Привовчанське
село Привовчанське | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Дніпропетровська область |
Район | Павлоградський район |
Рада | Привовчанська сільська рада |
Код КАТОТТГ | UA12120110090061202 |
Облікова картка | Привовчанське |
Основні дані | |
Засноване | до 1857 р. |
Населення | 918 |
Поштовий індекс | 51490 |
Телефонний код | +380 5632 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 48°27′41″ пн. ш. 35°51′57″ сх. д. / 48.46139° пн. ш. 35.86583° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
75 м |
Місцева влада | |
Адреса ради | 51490, с.Привовчанське, вул.Шкільна,32 |
Сільський голова | Кабанова Ганна Іванівна |
Карта | |
Мапа | |
Привовча́нське (в минулому — Прусенівка, у 1905 — 1960-ті Олексіївка[1]) — село в Україні, у Павлоградському районі Дніпропетровської області. Орган місцевого самоврядування — Привовчанська сільська рада. Населення за переписом 2001 року становить 918 осіб.
Село Привовчанське знаходиться на лівому березі річки Вовча, у місці впадання в неї річки Мала Терса, вище за течією на відстані 5 км розташоване село Троїцьке, нижче за течією на відстані 2 км розташоване село Малоолександрівка. Поруч проходить автомобільна дорога Т 0408.
В 1857 році село стало власністю поміщика Дашкова, а потім перейшло під владу його зятя поміщика Батюшкова. Назву село на той час мало Прусенкове і мало 132 двори 813 чоловік населення.
Станом на 1886 рік у селі Прусенівка Городищенської волості Павлоградського повіту Катеринославської губернії мешкало 936 осіб, налічувалось 172 двори[2].
В 1900 році село мало понад 150 дворів і простягалося від річки Терса кругом болота над річкою Вовча.
В 1905 році воду з болота спустили, посадили декоративні дерева, забудували вулиці. На честь сина Олександра ІІІ село Прусенкове поміщики Батюшкови перейменували в село Олексіївку.
В 1917 році село входить до складу Української Народної Республіки.
Внаслідок поразки Перших визвольних змагань село надовго окуповане більшовицькими загарбниками.
В ході німецько-радянської війни гітлерівці окупували село 12 жовтня 1941 року. За післявоєнні роки село розбудувалося. Тепер село називається Привовчанське, а сільська рада Привовчанською.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[3]:
Мова | Кількість | Відсоток |
---|---|---|
українська | 868 | 94.55% |
російська | 50 | 5.45% |
Усього | 968 | 100% |
- «Привовчанське», агрофірма, ТОВ.
- «Відродження», ТОВ.
- «Джерело», ТОВ.
В селі є Привовчанська ЗОСШ, дитячий садок і Привовчанський фельдшерсько- акушерський пункт.
Привовчанський сільський будинок культури і бібліотека.
- Поблизу села розташований ландшафтні заказники місцевого значення Балка Городище та Троїцько-Вишневецький.
- Пам'ятник воїнам — односельцям Учасникам Великої Вітчизняної Війни;
- Пам'ятник визволителям села від німецько-нацистських загарбників /братська могила/.
1. Столяренко Павло Сергійович (1919—1998) — колишній голова колгоспу ім. Дзержинського.
2. Фандій Іван Тимофійович (1932—1996) — комбайнер, герой Соціалістичної праці.
- Сайт Павлоградскої РДА
- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
- рос. дореф. Списокъ населенныхъ мѣстъ Павлоградскаго уѣзда Екатеринославской губерніи съ приложеніемъ карты. Изданіе Екатеринославской Губерной Земской Управы. Екатеринославъ. Типографія Губернскаго земства. 1911
- Погода в селі Привовчанське
- ↑ Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 квітня 1967 року) / В. Є. Нижник (відп. ред.), Д. О. Шелягин (упорядник). — К. : Вид-во політ. літ-ри України, 1969. — Т. II. — С. 233, 291.
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
Це незавершена стаття з географії Дніпропетровської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |