Ре мажор
 | |
| Позначення | |
|---|---|
| Англійською | D Major |
| Німецькою | D-dur |
| Пов'язані тональності | |
| Паралельна | сі мінор |
| Однойменна | ре мінор |
| Домінанта | Ля мажор |
| Субдомінанта | Соль мажор |
| Приключові знаки | |
| Дієзів | 2 |
| Бемолів | - |
| Гама | |
| D, E, F♯, G, A, B, C♯ | |
Ре мажор (D Major, D-dur) — мажорна тональність, тонікою якої є нота ре[1]. Гама ре-мажор містить звуки:
ре — мі — фа♯ - соль — ля — сі — до♯
D - E - F♯ - G - A - B - C♯.
Паралельна тональність сі мінор, однойменний мінор — ре мінор. Ре мажор має два дієзи біля ключа (фа- і до-дієз).
- Й. С. Бах — прелюдія і фуга з 1-го та 2-го зошитів ДТК
- В. А. Моцарт — Симфонія № 38 «Празька»
- Л. Бетховен — Симфонія № 2,
Концерт для фортепіано з оркестром № 2,
Missa Solemnis,
Соната для фортепіано № 15 - Й. Брамс — Симфонія № 2, Концерт для скрипки з оркестром
- П. І. Чайковський — Концерт для скрипки з оркестром,
симфонія № 3 - Микола Леонтович - "Дударик"[2], Літургія Івана Златоустого"[3].
- Сергій Прокоф'єв — Симфонія № 1 «Класична»
- Mamma mia
 | Цей розділ потребує доповнення. (липень 2007) |
- ↑ Юцевич, Юрій (2003). Музика. Словник-довідник. Тернопіль: Навчальна книга - Богдан. с. 221. ISBN 966-7924-10-6.
- ↑ М. Леонтович. Хорові твори. Упор. В. Кузик. Київ, "Музична Україна", 2019. 464 с.
- ↑ Завальнюк А. Ф. Микола Леонтович. Листи, документи, духовні твори. До 130-ї річниці від дня народження/ Видання друге, доопрацьоване і доповнене Вінниця: НОВА КНИГА, 2007. - 272 с., ноти, іл.
У червоному просторі подані мажорні тональності, у зеленому — мінорні. Теоретично існуючі, але не використовані в практиці енгармонічні тональності записані дрібним шрифтом. У зовнішньому шарі показані відповідні даній тональності ключові знаки. | ||
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль |