Пригоже
| село Пригоже | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Харківська область |
| Район | Ізюмський район |
| Тер. громада | Барвінківська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA63040030440099501 |
| Облікова картка | Пригоже |
| Основні дані | |
| Засноване | 1861-1863 |
| Населення | 524 |
| Площа | 0,871 км² |
| Густота населення | 601,61 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 64742 |
| Телефонний код | +380 5757 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°49′31″ пн. ш. 36°45′22″ сх. д. / 48.82528° пн. ш. 36.75611° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
178 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 64701, Харківська обл., Ізюмський р-н, м.Барвінкове, вул. Центральна, буд.8 |
| Карта | |
  Пригоже | |
 Пригоже | |
| Мапа | |
| |
Приго́же — село в Україні, у Барвінківській міській громаді Ізюмського району Харківської області. Населення становить 524 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Гаврилівська сільська рада.
Село Пригоже знаходиться на залізничній лінії Близнюки-Барвінкове, залізнична зупинна платформа Пригоже. Вздовж села проходить автомобільна дорога Т 2113. По селу протікає пересихаючий струмок (балка Придорожна, Вовчий яр) системи річки Сухий Торець, на якому створено кілька загат (~ 9 га).
Датою заснування села Пригоже вважається початок 60-х років століття, і заснування села пов’язують із реформою 1861 року[1]. Перші відомості про Пригожанське товариство тимчасово зобов’язаних селян датовані 1863 роком[2]. Згідно зі списком населених місць Харківської губернії 1864 року, у власницькому селі Пригоже, що по праву сторону від Кримського путівця, у 27 дворах проживали 137 чоловіків і 120 жінок[3].
Перші згадки про залізничний роздільний пункт в районі села Пригоже датовані 1910 роком – саме тоді він вказаний на схемі Південних залізниць як блок-пост на 23-й версті[4]. Пізніше, у документах 1913-1925 років, він числиться під різними назвами: блок-пост Богданове, блок-пост 24 верста[5][6]. Втім, зупинку потягів приміського сполучення Пригоже було обладнано лише після Другої Світової війни.
Станом на 1927 рік, у селі Пригоже (центр сільради) було 140 дворів, де проживали 780 чоловік. В залізничних будках №№ 879, 880, 881 проживало 17 осіб. В селі існувало споживче товариство (112 осіб, обіг - 32000 крб.), сільськогосподарське товариство (885 осіб, обіг - майже 90,5 тис. крб.), паровий млин, школа (2 вчителі, 92 учні) і сільбуд[7].
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР в 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв в Богдановому, Гаврилівці та Пригожому — 175 людей[8].
В радянські часи в Пригожому знаходилася центральна садиба колгоспу ім. Котовського. За колгоспом в 60-ті роки ХХ століття було закріплено 7,6 тис. га сільгоспугідь, у т.ч. 5,5 тис. га оранки. Основний напрямок господарства - зерно-молочне; в селі працювала олійниця. За радянських часів в селі також відкрилися: 8-річна школа, будинок культури, бібліотека, фельдшерський пункт, дитсадок, майстерні побутового комбінату[9].
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 725-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області», увійшло до складу Барвінківської міської громади.[10]
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Барвінківського району, село увійшло до складу Ізюмського району[11].
- В селі є молочно-товарна та свино-товарна ферми.
- Школа
- Будинок культури
- ↑ Пригоже, Барвінківський район, Харківська область. Історія міст і сіл УРСР.
- ↑ Я.Голяховский (1863). Памятная книжка Харьковской губернии на 1863 год. Х.
- ↑ Н.Штиглиц (1869). Харьковская губерния. Список населённых мест по сведениям 1864 года. СПб.
- ↑ Материалы по обследованию железных дорог. Южные железные дороги. СПб. 1910.
- ↑ Справочник для железнодорожных статистических отделов. СПб. 1913.
- ↑ Административное деление Донецких железных дорог на 1 октября 1925 г. Х. 1925.
- ↑ Довідник Ізюмщини. Ізюм. 1927.
- ↑ Мартиролог. Харківська область, ст. 385—389 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 лютого 2014. Процитовано 6 жовтня 2015.
- ↑ Історія міст і сіл Української РСР. Харківська область. К. 1966.
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 4 листопада 2022.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
|
Це незавершена стаття з географії Харківської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
