Роберт Берестовський
 | Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. |
| Роберт Берестовський | |
|---|---|
| Народився | 7 червня 1748[1] або 7 червня 1743[2] Михалишкиd, Віленський повіт[d], Віленське воєводство, Велике князівство Литовське, Річ Посполита |
| Помер | не раніше 1794 і не пізніше 20 квітня (1 травня) 1798 |
| Країна | Річ Посполита |
| Посада | Чашник великий Литовський[3], Маршалок Головного трибуналу Великого князівства Литовського[d] і Полоцькі каштеляни[2] |
| Військове звання | полковник |
| Рід | Берестовські |
| Батько | Йозеф Берестовський |
| Мати | Людвіка Садовськаd |
| Брати, сестри | Павло Ксаверій Берестовський і Станіслав Берестовський |
| У шлюбі з | Ганна Броель-Платерd[2] |
| Діти | Марія Берестовськаd[4], Август Берестовський і Кордуля Берестовськаd |
 | |
Роберт Берестовський[джерело?] (лит. Robertas Bžostovskis; 7 червня 1748, Михалишки — після 1795) — шляхтич герба Стремено часів Речі Посполитої, державний діяч Великого князівства Литовського, Підкоморій королівський, Чашник великий Литовський (1787-1791), каштелян Полоцький (1791–1795), гусарський полковник, Маршалок литовського трибуналу 1791 року.
Роберт Берестовський походив зі шляхетського роду Берестовських (у литовській транскрипції Bžostovkis), герба Стремено.
Син Великого писаря Литовського Йосипа Берестовський та Людвіки Садовської.
Був одружений з Ганною Ядвігою Броель-Платер, донькою Костянтина Людвіка Платера, мав синів Людвіка, Вінсента, Августа та доньку Марію-Ганну.
Серед інших маєтків, він володів містом Мосар, де в 1775-1790 рр. збудував палац у стилі класицизму, а 1792 р. на суму 1000 дукатів заснував церкву святої Ганни, небесної покровительки своєї дружини.
- ↑ Internetowy Polski Słownik Biograficzny
- ↑ а б в Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego. Spisy, t. V, Ziemia połocka i województwo połockie XIV‒XVIII wiek / за ред. H. Lulewicz — Warszawa: 2018. — С. 107. — ISBN 978-83-65880-49-9
- ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 213.
- ↑ Jeziorski P. A. Awans społeczno-majątkowy polsko-inflanckich Hylzenów w XVIII wieku. Źródła sukcesu i przyczyny upadku // Беларуска-польскія моўныя, літаратурныя, гістарычныя і культурныя сувязі. Да 220-годдзя з дня нараджэння Адама Міцкевіча: зб. арт. па матэрыялах міжнар. навук. канф. / за ред. І. Э. Багдановіч — Мінск: БДУ, 2018. — С. 421. — 439 с. — ISBN 978-985-566-676-0
- Зямчонак І. Ваколіцы Парыжа. Старонкі гісторыі Пастаўскага Паазер'я. «Сумежжа». Паставы, 2004.