Прядівка
село Прядівка | |
---|---|
Храм Святого Благовірного князя Олександра Невського | |
Країна | Україна |
Область | Дніпропетровська область |
Район | Дніпровський район |
Тер. громада | Царичанська селищна громада |
Код КАТОТТГ | UA12020310170094760 |
Облікова картка | Прядівка |
Основні дані | |
Засноване | До 1766 р. |
Населення | 1 922 |
Поштовий індекс | 51022 |
Телефонний код | +380 5690 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 48°55′1″ пн. ш. 34°41′16″ сх. д. / 48.91694° пн. ш. 34.68778° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
95 м |
Водойми | Прядівка |
Місцева влада | |
Адреса ради | 51022, Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, с.Прядівка, вул.Центральна,47 |
Сільський голова | Бабенко Іван Іванович |
Карта | |
Мапа | |
Пряді́вка — село в Україні, в Царичанській селищній громаді Дніпровського району Дніпропетровської області. Населення за переписом 2023 року складало 1 577 осіб.
Село Прядівка розташовано на березі однойменної річки, вище за течією примикає село Топчине (Новомосковський район), нижче за течією на відстані 4 км розташовані села Калинівка та Пилипівка. Через село проходить автомобільна дорога Т 0413.
На території сьогоднішньої Прядівки люди жили ще за часів зрубної культури (ІІ-І тисячоріччя до Р. Х.).
Село масово заселялося переселенцями у XVIII столітті. Частина їх прийшла з Могилева і розташувалася по один бік річки, інші — з Бабайківки, вони зайняли протилежний берег.
Жителі засівали береги річки коноплями (прядиво), від чого і пішла назва річки Прядівки, а з часом і села.
До 1766 року село перебувало в складі Самарській паланці.
1770 року Прядівка перейшла з Протовчанської паланки (з 1766) до Орільської паланки.
У 1863 році, після побудування церкви на честь Олександра Невського, село перейменували на Новоолександрівку, проте ця назва у народі не прижилася.
1886 року слобода Прядівка була центром Прядівської волості Новомосковського повіту. Тут мешкало 3667 осіб. Тут було 563 подвір'їв, волосне правління, православна церква, поштова станція, 3 ярмарки.
У 50-х роках ХХ сторіччя у Прядівку переїхав із Петриківки священник Костянтин Гаврилович Коробчанський, коли там ще була церква. У 60-х роках Радянська влада цей храм закрила, проте панотець Костянтин проводив церковні обряди вдома або на виїзді[1].
1989 року за переписом тут проживало приблизно 1900 осіб.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[2]:
Мова | Кількість | Відсоток |
---|---|---|
українська | 1830 | 95.21% |
російська | 76 | 3.95% |
білоруська | 3 | 0.16% |
вірменська | 1 | 0.05% |
румунська | 1 | 0.05% |
інші/не вказали | 11 | 0.58% |
Усього | 1922 | 100% |
- ТОВ «Господар».
- ТОВ «Агрофірма „Вікторія“.
- ФГ «Каскад».
- Школа.
- Дитячий садочок.
- Лікарня.
- Будинок культури.
В селі знаходяться дві церкви - Домовий храм ікони Божої Матері "Почаївської" ПЦУ (вул. Мечнікова, 4-А) та храм Святого князя Олександра Невського УПЦ (вул. Покровська).
- 8 вересня 1928 року на безіменному хуторі поблизу села народився Сологуб Василь Павлович (1928-2008) — український письменник.
- Безсмертний Артур Анатолійович (1984—2018) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
-
Стела при в'їзді в село
-
Пам'ятка радянського мистецтва
-
Військовий меморіал
-
Пам'ятник "Лелекі"
- ↑ О Коробчанских - династии сельских священников Бахмутского, Мариупольского и Новомосковского уездов (укр.), процитовано 9 січня 2022
- Пряді́вка // Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т. / П. Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967—1974. — том Дніпропетровська область / А. Я. Пащенко (голова редколегії тому), 1969 : 959с. — С.879-880
Це незавершена стаття про Дніпропетровську область. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |