбіт від 144,5 до 158,3 градусів.
Супутник має приблизно 48 кілометрів у діаметрі, альбедо 0,04. Оціночна густина 2,6 г/см³.
Має сірий колір (показник кольору B-V=0.74, R-V=0.38), подібно до астероїдів типу C.
- [1](англ.)
- [2] (англ.)
- Список супутників Юпітера (НАСА) (англ.)
- Список супутників Юпітера (англ.)
.svg){kind=small}
|
Це незавершена стаття з астрономії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- ↑ Jacobson, R. A. (2000). The Orbits of Outer Jovian Satellites. Astronomical Journal. 120: 2679—2686. doi:10.1086/316817.
- ↑ И. Г. Колчинский, А. А. Корсунь, М. Р. Родригес, Астрономы (Биографический справочник), на сайті Астронет (російською), Киев: «Наукова Думка», 1977
- ↑ IAUC 2846: Satellites of Jupiter 1974 October 7 (naming the moon)
- ↑ Payne-Gaposchkin, Cecilia; Katherine Haramundanis (1970). Introduction to Astronomy. Englewood Cliffs, N.J.: Prentice-Hall. ISBN 0-134-78107-4.