Попович Дмитро Миколайович
| Попович Дмитро Миколайович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народився | 7 листопада 1899 Онок, Австро-Угорщина | |||
| Помер | 3 жовтня 1968 Хуст, СРСР | |||
| Діяльність | письменник | |||
|
| ||||
Дмитро Миколайович Попович (нар. 7 листопада 1899, Онок, Австро-Угорщина — пом. 3 жовтня 1968, Хуст, СРСР) — український педагог, письменник, поет, громадський і церковний діяч.
Народився Дмитро Попович в родині сільського коваля.
Навчався у Мукачівській та Будапештській гімназіях. Закінчив Будапештський богословський факультет.
З 1922 — викладач греко-католицької семінарії в Ужгороді.
З 1923 — активний член товариства «Просвіта».
З 1924 — викладач релігії, української мови, історії, географії, латині Хустської гімназії.
7 жовтня 1928 з отцями Августином Волошиним, Василем Гаджегою та Василем Ларом освятили Народний дім крайового товариства «Просвіта» в Ужгороді.
У 1930-х був прийнятий у Ватикані Папою Пієм ХІ. Йому особисто в руки вручив листа єпископа Мукачівської єпархії Петра Гебея з проханням для дітей верховинців, які навчаються в Хустській гімназії і мають велику потребу в інтернаті для постійного проживання, виділити певну грошову допомогу. Це клопотання було прийнято до уваги і 75 000 лір переадресоване для будівництва інтернату «Алумнеум» у Хусті.
У травні 1944 у румунському містечку Коложварі захистив наукову дисертацію і здобув звання доктора юридичних наук та канонічного права.
Гарно грав на клавірі (фортепіано), скрипці, домбрі, губній гармошці.
У 1949 р. за відмову перейти до православної церкви Дмитра Поповича було заарештовано й засуджено на 25 років.
1956 р. повернувся до Хуста, де останні роки життя змушений був важко заробляти на хліб насущний.
Його син Микола і внук поховані в Хусті. Похований на ужгородській калварії.
Дружив із художником Йосипом Бокшаєм та Степаном Шолтесом, композиторами Дезидерієм Задором та Іштваном Мартоном, хірургами Василем Гіріцом та Арсеном Ленчуром.
Автор книжок «Жіноче питання» (1923), «Молодим дівчатам» (1929), «Вам, солодкі молоді брати» (1926) «Світло в темноті» (1928).
Для церковних справ написав два підручники: «Історія церкви христової» (1925), «Апологетика» (1926), а також брошуру «На землі Кирила й Мефодія» (1926).
Підкарпатське общество наук у серії «Дитяча бібліотека» випустило книги Д.Поповича «Адам і інші оповідання» (1943) та «Будователі храмів» (1944), а в серії «народна бібліотека» — збірку оповідань «Із життя» (1943).
У журналі «Літературна неділя» (1943) були опубліковані оповідання «Клопота», «Марія» та «Повернулося щастя».
У серпні 2016-го, в Ужгороді, на Орлиній вулиці, 1, у видавництві Івана Ребрика «Гражда» вийшло літературно-художнє видання Дмитра Поповича «П'ять збірок» (невольнича муза).
- Конкіна Марія (8 березня 2018). На лиці його лежить печаль, сльоза застигла на віях …. Жінка-УКРАЇНКА.
- Попович Дмитро Миколайович - Громадсько-політичні діячі - Цікаві особистості. Виноградівська районна бібліотека. Процитовано 8 березня 2018.