Перейти до вмісту

Вулиця Євгена Чикаленка (Київ)

Координати: 50°26′53.2″ пн. ш. 30°31′9.4″ сх. д. / 50.448111° пн. ш. 30.519278° сх. д. / 50.448111; 30.519278
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Пушкінська вулиця (Київ))
Вулиця Євгена Чикаленка
Київ

Вулиця Євгена Чикаленка в Києві
МісцевістьСтарий Київ
РайонШевченківський
Назва на честьЧикаленко Євген Харламович
Колишні назви
Єлизаветинська, Новоєлизаветинська, Пушкінська
Загальні відомості
Протяжність975 м
Координати початку50°26′53.2″ пн. ш. 30°31′9.4″ сх. д. / 50.448111° пн. ш. 30.519278° сх. д. / 50.448111; 30.519278
Координати кінця50°26′22.7″ пн. ш. 30°30′57.3″ сх. д. / 50.439639° пн. ш. 30.515917° сх. д. / 50.439639; 30.515917
поштові індекси01034, 01004
Транспорт
Найближчі станції метро «Театральна»
 «Площа Українських Героїв»
 «Хрещатик»
АвтобусиА 24 (Пл. Українських Героїв, будні)
ТролейбусиТр 5, 8, 9, 17 (Пл. Українських Героїв)
Руходносторонній
Покриттяасфальт, бруківка
Зовнішні посилання
Код у реєстрі11398
У проєкті OpenStreetMapr370284
Мапа
Мапа
CMNS: Вулиця Євгена Чикаленка у Вікісховищі

Ву́лиця Євге́на Чикале́нка — вулиця в Шевченківському районі міста Києва, місцевість Старий Київ. Пролягає від Прорізної вулиці до площі Українських Героїв.

Прилучаються вулиця Богдана Хмельницького, бульвар Тараса Шевченка, вулиці Гетьмана Павла Скоропадського і Велика Васильківська.

Історія

[ред. | ред. код]

Частина вулиці між Прорізною вулицею та бульваром Тараса Шевченка виникла у 1840-х роках і мала назву Єлизаветинська, на честь російської імператриці Єлизавети Петрівни. З 1869 року — Новоєлизаветинська[1]. Заключна частина вулиці сформувалася на початку 1870-х років, коли було продано та забудовано пустир навпроти університету (частину пустиря було забудовано, частину — перетворено на парк. 1899 року надано назву Пушкінська, з нагоди 100-річчя від дня народження Олександра Пушкіна.

На вулиці майже повністю збереглася забудова кінця XIX — початку ХХ століття. Лише початкова частина вулиці частково постраждала під час руйнування Хрещатика восени 1941 року і декілька будинків було знищено (№ 1, 2, 3, 4, 6).

У 70-х роках XIX ст. власником усієї парної частини вулиці був Василь Тарновський, який згодом частинами продав величезне землеволодіння. Вулиця належала до першого розряду, тому її забудовували кам'яними фасадними дво- і триповерховими будинками. Наприкінці XIX- на початку XX ст. поверховість та щільність забудови збільшилися[2].

Сучасна назва вулиці на честь мецената, одного з ініціаторів створення Центральної Ради Євгена Чикаленка — з 2022 року.[3] Така пропозиція набрала найбільшу кількість голосів при голосуванні на платформі «Київ Цифровий».[4]

Пам'ятки архітектури та історично цінні будівлі

[ред. | ред. код]

Будинки № 5, 7 (арх. Д. Дяченко), 8, 9, 10, 11а, 12, 16, 17, 18, 19, 20, 23, 24, 25, 30, 31, 32, 37, 38, 39, 40, 41, 43, 43а споруджені у 2-й половині XIX — 1-й третині XX століття.

Установи та заклади

[ред. | ред. код]

Особистості

[ред. | ред. код]
Меморіальна дошка на честь Марії Литвиненко-Вольгемут

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Часть оффиціальная [ О наименованіи нѣкоторыхъ улицъ и площадей въ Кіевѣ ] // Кіевлянинъ. — 1869. — № 95. — 14 августа. — С. 1–2. (рос. дореф.) [Архівовано з першоджерела 15 березня 2013.]
  2. Друг, Ольга Миколаївна. Вулицями старого Києва / О. М. Друг; дизайн і худож. оформ. С. Іванов, І. Шутурма. — Львів: Світ, 2013. — 496, [XVI] с. : іл.
  3. Рішення Київської міської ради від 27 жовтня 2022 року № 5569/5610 «Про перейменування вулиці Пушкінської в Шевченківському районі міста Києва» (дата публікації 16.11.2022) [Архівовано з першоджерела 21 листопада 2022.]
  4. Пояснювальна записка до рішення Київської міської ради від 27 жовтня 2022 року № 5569/5610 «Про перейменування вулиці Пушкінської у Шевченківському районі міста Києва» [Архівовано з першоджерела 21 листопада 2022.]
  5. Зовнішні справи. Розсекречені документи 14 березня 1943 — 30 грудня 1944. Архів оригіналу за 21 вересня 2015. Процитовано 5 грудня 2012.
  6. Вшанування пам'яті видатного вченого-економіста академіка І. І. Лукінова
  7. Матяш І. Українсько-угорські відносини (1918—1991 рр.): інституційний аспект // Міжнародні зв'язки України: наукові пошуки і знахідки. — 2018. — Вип. 27. — С. 120—145.

Посилання

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]