Плей-оф чемпіонату світу з футболу 2014 — другий і заключний етап чемпіонату світу з футболу 2014 у Бразилії. До стадії плей-оф пройшли по 2 найкращі команди з кожної групи (всього 16), які грають на виліт за олімпійською системою. Якщо матч плей-оф закінчується з нічийним результатом, то команди гратимуть додатковий час — 2 тайми по 15 хвилин. Якщо рахунок залишиться нічийним після овертайму, команди пробиватимуть післяматчеві пенальті, мінімум по 5 кожна.
До цієї гри дві південноамериканські збірні грали між собою 68 разів[1], включаючи тричі на стадіях плей-оф фінальних частин чемпіонатів світу. В усіх попередніх іграх плей-оф також вигравали бразильці (у півфіналі чемпіонату світу 1962 з рахунком 4:2; в 1/8 фіналу чемпіонату світу 1998 з рахунком 4:1; та в 1/8 фіналу чемпіонату світу 2010 з рахунком 3:0).
39-та офіційна гра в історії очних зустрічей двох південноамериканських команд[2], яка, зокрема, включає матч групового етапу чемпіонат світу 1962, виграний Уругваєм з рахунком 2:1. Останні ігри між командами відбулися в рамках кваліфікаційного раунду ЧС-2014 (зона CONMEBOL), в якому збірні Колумбії та Уругваю обмінялися домашніми перемогами.
Нападник збірної Уругваю Луїс Суарес пропускав гру через дискваліфікацію, отриману за укус суперника, захисника збірної Італії Джорджо К'єлліні в останній грі уругвайців на груповому етапі[3].
Матч виграла збірна Колумбії завдяки двом голам Хамеса Родрігеса, який таким чином відзначився у четвертому матчі чемпіонату поспіль і з 5 голами у 4 матчах вийшов на перше місце у суперечці найкращих бомбардирів мундіалю. Вихід збірної Колумбії до чвертьфіналу став найвищим на той час досягненням в історії її виступів на чемпіонатах світу.
До цієї гри дві збірні шість разів зустрічалися між собою на футбольному полі[4], включаючи матч групового етапу чемпіонату світу 1998 року, в якому було зафіксовано нічию з рахунком 2:2.
Гру пропускав півзахисник збірної Мексики Хосе Хуан Васкес, дискваліфікований через перебір жовтих карток[5]. Матч відзначався драматичним перебігом, майже увесь другий тайм у рахунку вели мексиканці завдяки голу у виконанні Джовані дос Сантоса. Відчайдушні спроби нідерландських гравців зрівняти рахунок увінчалися успіхом лише за дві хвилини до завершення основного часу зустрічі, коли цілі досяг дальній удар Веслі Снайдера. А на четвертій доданій до основного часу хвилині нідерландці вибороли перемогу, коли Клас-Ян Гунтелар реалізував пенальті, призначений за неочевидне порушення правил проти Ар'єна Роббена.
Перша в історії зустріч двох збірних на футбольному полі[6]. Гру було переведено в овертайм у додані до основного часу матчу хвилини, коли центральний захисник збірної Греції Сократіс Папастатопулос зрівняв рахунок. Долю гри визначили післяматчеві пенальті в яких вирішальним став пенальті, який не зміг реалізувати Теофаніс Гекас.
До цієї гри збірні зустрічалися лише одного разу, у товариському матчі 2009 року, в якому мінімально (1:0) перемогли нігерійці[7].
22-а гра в історії протистояння двох збірних, яка, зокрема, включає фінал чемпіонату світу 2002 року, виграний бразильцями з рахунком 2:0.
Гру пропускали захисник збірної Бразилії Тіагу Сілва (через перебір жовтих карток) та нападник тієї ж збірної Неймар (через травму).
Розгромний рахунок, з яким програла збірна Бразилії, став найбільшою домашньою поразкою в історії цієї команди[8]. До цього з різницею у 6 м'ячів бразильці програвали лише одного разу, збірній Уругваю в 1920 році[8]. Цією грою було перервано серію з 62 домашніх матчів без поразок, яку збірна Бразилії розпочала ще 1975 року[9].
Гол, забитий Мірославом Клозе на 23-й хвилині матчу, став його 16-м голом у фінальних частинах чемпіонатів світу та дозволив йому обійти за цим показником бразильця Роналдо, ставши одноосібним володарем звання найкращого бомбардира чемпіонатів світу[10].
За результатами матчу було зафіксовано ще декілька рекордів та досягнень, зокрема:
- Німеччина посунула Бразилію з позиції найкращої збірної за кількістю голів, забитих у фінальних частинах чемпіонатів світу, довівши свій показник до 223 (221 у Бразилії).[8]
- Два голи Тоні Крооса, забиті з різницею у 69 секунд, стали найшвидшим дублем в історії фінальних частин чемпіонатів світу[8].
- Збірна Німеччини стала першою командою, якій вдалося забити сім голів у півфіналі чемпіонату світу[8].
Бразилія
Мексика
Нідерланди
Чилі
Колумбія
Греція
Коста-Рика
Уругвай
Франція
Швейцарія
Аргентина
Нігерія
Німеччина
США
Бельгія
Алжир
