Програма «Великі обсерваторії»

Вели́кі обсервато́рії — серія із чотирьох науково-дослідних супутників НАСА. Усі великі обсерваторії приблизно однакові за розміром і вартістю на початку програми, усі внесли істотний внесок в астрономію. Кожна з обсерваторій досліджувала свою область електромагнітного спектра.

Великі обсерваторії

«Габбл» — космічний телескоп для спостережень у видимому діапазоні і в ближній ультрафіолетовій області спектра. Запущений у 1990 році у рамках місії STS-31^[1]. У 1997 році телескоп був вдосконалений у рамках місії STS-82^[2] і отримав чутливість до ближньої частини інфрачервоного діапазону.
«Комптон» — гамма-обсерваторія. Запущена в 1991 році на борту шаттла «Атлантіс» (місія STS-37). Обсерваторія була зведена з орбіти 4 червня 2001 року^[3].
«Чандра» — рентгенівська обсерваторія. Запущена в 1999 році на борту шаттла «Колумбія»^[4].
«Спітцер» — інфрачервоний телескоп^[5]. Виведений на орбіту 25 серпня 2003 року, на час запуску був найбільшим у світі. Після вироблення холодагенту зберігає часткову працездатність^[6].