Пеетер Аллік
Пеетер Аллік | ||||
---|---|---|---|---|
ест. Peeter Allik ![]() | ||||
Народження | 28 червня 1966[1][2] ![]() Пилтсамаа, Põltsamaa Cityd, Йиґевамаа, Естонія ![]() | |||
Смерть | 31 грудня 2019[3] (53 роки) ![]() | |||
Тарту, Естонія ![]() | ||||
Країна | ![]() ![]() | |||
Навчання | Тартуський університет ![]() | |||
Діяльність | художник, художник-гравер ![]() | |||
Роботи в колекції | Естонський художній музей ![]() | |||
| ||||
![]() ![]() | ||||
Пее́тер А́ллік (ест. Peeter Allik; 28 червня 1966, Пилтсамаа — 31 грудня 2019) — естонський художник і графік.
Народився 28 червня 1966 в місті Пилтсамаа (повіт Йиґевамаа, Естонія).
З 1987 по 1993 рік Пеетер Аллік вивчав живопис і графіку в Тартуській художній школі, Тартуському університеті та Естонській академії мистецтв.
Закінчив Тартуський університет.
Аллік почав виставки у другій половині 1980-х років (олійний живопис). У 1990-х роках став дуже продуктивним художником, підтримавши хвилю «неопоп» на початку десятиліття і другий прихід сюрреалізму в 2-й половині 90-х.
Працює в сюрреалістичній тематиці в чорно-білій дактилоскопічній манері.
У 1997 р. став першим лауреатом Премії Адо Ваббе, заснованої в пам'ять одного з вождів модернізму в естонському живописі Адо Ваббе.
У 2002 отримав гран-прі на VIII міжнародній бієнале країн Балтійського моря в Калінінграді.
У 2003 і 2006 роках відбулися персональні виставки Пеетера Алліка в Санкт-Петербурзі в залах Номі.
У 2006 р. премія III Санкт-Петербурзької бієнале графіки, ЦВЗ Манеж (Санкт-Петербург).
У 2007 р. участь в II графічному салоні «Любитель естампів» як почесний гість, ЦВЗ Манеж (Санкт-Петербург).
У 2011 р. учасник проекту «графічний triП» (колекція К. Авелева) Малий Манеж (Санкт-Петербург).
- «Erastamisdokumentide põletamine»
- «Kalmer ja surm»
- «Kes meist siis ei tahaks olla Peeter Allik»
- «Kusev kasakas»
- «Konkreetsed lahendused»
- «Maha valitsus, president käigu persse»
- «Meie kontseptsioon on filosoofia»
- «Mina»
- «Radikaalselt korrektne»
- «Seksikas saabas»
- «Tarbetud nüansid»
- «Vaikust lõhestas vali kärgatus»
- «ÜRO»
- «XX sajandi saladused»
- «Peeter Allik. Kultiveeritud skisofreenia» Tartu Kunstimuuseumis
Протягом багатьох років особливістю робіт Алліка є мережа приголомшливих і чорних смуг.
Його графічне і живописне мистецтво відображається має гострий соціальний нерв, реагуючи на політичні і соціальні зрушення в суспільстві, але Аллік робить це через своєрідний гумор і гротеск.
Пеетер Аллік живе в селі Лаасме в муніципалітет Пуурмані, округ Йигева.
-
"Mardipäev", 1989
-
"Nato", 1996
-
"Melanhoolia", 1999
-
"Erastamisdokumentide põletamine", 2002
-
"Sündinud Nõukogude Liidus", 2002
-
"Naised jooksevad", 2003-2004
- ↑ Art Museum of Estonia Digital Collection — Естонський художній музей.
- ↑ Artists of the World Online, Allgemeines Künstlerlexikon Online, AKL Online / Hrsg.: A. Beyer, B. Savoy — B: K. G. Saur Verlag, Verlag Walter de Gruyter, 2009. — ISSN 2750-6088 — doi:10.1515/AKL
- ↑ https://kultuur.err.ee/1019350/suri-kunstnik-peeter-allik
- Страница Пеэтера Аллика (англ.)
- Естампи (ліногравюри) Пеетера Алліка в Санкт-Петербурзі
- Kursi koolkonna kodulehekülg
- Ants Juske: «Peeter Allik kui meie ajastu manerist» Postimees, 25. jaanuar 2005
- Mari Sobolev: «Kes meist siis ei tahaks olla Peeter Allik» Eesti Ekspress, 3. aprill 2002
- «Peeter Allik avab näituse ühtaegu Vaalas ja virtuaalgaleriis» Eesti Päevaleht, 5. märts 2002
- Vano Allsalu: «Peeter Allik RADIKAALSELT KORREKTNE»