Перейти до вмісту

Рибальченко Михайло Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Рибальченко Михайло Андрійович
Народження7 листопада 1909(1909-11-07)
Луганськ, Катеринославська губернія, Російська імперія
Смерть19 лютого 1998(1998-02-19) (88 років)
 Харків, Україна
НавчанняХарківський художній інститут
Діяльністьхудожник
Відомі учніВележева Ніна Олексіївна, Губський Іван Кіндратович, Неклюєнко Микола Павлович, Хмельницький Олександр Анатолійович, Лихоліт Олексій Кирилович, Павлюк Аркадій Григорович і Лозовий Василь Якович
ПрацівникХарківський художній інститут
ЧленНаціональна спілка художників України
Нагороди
медаль «За бойові заслуги» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
заслужений діяч мистецтв УРСР

Михайло Андрійович Риба́льченко (нар. 7 листопада 1909, Луганськ — пом. 19 лютого 1998, Харків) — український живописець, графік, майстер монументально-декоративного мистецтва; член Спілки радянських художників України з 1938 року[1]. Заслужений діяч мистецтв УРСР з 1968 року.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 25 жовтня [7 листопада] 1909(19091107) року в місті Луганську (нині Україна). У 1927—1931 роках навчався в Харківському художньому інституті (вчителі з фаху — Микола Бурачек, Михайло Шаронов, Семен Прохоров, Олексій Кокель, Іван Северин, Анатолій Петрицький).

Брав участь у німецько-радянській війні, отримав інвалідність[1]. Нагороджений медалями «За перемогу над Німеччиною» (9 травня 1945), «За бойові заслуги» (8 червня 1967)[2].

Член ВКП(б) з 1949 року. У 1948—1951 роках викладав в Харківському художньому інституті[1], доцент з 1949 року. Жив у Харкові в будинку на вулиці Культури, № 20, квартира № 1. Помер у Харкові 19 лютого 1998 року[1].

Творчість

[ред. | ред. код]

Працював в галузі станкового живопису і станкової графіки, у 1930-х роках створював пропагандивні плакати, картини на революційні теми. Сереж робіт:

  • «Зміна. Шахтарі» (1931);
  • «Спуск до шахти» (1932, у співавторстві з Олександром Любимським);
  • «Білі в місті» (1937, у співавторстві з Олександром Любимським);
  • «Після відступу» (1937);
  • «Тарас Шевченко серед казахів» (1940, олія);
  • «Малий Тарас слухає розповідь свого діда про Коліївщину» (1940, олія);
  • «Шляхами війни» (1947, у співавторстві з Олександром Любимським);
  • «Іван Франко і Леся Українка на Закарпатті» (1956, автолітографія);
  • «Зустріч з Ольгою Кобилянською на квартирі Івана Франка» (1956, автолітографія);
  • «На світанку» (1957);
  • «Тарас Шевченко з сестрою Яриною» (1961, літографія);
  • «Тарас Шевченко, Марко Вовчок і Іван Тургенєв» (1961, літографія);
  • «Тарас Шевченко з російськими письменниками і революційними демократами у Петербурзі» 1960—1961, олія; у співавторстві з Олександром Любимським);
  • «Думи мої, думи...» (1964, луногравюра; у співавторстві з Олександром Любимським та Борисом Ваксом);
  • «Дитинство Тараса» (1964, луногравюра; у співавторстві з Олександром Любимським та Борисом Ваксом);
  • «Вербичка» (1964, луногравюра; у співавторстві з Олександром Любимським та Борисом Ваксом);
  • «Солдати» (1967, у співавторстві з Олександром Любимським);
  • «В думах про майбутнє» (1967);
  • «Не можна забути» (1968, у співавторстві з Олександром Любимським);
  • «Сувора юність» (1968);
  • «Зорі назустріч» (1968, у співавторстві з Олександром Любимським);
  • «Вогняні роки» (1969, у співавторстві з Олександром Любимським);
  • «Соняшники. Після дощу» (1970);
  • «Первісток» (1971, у співавторстві з Олександром Любимським);
  • «Змагання» (1977, у співавторстві з Олександром Любимським);
  • «Юніори» (1980, у співавторстві з Олександром Любимським);
  • «Літо» (1980, у співавторстві з Олександром Любимським);
панно

Брав участь у всеукраїнських виставках з 1931 року, всесоюзних з 1967 року. Персональна виставка віблулася у 1996 році у Харкові.

Примітки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]