Портал:Війна/Вибрана стаття/Архів

2015

26 квітня

БМД-1 — основна бойова машина повітряно-десантних та аеромобільних військ радянського виробництва. Гусенична, броньована, плаваюча, аеротранспортабельна, десантується парашутним, парашутно-реактивним та посадочним способами з літаків військово-транспортної авіації. Бойова машина десанту призначена для транспортування особового складу повітряно-десантних та аеромобільних військ, підвищення його мобільності, озброєності та захищеності на полі бою. БМД-1 може десантуватися з літаків ВТА (військово-транспортної авіації) типу Ан-12, Ан-22, Ан-70, Ан-124, Іл-76:::::::::::::::: Докладніше

31 травня

Битва на Калці (31 травня 1223) — бій між русько-половецькими силами з одного боку і монгольським військом з іншого на річці Калка, на території сучасної Донецької області. Закінчився перемогою монголів, які вщент розгромили русько-половецькі загони.

Для Русі бій на Калці обернувся катастрофою, «якої ото не бувало ніколи». Історичний центр країни — південні і центральні руські землі втратили своїх володарів і військо. За п'ятнадцять років до початку монгольського нашестя на Русь ці території так і не змогли відновити свого потенціалу. Замість них зросла роль північно-східного Володимиро-Суздальського князівства, яке не брало участі у битві на Калці та зберегло свої кадри для розвитку власної держави, а також західного Галицько-Волинського князівства, майбутній правитель якого Данило Романович, один із небагатьох уцілілих учасників бою, зміг об'єднати ослаблену південну Русь зі стольним градом Києвом під своєю рукою перед початком монгольського вторгнення.

Далі...

31 липня

Війна Потрійного Альянсу, також відома як Парагвайська війна, велася з 1864 по 1870 рік між Парагваєм з одного боку та союзом Аргентини, Бразилії і Уругваю з іншого, та була найкривавішим конфліктом в історії Америки.

Серед причин війни називають наслідки колоніалізму в Латинській Америці, суперництво держав учасниць конфлікту за контроль над стратегічним регіоном річки Ла-Плата, втручання Бразилії та Аргентини у внутрішню політику Уругваю, британські економічні інтереси у регіоні та експансіоністські амбіції парагвайського президента Франсіско Солано Лопеса.

Результатом війни став повний розгром Парагваю. Навіть після поразки його регулярних сил, конфлікт надовго перейшов у стан повільної партизанської війни на території Парагваю, яка спустошувала країну та приводила до значних втрат цивільного населення. За одними оцінками, загальні втрати Парагваю — як через військові дії, так і через хвороби, включаючи період партизанської війни — сягали 1,2 мільйонів чоловік, або 90 % його довоєнного населення. За іншими даними ці втрати становили 305 тисяч чоловік з 525 тисячного довоєнного населення країни, причому після війни залишилося тільки 28 тисяч дорослих чоловіків.

Парагвай лише через десятиліття зумів оправитися від хаосу і демографічного дисбалансу, в якому він опинився. Втрата майже половини території, післявоєнний залежний стан та знищення промисловості надовго перетворили його в одну з найвідсталіших країн Латинської Америки. У Бразилії війна підняла армію на ключові позиції в суспільстві та викликала катастрофічне зростання державного боргу, який країна виплачувала десятиліттями, що значно скоротило економічний ріст, та прискорило падіння монархії. Війна також привела до модернізації аргентинської промисловості, після війни Аргентина на кілька десятиліть стала найбагатшою латиноамериканської країною. Завдяки війні, Уругвай майже повністю звільнився від бразильського і аргентинського втручання в свою внутрішню політику.

30 вересня

Підво́дний чо́вен (абр.: ПЧ; також субмарина від англ. submarine) — різновид кораблів, найчастіше військових, які здатні занурюватися під воду і тривалий час перебувати в підводному положенні. На сьогодні підводні човни є на озброєнні військово-морських сил сорока країн, у тому числі шість країн мають атомні підводні човни.

Як правило, підводні човни мають краплеподібну або сигароподібну форми, металеву, часто з гумовим покриттям, зовнішню обшивку — легкий корпус, призначений для отримання оптимальних гідродинамічних властивостей корабля. Під легким корпусом знаходиться жорсткий корпус — міцний основний корпус човна, виготовлений зі спеціальних сплавів, здатний витримати тиск води на глибинах занурення. Для надання судну змінної плавучості (здатності занурюватися під воду, триматися на певній глибині та спливати на поверхню) використовується система баластних цистерн, які заповнюються водою або продуваються стисненим повітрям.

Детальніше …

31 грудня

Візантійський флот — військовий флот Візантії, яку інколи називають «морською імперією». Потужний і модерний для свого часу флот дозволив успішно протистояти арабам під час облог Константинополя, що, зрештою, її і врятувало від арабського завоювання. Візантійський флот — наступник давньоримського флоту, але відігравав більшу роль у забезпеченні обороноздатності й виживанні держави, ніж попередник. Хоча флот Римської імперії за свою історію стикався з кількома значними морськими загрозами, його роль у внутрішніх конфліктах імперії була значно скромнішою у порівнянні з роллю римських легіонів, натомість для Візантії, яку деякі історики називають «морською імперією», контроль над морем мав життєво важливе значення.

Детальніше …

2016

1 травня

«Дивна війна» («Сидяча війна») (фр. Drôle de guerre, англ. Phony War, нім. Sitzkrieg) — період Другої світової війни з 3 вересня 1939 року по 10 травня 1940 року на Західному фронті.

Свою назву війна отримала від характеру бойових дій між ворогуючими сторонами, а саме майже повною їх відсутністю, за виключенням бойових дій на морі. Ворогуючі сторони вели лише бої місцевого значення на франко-німецькому кордоні, переважно знаходячись під захистом оборонних ліній Мажино і Зигфріда.

Період «Дивної війни» повною мірою був використаний німецьким командуванням у якості стратегічної паузи. Це дозволило Німеччині успішно завершити Польську кампанію, реалізувати план окупації Данії і Норвегії, а також підготувати план вторгнення у Францію.

Докладніше…

31 жовтня

Тойото́мі Хідейо́сі — один із головних військово-політичних лідерів Японії епохи «воюючих країн». Він є одним із найвидатніших самураїв у японській історії, які присвятили своє життя об'єднанню Піднебесної.

Тойотомі Хідейосі народився у селянській родині провінції Оварі (суч. префектура Аїті) у 1536 році. В молоді роки, бажаючи стати самураєм, він наймався на службу до декількох воєначальників, поки остаточно не пристав до майбутнього володаря Овар — Оди Нобунаґи (1554). Останній підвищив Хідейосі до рангу генерала за його кмітливість і блискучий розум. Серед подвигів, які зробили колишнього селянського сина популярним у середовищі військовиків, були будівництво замку Суномата за одну ніч (1566), прикриття тилів у битві при Канаґасакі (1570), «водяний штурм» замку Такамацу (1582) та інші. У 1582 році, після загибелі Оди Нобунаґи у храмі Хоннодзі від рук заколотника Акеті Міцухіде, Хідейосі помстився за вбивство сюзерена і наступного року, фактично, узурпував усю повноту влади свого покійного господаря. Отримавши від імператора посади регента-кампаку (1585) і «великого міністра» дайдзьодайдзін (1586), а також прізвище аристократичного роду Тойотомі, він об'єднав роздроблені «держави» Японії під своїм началом (1591).

2017

1 лютого

Лінійні крейсери типу «Інвінсібл» — тип лінійних крейсерів Королівського військово-морського флоту Великої Британії часів Першої світової війни. Перші у світі лінійні крейсери. Побудовано три кораблі: «Інвінсібл», «Інфлексібл» та «Індомітебл». В основу концепції їх застосування покладено ідею Першого морського лорда Джона Фішера: «Швидкість — найкраща броня». За цим задумом, крейсери типу «Інвінсібл» мали б виграти бій з слабшим швидкохіднішим противником і втекти від сильнішого. Маючи броню на рівні інших броненосних крейсерів, кораблі цього типу були швидкохідніші й потужніше озброєні. Переваги нових крейсерів викликали зміни в класифікації — у 1911 році кораблі типу «Інвінсібл» були перекласифіковані в лінійні крейсери.

Проте, досвід Першої світової війни показав, що крейсери цього типу ефективніші тільки в разі застосування їх проти старіших броненосних крейсерів, як це сталось у битві біля Фолклендських островів, коли «Інвінсібл» та «Інфлексібл» фактично без втрат потопили німецькі броненосні крейсери «Шарнгорст» та «Гнейзенау»:::::::::::::::: Докладніше

1 червня

Америка́но-мексика́нська війна́ — збройний конфлікт між США і Мексикою в 1846—1848 роках. У Мексиці війну називають Північноамериканською інтервенцією або Війною 47-го року. Війна виникла як наслідок претензій Мексики на Техас після його анексії Сполученими Штатами Америки. Після війни за незалежність Техасу, Мексика відмовилася визнати втрату Техасу, і заявила про свої наміри повернути цю територію назад, вважаючи її власною бунтівною провінцією. Також причинами війни стали експансія американців на захід, політична нестабільність у Мексиці та нездатність мексиканського уряду керувати віддаленими північними провінціями після війни за незалежність. Більшість техасців вітали початок війни. У США її підтримували демократи, але критикували віги. Щодо Мексики, то тут ця війна стала справою національної честі і вважалася способом повернути втрачені землі. Найважливішими наслідками війни стали значні територіальні втрати Мексики, у результаті яких провінції Верхня Каліфорнія і Нова Мексика були віддані США, — землі сучасних штатів Каліфорнія, Нью-Мексико, Аризона, Невада і Юта.:::::::::::::::: Докладніше

1 вересня

«Стра́йкер» — сімейство з десяти різновидів колісних 8×8/4 бойових броньованих машин виробництва американської компанії General Dynamics Land Systems, що перебувають на озброєнні механізованих військ армії США. Бойові машини сімейства «Страйкер» є основним озброєнням бригадних бойових груп армії США і призначені для транспортування підрозділів мотопіхоти (зазвичай мотопіхотного відділення) на полі бою, ведення ними бою з машини, вогневої підтримки їх у процесі та після спішування, а також для всебічної підтримки й забезпечення бойових дій механізованих підрозділів американської армії в бою.

«Страйкер» дістали свою назву на честь двох американських військовослужбовців, котрих посмертно нагороджено Медаллю Пошани: рядового першого класу С. С. Страйкера, який загинув у Другій світовій війні, й спеціаліста 4-го рангу Р. Ф. Страйкера, що загинув у В'єтнамській війні.::::::::::::::::Докладніше

1 грудня

Бій під Крутами — бій, що відбувся 16 (29) січня 1918 року біля залізничної станції Крути поблизу селища Крути та села Пам'ятне, за 130 кілометрів на північний схід від Києва, 18 км на схід від Ніжина. Бій тривав 5 годин між 4-тисячним підрозділом російської Червоної гвардії під проводом есера Михайла Муравйова та загоном із київських курсантів і козаків «Вільного козацтва», що загалом нараховував близько чотирьох сотень вояків.

У бою під Крутами оборонці української державності призупинили наступ противника і здійснили організований відступ, руйнуючи за собою колії і мости. Російське радянське військо втратило боєздатність на чотири дні. Поновити наступ на Київ війську Муравйова прийшлося не так залізничним шляхом, як на реквізованих селянських возах, запряжених кіньми, по розмоклій дорозі. Ця затримка ворога дала змогу українській делегації укласти Брест-Литовський мирний договір, який врятував молоду українську державність.:::::::::::::::: Докладніше

2018

1 березня

Операція «Френтік» (англ. Operation «Frantic») — кодова назва спільної радянсько-американської військової операції з човниковим рухом американських бомбардувальників за трикутником Англія — Італія — Полтава у червні — вересні 1944 року, метою якої було завдання масованих авіаційних ударів по важливих військових і промислових об'єктах Німеччини і її сателітів. Як район для базування американських важких бомбардувальників було обрано Полтавський аеродромний вузол: полтавський аеродром. Важливу роль у виборі Полтави як головної бази відіграла близькість аеродромів Миргороду і Пирятина, які також передавалися командуванню операцією, а також наявність мережі польових аеродромів для базування радянських частин ППО. Полтава перебувала приблизно на однаковій відстані і від Британських островів, і від Італії, звідки планувалося здійснювати вильоти.

Загалом операція складалася з семи човникових операцій, які мали окремі кодові назви: «Френтік-1», «Френтік-2» … «Френтік-7». За період операції було використано для обслуговування і підготовки 1 030 американських літаків, зокрема 529 «Літаючих фортець», 395 «Мустангів», 106 «Лайтнінгів». За 18 рейдів здійснено 2 207 літако-вильотів, на об'єкти противника скинуто 1 955 тонн авіабомб. Ударів зазнали 12 важливих об'єктів у глибокому тилу противника, у повітряних боях знищено щонайменше 100 німецьких літаків, на землі — понад 60. Літаки-розвідники виконали 117 бойових вильотів і сфотографували 174 цілі.::::::::::::::::Докладніше.

1 липня

Приєднання Бессарабії та Північної Буковини до СРСР або Бессарабсько-Буковинський похід (28 червня — 3 липня 1940) — військова операція, проведена Червоною армією з метою примусової передачі Румунією Бессарабії та Північної Буковини до складу СРСР. Радянською стороною планувалося як повномасштабне військове вторгнення до Румунії, але, за кілька годин до початку операції, король Румунії Кароль II прийняв ультимативну ноту радянської сторони й погодився передати Бессарабію та Північну Буковину СРСР.

Військова операція із зайняття території радянськими військами тривала 6 днів, в результаті якої була захоплена територія Бессарабії, Північної Буковини та регіон Герца. Проведення даної операції радянськими військами було заплановано як наслідок підписання таємної угоди між урядами Радянського Союзу та Третього Рейху, так званого пакту Молотова — Ріббентропа, її здійснення стало можливим лише після краху Франції у війні з Німеччиною, коли стала очевидною ілюзорність англо-французьких обіцянок Румунії з підтримки її територіальної цілісності.

Радянський Союз планував проведення повномасштабного вторгнення, але румунський уряд, проаналізувавши стан справ, був змушений погодитися з ультиматумом радянської сторони й виконати всі вимоги. 2 серпня 1940 на більшій частині захоплених земель (за винятком Буковини та Південної Бессарабії) була створена Молдавська Радянська Соціалістична Республіка, попередник сучасної Республіки Молдова.::::::::::::::::Докладніше.

1 листопада

Д'Артаньян (фр. Charles Ogier de Batz-Castelmore, Comte d'Artagnan, нар. 1611–1613, Люпіак, Гасконь, Франція — пом. 25 червня 1673, Маастрихт, Нідерланди) — гасконський дворянин, військовик, мушкетер при дворі короля Франції Людовика XIV. Був довіреною особою кардинала Мазаріні та Людовика XIV, виконував секретні доручення короля та кардинала, командував загоном мушкетерів. Загинув при облозі м. Маастрихт в Нідерландах.

Життєпис д'Артаньяна був вперше складений Гатьєном де Куртіль де Сандра через 27 років після смерті мушкетера. Згодом у XIX сторіччі Александр Дюма на основі цього оповідання написав серію дуже популярних романів, героєм яких став д'Артаньян. Його постать стала однією з найвідоміших у багатьох країнах і культурах, хоча в історії його життя, переказаній Дюма, є багато суттєвих помилок та відвертих вигадок..::::::::::::::::Докладніше.

2019

1 лютого

Операція «Нептун» (англ. Operation Neptune) — морська десантна операція з висадки союзників у Нормандії під час Другої світової війни. Вторгнення союзників до Європи розпочалося 6 червня 1944 року (День «Д») висадкою десанту на французьке узбережжя й проводилося у два основні етапи: висадки повітряного десанту з 24 000 парашутистів у тиловій зоні військ вермахту та морського десанту на ділянці, на 5 основних секторів вторгнення: «Юта», «Омаха», «Голд», «Джуно» та «Сорд».

Вторгнення союзників відбувалося з різним ступенем успіху. Якщо на більшості плацдармів союзники мали значні досягнення, і в цілому десанту пощастило в ході висадки на ворожий берег з перших хвилин опанувати ініціативою та створити плацдарми, то на ділянці «Омаха» ситуація майже вийшла з-під контролю й висадка американських військ перетворилася на справжнє пекло для десантників. Із самого початку успіх операції «Нептун» опинився під загрозою, але десантники спромоглися прорватися крізь берегові оборонні позиції німців та створити окремі осередки опору. Висадка морського десанту в Нормандії стала найбільшою у світовій історії морською десантною операцією з одночасного перекидання морем 156 000 військових, за підтримки 195 700 особового складу флоту та одночасним залученням майже 7 000 бойових і транспортних суден усіх типів та видів.::::::::::::::::Докладніше.

1 квітня

План «Гельб» (нім. Fall Gelb — Жовтий план) — кодова назва німецького плану блискавичної війни проти Бельгії, Нідерландів, Люксембургу і Франції в 1940 році.

Перший варіант, відомий як «План ОКГ», мав суто позиційний характер і передбачав встановлення фронту по річці Сомма. Спочатку, через несприятливі метеорологічні умови, його виконання було кілька разів відкладено, а після критичного аналізу і наслідків «Мехеленського інциденту» повністю замінено іншим варіантом плану, відомим як «План Манштейна». Цей варіант плану передбачав повну перемогу і був успішно реалізований 10 травня 1940 року в першій фазі Французької кампанії. В результаті німецькі війська в стислі терміни повністю окупували територію Бельгії, Нідерландів, Люксембургу та Північної Франції. .::::::::::::::::Докладніше.

18 липня

Лінійні кораблі типу «Норт Керолайна» — проєкт лінійних кораблів ВМС США 1930-х—1940-х років. Перші американські лінкори, які побудовані після закінчення дії Вашингтонського договору. Всього було побудовано два кораблі — «Норт Керолайна» та «Вашингтон».

Лінкори проєктувалися з урахуванням обмежень лондонської угоди 1936 року — максимальний калібр гармат 356 мм, стандартна водотоннажність 35 000 довгих тонн (35 570 метричних). Лінкори отримали потужну батарею з 20-ти 127-мм гармат. У роки війни невдалі 28-мм зенітні автомати були замінені на 40-мм «Бофорс» і 20-мм «Ерлікон». Обидва лінкори досить часто використовувалися в чисельних бойових операціях американського флоту на Тихому океані, пройшли всю Другу світову війну, у якій кожен отримав більше десяти бойових зірок. «Вашингтон» отримав найбільшу їх кількість — 13. Після війни виведені до резерву. «Вашингтон» був списаний та розібраний на метал. А «Норт Керолайну» перетворили на музейний корабель і його до сьогодні можна оглянути у меморіалі Вілмінгтона, штат Північна Кароліна.:::::::::::Докладніше.

1 жовтня

Бій під Гурбами — бій між військами НКВС СРСР і силами УПА, що відбувся з 21 по 25 квітня 1944 року біля урочища Гурби на півдні Здолбунівського району й охопив частину сучасних Дубенського та Острозького районів Рівненщини і Кременецького та Шумського районів Тернопільщини. Закінчився тактичною перемогою радянських військ та виходом з оточення українських повстанців. Після бою переможці спалили навколишні села Гурби та Антонівці, а жителів вивезли. Кількість загиблих військових і цивільних осіб точно не встановлена.

Бій відбувся під час переходу частин УПА через німецько-радянські фронти. Розбиті німецькі війська вже не загрожували частинам УПА, тому найбільшу небезпеку для українських повстанців становили відділи НКВС.:::::::::Докладніше.

2020

1 січня

Медаль Пошани (США)

Медаль Пошани (США) (англ. Medal of Honor) — найвища військова нагорода США, що присвоюється федеральним урядом Сполучених Штатів Америки військовослужбовцям Збройних сил США за проявлену особисту мужність під час ведення бойових дій. Відповідно до положення про медаль нагородження нею здійснюється за «видатну хоробрість і відвагу, проявлені з ризиком для власного життя, які перевищують службовий обов'язок, при участі в бойових діях проти ворогів Сполучених Штатів; у військових операціях, що включають зіткнення з протиборчими іноземними силами; або під час служби з дружними іноземними силами, що беруть участь у військовому конфлікті з протиборчими збройними силами, в якому США не є воюючою стороною». Через даний статус медаль дуже часто присвоюється посмертно.
Президент США особисто вручає Медаль Пошани героєві, що здійснив подвиг, а в разі загибелі військовослужбовця — найближчим членам його родини.
Нагорода має особливий статус і охороняється спеціальним законом, затвердженим Конгресом США.::::::::Докладніше.

1 квітня

Корабель — узагальнювальний морський термін, який вживається паралельно з терміном судно, але не повний його аналог.

Сьогодні у більшості випадків під кораблем розуміється військовий корабель — судно, яке має озброєння та інші технічні засоби для виконання бойових завдань, має військовий екіпаж і входить до складу військово-морських сил. У деяких країнах під кораблем мається на увазі будь-яке морське судно (на відміну від суден прибережного плавання) незалежно від відомчої належності. В епоху вітрильного флоту кораблями називалися усі морехідні судна, за винятком маломірних. Однак найчастіше під кораблем розуміли великий бойовий вітрильник з потужним артилерійським озброєнням, що мав не менше трьох щогл з прямими вітрилами.

Детальніше …

1 серпня

Полуботківці під час демонстрації у День свята революції, 16 березня 1917 року

Український військовий клуб імені гетьмана Павла Полуботка — українська військова громадсько-політична організація самостійницького спрямування, створена Миколою Міхновським та його прихильниками, що діяла в Україні у березні-липні 1917 року і мала на меті українізацію військових частин, дислокованих на території України, та створення українських збройних сил..:::::::::::::::Докладніше.

1 листопада

Знищений червоноармійський танк. 1944 рік

Радя́нсько-фі́нська війна́ (25 червня 1941 — 4 вересня 1944), Війна продовження, або Каре́льська кампа́нія — бойові дії між фінськими і радянськими військами на Східноєвропейському театрі Другої світової війни.
У фінській історіографії для назви цих військових дій переважно використовується термін «Війна-продовження» (фін. jatkosota), що, з одного боку, підкреслює той факт, що в ході цієї війни Фінляндія знову зазнала агресії з боку СРСР та що намагалася відновити територіальні втрати, завдані внаслідок радянсько-фінської війни 1939—1940 років, а також є спробою обґрунтувати самостійний характер війни і таким чином дистанціюватися від нападу Німеччини та її союзників на СРСР.
У російській та радянській історіографії конфлікт не виділяється в окрему війну, а розглядається як один з театрів так званої Великої Вітчизняної війни. Аналогічним чином Німеччина розглядала свої операції в регіоні як складову частину Другої світової війни.::::::::::::::Докладніше.

2021

1 березня

Організація Північноатлантичного договору, також Північноатлантичний альянс або НАТО (англ. North Atlantic Treaty Organization — NATO, фр. L‍ 'Organisation du Traité de l‍ 'Atlantique Nord — OTAN) — міжнародна міжурядова організація, військово-політичний союз 30 держав Північної Америки і Європи, які прагнуть досягти мети Північноатлантичного договору, підписаного у Вашингтоні 4 квітня 1949 року.
У відповідності до статутних документів Альянсу, головна роль НАТО полягає у забезпеченні свободи і безпеки країн-членів з використанням політичних і військових засобів. НАТО дотримується спільних для Альянсу цінностей демократії, індивідуальної свободи, верховенства права та мирного розв'язання суперечок та підтримує ці цінності в усьому євроатлантичному регіоні. Засадничим принципом Альянсу є спільність поглядів між північноамериканськими та європейськими членами НАТО, що поділяють однакові цінності та інтереси і віддані справі збереження демократичних принципів, що робить нероздільною безпеку Європи і Північної Америки. Альянс стоїть на захисті своїх країн-членів від загрози агресії: головним військово-політичним принципом організації є система колективної безпеки, тобто спільних організованих дій всіх її членів у відповідь на напад ззовні.
Радянськими джерелами «агресивний» блок НАТО подавався як воєнно-політичне угруповання західних держав, створене з ініціативи США і спрямоване проти соціалістичних країн і національно-визвольного руху. Створена в 1955 році Організація Варшавського Договору стала фактично геополітичною противагою НАТО, і конфронтація між цими блоками (т. з. Холодна війна) тривала до розпаду СРСР. Багато хто досі вважає, що НАТО залишається традиційним військово-політичним блоком — наслідком «холодної війни», спрямованим проти Росії.:::::::::Докладніше.