Перейти до вмісту

Протести в М'янмі (2021)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Протести в М'янмі (2021)

Тисячі протестувальників беруть участь в антивійськовому мітингу в Янгоні.
Дата: з 2 лютого 2021
Місце:
М'янма
Привід: Військовий переворот
Цілі:
  • Відставка голови Ради державного управління Мін Аун Хлайна
  • Звільнення та поновлення на посаді Аун Сан Су Чжі, Він М'їна та інших затриманих
  • Визнання результатів загальних виборів 2020 року
  • Відновлення діяльності демократичного уряду
Методи: Демонстрації, страйки, громадянська непокора, активізм в Інтернеті
Сторони
Протестувальники:
  • Рух за громадянську непокору
  • Студенти
  • Профспілки

Підтримка:

Державна адміністративна рада

Підтримка:

Контрпротестувальники
Ключові фігури
Без централізованого управління
Втрати
211 протестувальників (дані ООН; станом на 20 березня)[3]
459 протестувальників (дані AAPP; станом на 28 березня)[4]
164 протестувальників (дані Татмадав; станом на 23 березня)[5] 		15 поліцейських[6][7][8]

Протести в М'янмі 2021 року (також відомі як Весняна революція (бірм. နွေဦးတော်လှန်ရေး)) — народні протести в М'янмі, спричинені військовим переворотом, що стався 1 лютого 2021 року. Переворот було організувано Міном Аунгом Хлайном, головнокомандуючим збройними силами країни (Татмадо).[9]

До 4 березня 2021 року було затримано щонайменше 1700 людей, і зафіксовано щонайменше 54 смертельні випадки[10]. Протестувальники застосовували мирні та ненасильницькі форми протесту,[11] які включають акти громадянської непокори, страйки, бойкоти, кампанію з «червоною стрічкою», громадські протести за офіційне визнання результатів виборів обраних представників.

Протестувальники в Янгоні 8 лютого 2021

Багато протестувальників одягалися в одяг червоного кольору, що асоціюється з Національною лігою за демократію (НЛД)[12]. Пісня Kabar Ma Kyay Bu "(ကမ္ဘာမကျေဘူး) стала гімном повстання 8888 (1988 року), знову стала популярною як пісня протесту.[13][14][15] Символом протесту став салют із трьох пальців, піднятих угору[16].

У відповідь на посилення руху протесту військові керівники перевороту вжили контрзаходи: відключення інтернету та соцмереж, відключення ЗМІ, арешти та кримінальні вироки для протестувальників, поширення дезінформації, політичні пропозиції політичним конкурентам для участі у самопризначеній Раді державного управління (на заміну обраного урядового органу), розгортання провійськових демонстрантів та підбурювачів та насильницького застосування сили для придушення протестів.

Передумови

[ред. | ред. код]

Переворот почалася вранці 1 лютого 2021 року, коли демократично обраних членів керівної партії М'янми (Національна ліга за демократію або НЛД), було повалено Татмадо, військовими, наділеними владою в Раді державного управління. Татмадо оголосив надзвичайний стан. Повноваження було передано Мін Аунг Хлаїнгу.

Переворот відбувся за день до того, як парламент М'янми мав привести до присяги членів, обраних на виборах у листопаді 2020 року.[17][18][19] Президент Він М'їн та державний радник Аун Сан Су Чжі були затримані разом із міністрами та їх заступниками та членами парламенту.[20][21]

Перебіг подій

[ред. | ред. код]

1 лютого представник НЛД Міо Н'юн повідомив, що Су Чжі, Він М'їн, Хан Тха М'їн та інших лідерів партії було зааршетовано в ході ранкового рейду. Н'юн додав, що найближчим часом його теж затримають[22][23]. Численні канали зв'язку перестали працювати — телефонні лінії в столиці Найп'їдо були перервані, державна телекомпанія MRTV повідомила, що не може вести трансляцію через «технічні проблеми»[22], а з 3:00 повідомлялося про масові збої роботи інтернету[24]. У Найп'їдо й у найбільшому місті Янгоні було помічено військових[25].

Згодом військові оголосили по підконтрольному військовим Myawaddy TV, що взяли під свій контроль країну на один рік[26][27]. У заяві, підписаній виконувачем обов'язків президента М'їн Шве, йдеться, що відповідальність за «законодавчу, виконавчу й судову владу» була передана Мін Аун Хлайну[28]. Була скликана Національна рада оборони й безпеки під головуванням виконувача обов'язків президента М'їн Шве і вищих військових представників, після чого військові зробили заяву, в якій оголосили про проведення нових виборів, і що влада буде передана тільки після них[29]. Всі банки-члени Банківської асоціації М'янми призупинили надання своїх фінансових послуг.[30]

Військові також повідомили про усунення 24 міністрів і заступників, було названо 11 кандидатів на їх заміну.[25] Співробітники медичних установ започаткували групу «Рух громадянської непокори» у соцмережах, до ранку 3 лютого в ній було 150 тисяч підписників. Ініціатори закликали сторони конфлікту до мирного вирішення конфлікту[31].

За 10 днів до перевороту країну відвідав міністр оборони Росії Шойгу. Росія давно постачає М'янмі зброю, відкрила там сервісний технічний центр. Серед зброї є така високотехнологічна зброя масового ураження, як МіГ-29 (30 шт), Як-130 (12 шт), десятки бойових вертольотів Мі-35П, Мі-24 та Мі-17, зенітні ракетні комплекси «Печора-2М».[32]

Увечері 5 лютого за наказом влади М'янми було відключено роботу соцмереж Instagram і Twitter[33]. 7 лютого протестувальники вимагали звільнення президента країни Він Мьїна і лідера Національної ліги за демократію Аун Сан Су Чжі, на протесті в Янгоні зібралося понад 3 тис. осіб[34].

9 лютого продовжилися протести людей проти перевороту, поліціянти відкрили вогонь по мітингувальникам[35].

19 лютого на протестах загинула 19-літня дівчина, яку поліціянти поранили в голову. М'я Тве Тве Хаїнг стала першою жертвою перевороту й протестів[36].

20 лютого під час розгону протестувальників у другому за величиною місті М'янми Мандалай, загинуло щонайменше двоє людей та шестеро було поранено[37].

28 лютого поліціянти застосували зброю для розгону демонстрантів, щонайменше 18 людей загинули, 30 було поранено[38]. Того ж дня військові відсторонили представника країни при ООН Чжо Мо Туна за підтримку протестувальників[39].

3 березня стало найкривавішим днем із початку акцій громадянської непокори хунті. Силовики, які підтримують владу, відкривали вогонь по великих групах демонстрантів у кількох містах країни, зокрема, в Янґоні, Мандалаї, М'їнджані. Щонайменше 38 людей загинули. Щонайменше двоє убитих — підлітки[40].

21 березня поліція відкрила вогонь по протестувальникам, в результаті двоє протестувальників загинули[41].

26 березня від рук військових загинуло ще дев'ятеро протестувальників, ще щонайменше семеро людей було поранено[42].

27 березня вважається найбільш кривавим днем, повідомляється принаймні про 114 смертей протестувальників.[43]

8 квітня — перший день відкритого збройного опору проти перевороту. Протестувальники відбивались від солдатів з мисливськими рушницями та саморобними бомбами у місті Тазе. Повідомляється про загибель 11 протестувальників.[44]

3 травня протести посилилися, Сили безпеки М'янми відкрили вогонь по протестувальниках, в результаті чого загинуло 8 людей[45]. 5 травня військова хунта заборонила супутникові тарілки та супутникове телебачення у країні. Було запроваджено покарання у вигляді року в'язниці і штрафу ~$320[46].

Форми цивільного опору

[ред. | ред. код]

Рух за громадянську непокору та робочі страйки

[ред. | ред. код]
Група шкільних учителів у формі, що протестували в Пхаан 9 лютого 2021 року

2 лютого 2021 року медпрацівники та держслужбовці по всій країні, в тому числі в столиці Найп'їдо, почали протести.[47][48] Група у Facebook «Рух за громадянську непокору», залучила понад 230 тис. прихильників вже незабаром після 2 лютого 2021 року.[49][50][51][52] Експерт з питань державної служби підрахував, що в країні близько мільйона державних службовців і що близько трьох чвертей з них покинули роботу.[53]

Підліток протестує проти військового перевороту
Протест під мостом Хледан
Протест на перехресті Хледан в Янгоні

Бойкот

[ред. | ред. код]

3 лютого 2021 року виник внутрішній рух за бойкот під назвою «Зупиніть підтримувати бізнес хунти», який закликає до бойкоту продуктів та послуг, пов'язаних із військовими.[54] Серед товарних товарів та послуг у бізнес-портфелі бірманської армії є Mytel, місцевий оператор зв'язку, пиво Myanmar, Mandalay Beer та Dagon Beer, кілька марок кави та чаю, 7th Sense Creation, співзасновником якої є дочка Мін Аун Хлайн,[55] та автобусні лінії.

Громадські протести

[ред. | ред. код]

6 лютого 2021 року в М'янмі були організовані перші масштабні акції протесту.[56] Протести в основному були без лідерів.[51] 20 тис. протестувальників взяли участь у вуличному протесті в Янгоні, закликаючи звільнити Аун Сан Су Чжи. Поліція оточила людей на перехресті дороги Інсійн-Хледан, не даючи їм рухатися далі. У протестах взяли участь 14 профспілок. У Хледані встановили поліцейські водомети, а в Суле — поліцейські барикади. Протести поширилися на Мандалай і в П'їнману.

7 лютого протести поширились на інші міста країни. Найбільші акції протесту в Янгоні залучили щонайменше 150 тис. людей.[57][58] Вони вимагали звільнення Су Чжи та Він Мейнта, скандуючи гасло «наша справа» (ဒို့အရေး) та закликаючи до падіння диктатури.[59] Громадські акції протесту також були організовані по всій Верхній М'янмі, включаючи міста Найп'їдо, Мандалай, Баган, Хпахант, Лашіо, Магве, Могок і П'єн Оо Львін, Таунггі, а також Нижню М'янму, включаючи міста Мавлам'яїнг, Давей, Патейн.[60]

Демонстранти, що несуть плакати з декількома гаслами хештегів.

12 лютого, у день річниці Панлонської конференції в 1947 жорстокість методів поліціянтів зросла, почалася стрілянина, кількох людей було заарештовано.[61][62]

Визнання результатів виборів

[ред. | ред. код]

Представники, обрані на виборах у листопаді 2020 року, не визнали легітимність державного перевороту. 4 лютого 2021 року близько 70 народних депутатів від НДД склали присягу в Найп'їдо, зобов'язуючись виконувати народний мандат і виконувати обов'язки депутатів на п'ятирічний термін.[63] Наступного дня 300 обраних законодавців сформували комітет з ведення парламентських справ — Комітет, що представляє Плюдаунсу Глюттау (CRPH).[64][65] Комітет провів своє перше засідання.[66]

6 лютого 2021 року кілька політичних партій, включаючи Лігу національної демократії Шань (SNLD), Демократичну партію за нове суспільство (DPNS), Національну партію Карен та Національну партію Ашо Чін, оголосили, що відхилили пропозицію військових брати участь у Раді державного управління.[67] Національно-прогресивна партія Каренні публічно засудила військовий переворот та згубний вплив державного перевороту на контроль за пандемією COVID-19 та поточними мирними переговорами та закликала НЛД та Збройні сили піти на компроміс з метою вирішення політичного конфлікту в країні.[68]

7 лютого парламентський комітет засудив військовий переворот як «злочинний акт» і звільнив військовий кабінет Мін Аунг Хлаїнг як нелегітимний.[64] Комітет посилався на військових, які порушили розділ 6 кримінального кодексу М'янми при поваленні цивільного уряду. CRPH порадив дипломатам ООН та міжнародному співтовариству зв'язатися з комітетом для обговорення офіційних питань уряду.

14 лютого Національний союз Карен опублікував заяву, в якій оголосив про свою громадську підтримку триваючих протестів, і охарактеризував захоплення влади військовими як крок до військової диктатури, що суперечить баченню національного примирення.[69]

Червона стрічка

[ред. | ред. код]

3 лютого 2021 року медичні працівники М'янми почали кампанію «Червоної стрічки» (ဖဲကြိုး နီ လှုပ်ရှားမှု).[70] Червоний колір асоціюється з Національною лігою за демократію (НЛД), чинною політичною партією, яка перемогла на виборах 2020 року.[71] Популярний бірманський співак і випускник медичної школи Ні Ні Хін Зав публічно підтримав цю кампанію. Державні службовці та працівники М'янми, включаючи міністерства на рівні профспілок, прийняли червону стрічку як символ протидії військовому режиму.[72] 5 лютого 2021 року видобувачі мідій на шахтах Киїнсінтаунг, які не змогли приєднатися до страйку, долучилися до кампанії «Червоної стрічки». 6 лютого 2021 року фабричні швейні виробники в промисловій зоні Такета долучилися до кампанії червоних стрічок.[73]

Жертви

[ред. | ред. код]

3 березня 2021 року було розстріляно 38 протестувальників, 28 лютого було вбито вісімнадцять.[74][75][76][77]

8 березня було підтверджено вбивство трьох протестувальників, двоє з них загинули від вогнепальних поранень в голову в М'їчина, штат Качин, одного було убито в містечку Фіар-Пон.[78] Загалом до 16 березня було вбито щонайменше 138 протестувальників. Лише 13-14 березня було вбито 56 осіб[79].

27 березня, коли в М'янмі відзначається День Збройних Сил, повідомляється, загинуло найбільше жертв за попередній період. Повідомляється принаймні про 114 смертей протестувальників.[43]

Перший день відкритого збройного опору проти перевороту відбувся 8 квітня, коли протестуючі відбилися проти солдатів з мисливськими рушницями та саморобними бомбами у місті Тазе. Прибуло підкріпленням військ, опір швидко припинився. Повідомляється про загибель 11 протестуючих. Таким чином, в М'янмі зафіксовано більше 600 смертей, пов'язаних з протестами проти державного перевороту, починаючи з 1 лютого 2020 року.[44]

Каял Сін

[ред. | ред. код]

4 березня 19-річну Каял Сін було застрелено в голову під час мітингу, коли силовики використали бойові патрони для розгону демонстрації.[80] Після смерті активістки, було опублікувано кілька її фото з демонстрацій у футболці з гаслом «Все буде добре», це останній відомий її знімок перед смертю.[81][82]

У Хін Маунг Лат

[ред. | ред. код]

7 березня 58-річний У Хін Маунг Лат, голова партії «Національна ліга за демократію», керівної партії до державного перевороту 2021 року, був знайдений мертвим у військовому шпиталі. Свідки заявили, що його було побито під вартою та допитано після арешту в його будинку в містечку Пабедан.[83][84]

Міжнародна реакція

[ред. | ред. код]

Генеральна Асамблея Організації Об'єднаних Націй заявила 17 травня 2021 року закликала «негайного припинити» передачу зброї військовій хунті М'янми. Проект підтримується Європейським Союзом, Великою Британією, США, Південною Кореєю. Він також вимагає від військових «припинити надзвичайний стан» і негайно припинити «всяке насильство проти мирних демонстрантів». Він також закликає до негайного і безумовного звільнення президента Win Myint, державного радника Aung San Suu Kyi та всіх, хто був «самовільно затриманий, звинувачений або заарештований» з часу державного перевороту 1 лютого. Проект також закликає реалізувати консенсус з п'яти пунктів, досягнутий на останньому саміті АСЕАН.[85]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Bodea, Malina (28 лютого 2021). Myanmar's Military-Led Coup: A Stop Sign On The Path To Democracy. The Organization for World Peace (амер.). Архів оригіналу за 28 лютого 2021. Процитовано 1 березня 2021.
  2. ↑ Limited, Bangkok Post Public Company. Down but not out. Bangkok Post. Процитовано 1 березня 2021.
  3. ↑ UN official: Myanmar people want UN sanctions, peacekeepers. Архів оригіналу за 3 квітня 2021. Процитовано 29 березня 2021.
  4. ↑ Crackdown Injury & Death List (PDF). Assistance Association for Political Prisoners. 27 березня 2021. Процитовано 28 березня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  5. ↑ Myanmar junta blames protesters as EU, U.S. impose sanctions. Архів оригіналу за 26 березня 2021. Процитовано 29 березня 2021.
  6. ↑ Myanmar coup: At least two killed as police disperse protesters. BBC. 20 лютого 2021. Архів оригіналу за 27 лютого 2021. Процитовано 3 березня 2021.
  7. ↑ Funeral Services Refuse to Help Dead Myanmar Police Officer Involved in Crackdown. Архів оригіналу за 29 березня 2021. Процитовано 29 березня 2021.
  8. ↑ Depayin locals flee after soldiers take over two villages
  9. ↑ Anti-Coup Protest on Streets of Myanmar's Second City. US News. 3 лютого 2021. Архів оригіналу за 18 February 2021. Процитовано 4 лютого 2021.
  10. ↑ UN human rights chief: At least 54 killed, over 1,700 detained since Myanmar coup. news.yahoo.com (амер.). 4 березня 2021. Архів оригіналу за 5 March 2021. Процитовано 4 березня 2021.
  11. ↑ Myanmar adopts nonviolent approach to resist army coup. Arab News (англ.). 3 лютого 2021. Архів оригіналу за 4 February 2021. Процитовано 7 лютого 2021.
  12. ↑ Carly Walsh and Akanksha Sharma. Protests break out in Myanmar in defiance of military coup. cnn.com. Архів оригіналу за 21 February 2021. Процитовано 7 лютого 2021.
  13. ↑ Myanmar restaurant in Bangkok promotes anti-coup activity. AP NEWS. 6 лютого 2021. Архів оригіналу за 14 February 2021. Процитовано 8 лютого 2021.
  14. ↑ Resistance to coup grows despite Myanmar's block of Facebook. AP NEWS. 4 лютого 2021. Архів оригіналу за 15 February 2021. Процитовано 8 лютого 2021.
  15. ↑ Songwriter Who Provided "Theme Song" to 8888 Uprising Finally Honored. 9 серпня 2018. Архів оригіналу за 22 February 2021. Процитовано 4 лютого 2021.
  16. ↑ Myanmar blocks Facebook as resistance grows to military coup. ABC News (Australia). 5 лютого 2021. Архів оригіналу за 8 February 2021. Процитовано 5 лютого 2021.
  17. ↑ Myanmar military seizes power, detains elected leader Aung San Suu Kyi. Thomson Reuters Foundation News. Reuters. 1 лютого 2021. Архів оригіналу за 1 February 2021. Процитовано 1 лютого 2021.
  18. ↑ Myanmar gov't declares 1-year state of emergency: President's Office. Xinhua News Agency. 1 лютого 2021. Архів оригіналу за 1 February 2021. Процитовано 1 лютого 2021.
  19. ↑ Myanmar Leader Aung San Suu Kyi, Others Detained by Military. voanews.com. VOA (Voice of America). 1 лютого 2021. Архів оригіналу за 3 February 2021. Процитовано 1 лютого 2021.
  20. ↑ Beech, Hannah (31 січня 2021). Myanmar's Leader, Daw Aung San Suu Kyi, Is Detained Amid Coup. The New York Times. ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 31 January 2021. Процитовано 31 січня 2021.
  21. ↑ Mahtani, Shibani; Kyaw Ye Lynn (1 лютого 2021). Myanmar military seizes power in coup after detaining Aung San Suu Kyi. The Washington Post. Архів оригіналу за 1 February 2021. Процитовано 1 лютого 2021.
  22. ↑ а б Foundation, Thomson Reuters. Aung San Suu Kyi and other leaders arrested, party spokesman says. news.trust.org. Архів оригіналу за 1 лютого 2021. Процитовано 1 лютого 2021.
  23. ↑ У М'янмі затримали президента країни. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 14 лютого 2021. Процитовано 6 лютого 2021.
  24. ↑ Internet disrupted in Myanmar amid apparent military uprising. NetBlocks (амер.). 31 січня 2021. Архів оригіналу за 1 лютого 2021. Процитовано 1 лютого 2021.
  25. ↑ а б Myanmar coup: Aung San Suu Kyi detained as military seizes control. BBC News (брит.). 1 лютого 2021. Архів оригіналу за 31 січня 2021. Процитовано 1 лютого 2021.
  26. ↑ Military takes control of Myanmar; Suu Kyi reported detained. AP NEWS. 1 лютого 2021. Архів оригіналу за 1 лютого 2021. Процитовано 1 лютого 2021.
  27. ↑ У М'янмі військові захопили владу, в країні спостерігаються перебої зі зв'язком. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 6 лютого 2021.
  28. ↑ Myanmar military stages coup, Suu Kyi detained. Deccan Herald (англ.). 1 лютого 2021. Архів оригіналу за 6 лютого 2021. Процитовано 1 лютого 2021.
  29. ↑ Myanmar to clarify voter fraud, hold new round of elections. The Myanmar Times. 1 лютого 2021. Архів оригіналу за 1 лютого 2021. Процитовано 1 лютого 2021.
  30. ↑ Telecommunications disruptions shut down Myanmar banks. The Myanmar Times. 1 лютого 2021. Архів оригіналу за 1 лютого 2021. Процитовано 1 лютого 2021.
  31. ↑ Переворот в М'янмі: лікарі загрожують страйком, в соцмережах закликають до протесту. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 24 січня 2022. Процитовано 6 лютого 2021.
  32. ↑ Переворот новий, хунта стара. Чому генерали в М'янмі знову втомилися від демократії і до чого тут Росія [Архівовано 25 лютого 2021 у Wayback Machine.], Ділова столиця, 3 лютого 2021
  33. ↑ У М’янмі через переворот обмежили доступ до Twitter і Instagram. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 2 березня 2021. Процитовано 6 лютого 2021.
  34. ↑ Переворот в М'янмі: протестувальники вимагали звільнити президента. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 24 січня 2022. Процитовано 8 лютого 2021.
  35. ↑ У М'янмі знову протестували проти перевороту. Поліція відкрила вогонь по мітингувальникам. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 30 січня 2022. Процитовано 21 лютого 2021.
  36. ↑ Перша жертва. У М'янмі померла поранена на протестах дівчина. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 24 січня 2022. Процитовано 21 лютого 2021.
  37. ↑ Розгін протестуючих в М'янмі: загинули дві людини і шестеро постраждали. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 24 січня 2022. Процитовано 21 лютого 2021.
  38. ↑ При розгоні протестів у М'янмі загинули щонайменше 18 осіб, - ООН. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 28 лютого 2021.
  39. ↑ Військові М'янми відсторонили постпреда при ООН за підтримку протестувальників. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 28 лютого 2021.
  40. ↑ М'янма: силовики вбили 38 протестувальників, включно з дітьми. Радіо Свобода. Архів оригіналу за 10 березня 2021. Процитовано 26 березня 2021.
  41. ↑ У М'янмі поліція відкрила вогонь по протестувальникам, двоє загиблих. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 24 березня 2021. Процитовано 22 березня 2021.
  42. ↑ Переворот в М'янмі: загинули ще дев'ять осіб. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 26 січня 2022. Процитовано 26 березня 2021.
  43. ↑ а б 'Words are not enough:' UN official urges world to act after at least 114 killed in Myanmar in one day. Архів оригіналу за 16 квітня 2021. Процитовано 8 квітня 2021.
  44. ↑ а б Eleven killed as Myanmar protesters fight troops with handmade guns, firebombs: media. Архів оригіналу за 8 квітня 2021. Процитовано 8 квітня 2021.
  45. ↑ У М'янмі посилилися протести: загинуло ще 8 протестувальників. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 4 травня 2021. Процитовано 4 травня 2021.
  46. ↑ Після перевороту в М'янмі заборонили супутникові тарілки. РБК-Україна. 5 травня 2021. Архів оригіналу за 7 травня 2021. Процитовано 6 червня 2021.
  47. ↑ Nay Pyi Taw, Mandalay healthcare staff to join "Civil Disobedience Campaign". 2 лютого 2021. Архів оригіналу за 3 February 2021. Процитовано 2 лютого 2021.
  48. ↑ Myanmar Medics Prepare Civil Disobedience Against Military Rule. 2 лютого 2021. Архів оригіналу за 3 February 2021. Процитовано 2 лютого 2021.
  49. ↑ Teachers, students join anti-coup campaign as hospital staff stop work. Frontier Myanmar. 3 лютого 2021. Архів оригіналу за 19 February 2021. Процитовано 3 лютого 2021.
  50. ↑ After coup, medical workers spearhead civil disobedience campaign. Frontier Myanmar. 2 лютого 2021. Архів оригіналу за 3 February 2021. Процитовано 2 лютого 2021.
  51. ↑ а б EXPLAINER: How are the Myanmar protests being organized?. AP NEWS. 9 лютого 2021. Архів оригіналу за 20 February 2021. Процитовано 10 лютого 2021.
  52. ↑ Veteran activist calls for civil disobedience in wake of coup. Myanmar NOW. Архів оригіналу за 18 February 2021. Процитовано 4 лютого 2021.
  53. ↑ Paddock, Richard C. (15 лютого 2021). 'We Can Bring Down the Regime': Myanmar's Protesting Workers Are Unbowed. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 16 February 2021. Процитовано 17 лютого 2021.
  54. ↑ Myanmar calls for boycott of Tatmadaw linked products and services. 3 лютого 2021. Архів оригіналу за 21 February 2021. Процитовано 3 лютого 2021.
  55. ↑ Military Chief's Family Members Spend Big on Blockbuster Movies, Beauty Pageants. Myanmar NOW. Архів оригіналу за 15 December 2020. Процитовано 11 січня 2021.
  56. ↑ Carly Walsh and Akanksha Sharma. Protests break out in Myanmar in defiance of military coup. CNN. Архів оригіналу за 21 February 2021. Процитовано 7 лютого 2021.
  57. ↑ စစ်အာဏာသိမ်းဆန့်ကျင်မှု ရန်ကုန်မြို့ခံသိန်းနဲ့ချီ စုဝေး. ဗွီအိုအေ (my) . 7 лютого 2021. Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. Процитовано 7 лютого 2021.
  58. ↑ Anti-coup mass protests take place in cities across Myanmar. Myanmar NOW (англ.). Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. Процитовано 7 лютого 2021.
  59. ↑ စစ်အာဏာသိမ်းဆန့်ကျင်မှု ဒုတိယနေ့လူထုဆန္ဒပြပွဲများ. ဗွီအိုအေ (my) . Архів оригіналу за 25 жовтня 2021. Процитовано 7 лютого 2021.
  60. ↑ Tens of Thousands Take to Streets in Myanmar to Protest Military Regime. The Irrawaddy (амер.). 7 лютого 2021. Архів оригіналу за 27 грудня 2021. Процитовано 7 лютого 2021.
  61. ↑ Myanmar protests: shots heard in southeast city as police disperse crowd. South China Morning Post (англ.). 12 лютого 2021. Архів оригіналу за 5 грудня 2021. Процитовано 12 лютого 2021.
  62. ↑ Limited, Bangkok Post Public Company. Protesters defy Myanmar junta, shots fired in Mawlamyine. Bangkok Post. Процитовано 12 лютого 2021.
  63. ↑ NLD lawmakers in Nay Pyi Taw defy military, take oath of office. Frontier Myanmar. 4 лютого 2021. Архів оригіналу за 4 лютого 2021. Процитовано 6 лютого 2021.
  64. ↑ а б Amid Coup, Myanmar's NLD Lawmakers Form Committee to Serve as Legitimate Parliament. The Irrawaddy (амер.). 8 лютого 2021. Архів оригіналу за 27 грудня 2021. Процитовано 8 лютого 2021.
  65. ↑ Myanmar politicians defy coup, say they are true government. AP NEWS. 5 лютого 2021. Архів оригіналу за 20 жовтня 2021. Процитовано 6 лютого 2021.
  66. ↑ After a decade of change in Myanmar, fear of the past drives anti-coup protests. Reuters (англ.). 8 лютого 2021. Архів оригіналу за 22 жовтня 2021. Процитовано 8 лютого 2021.
  67. ↑ SNLD, DPNS reject offer to participate in new government. Архів оригіналу за 19 серпня 2021. Процитовано 6 лютого 2021.
  68. ↑ Karenni National Progressive Party urges NLD and Tatmadaw to negotiate. The Myanmar Times. 8 лютого 2021. Архів оригіналу за 19 серпня 2021. Процитовано 8 лютого 2021.
  69. ↑ တပ်မတော်မှ အာဏာကို သိမ်းယူပြီးနောက် ကေအဲန်ယူ - ကရင်အမျိုးသားအစည်းအရုံ၏ သဘောထားထုတ်ပြန်ချက် (PDF). Karen National Union (my) . 14 лютого 2021. Архів оригіналу (PDF) за 15 February 2021. Процитовано 18 лютого 2021.
  70. ↑ "ဖဲကြိုးနီ လှုပ်ရှားမှု"ကို ထောက်ခံကြောင်း ပြသခဲ့တဲ့ နီနီခင်ဇော်. ဧရာဝတီ (my) . 3 лютого 2021. Архів оригіналу за 4 лютого 2021. Процитовано 6 лютого 2021.
  71. ↑ Myanmar medics lead sprouting civil disobedience calls after coup. CNA. 3 лютого 2021. Архів оригіналу за 14 червня 2021. Процитовано 6 лютого 2021.
  72. ↑ NLD backs anti-coup campaign as civil servants rally in Nay Pyi Taw. Frontier Myanmar. 5 лютого 2021. Архів оригіналу за 18 грудня 2021. Процитовано 6 лютого 2021.
  73. ↑ Workers from JEWOO Garment Factory launch red ribbon campaign. Архів оригіналу за 19 серпня 2021. Процитовано 6 лютого 2021.
  74. ↑ Myanmar protester dies after 10 days on life support; pressure grows on army. Reuters. 19 лютого 2021. Архів оригіналу за 19 February 2021. Процитовано 3 березня 2021.
  75. ↑ Myanmar coup: At least two killed as police disperse protesters. BBC. 20 лютого 2021. Архів оригіналу за 27 February 2021. Процитовано 3 березня 2021.
  76. ↑ At least 18 killed in bloodiest day of Myanmar anti-coup protests. Al Jazeera. 28 лютого 2021. Архів оригіналу за 28 February 2021. Процитовано 28 лютого 2021.
  77. ↑ Myanmar sees deadliest day as 38 protesters killed. BBC. 3 березня 2021. Архів оригіналу за 3 March 2021. Процитовано 3 березня 2021.
  78. ↑ Staff, Reuters (8 березня 2021). Protests surge in Yangon as Myanmar forces trap youth protesters. Reuters (англ.). Архів оригіналу за 9 March 2021. Процитовано 8 березня 2021.
  79. ↑ У М'янмі понад сотні людей вбито унаслідок протестів: серед загиблих жінки і діти. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 16 березня 2021. Процитовано 16 березня 2021.
  80. ↑ Myanmar protesters suffer "bloodiest day" since military coup as 38 killed by security forces. www.cbsnews.com (амер.). Архів оригіналу за 8 March 2021. Процитовано 8 березня 2021.
  81. ↑ Staff, Reuters (4 березня 2021). 'Everything will be OK': slain Myanmar teen's T-shirt slogan spurs defiance. Reuters (англ.). Архів оригіналу за 6 March 2021. Процитовано 8 березня 2021.
  82. ↑ Opinion: Death Of A Teenage Protester in Myanmar. NPR.org (англ.). Архів оригіналу за 8 March 2021. Процитовано 8 березня 2021.
  83. ↑ Myanmar coup: Party official dies in custody after security raids. BBC News (брит.). 7 березня 2021. Архів оригіналу за 7 March 2021. Процитовано 8 березня 2021.
  84. ↑ Myanmar protests: Demonstrators 'fired on' amid funeral of political organiser said to have died in custody. uk.news.yahoo.com (брит.). Архів оригіналу за 9 March 2021. Процитовано 8 березня 2021.
  85. ↑ UN General Assembly to consider call for Myanmar arms embargo. 17.05.2021. Архів оригіналу за 17 травня 2021. Процитовано 19 травня 2021.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Протести_в_М%27янмі_(2021)&oldid=43730141