Сарису (притока Біюк-Карасу)
| Сарису | |
|---|---|
45°04′20″ пн. ш. 34°37′10″ сх. д. / 45.07216° пн. ш. 34.6195° сх. д.  | |
| Витік | Джерело Паяні, на північних схилах Карабі-Яйли |
| • висота, м | 330 м |
| Гирло | Біюк-Карасу |
| • координати | 45°04′20″ пн. ш. 34°37′10″ сх. д. / 45.07216° пн. ш. 34.6195° сх. д. |
| Країни: |  Україна |
| Регіон | Автономна Республіка Крим |
| Довжина | 27 км |
| Площа басейну: | 127 км |
| Середньорічний стік | 5,04 млн м³ |
| Притоки: | Дерен-Джилга і Таш-Кура  |
 | |
Сарису (крим. Sarısuv) — річка у Криму, ліва притока Біюк-Карасу (Велика Карасівка) (басейн Салгира), завдовжки 27 км і площею водозбору 127 км². У перекладі з тюркської означає «Жовта вода».
Сарису бере початок з джерела Паяни на висоті 330 м на північних схилах Карабі-Яйли. Річка протікає між відрогами Головної гряди і підвищеннями Внутрішньої гряди Кримських гір. Прилегла до долини місцевість більш піднесена з правого берега, у верхів'ях має крупногорбкуватий рельєф. Схили пагорбів переважно пологі, в окремих місцях круті, розсічені балками та ярами. Місцевість поступово знижується вниз за течією річки, позначки зменшуються від 450—400 до 200 м. У нижній течії Сарису розкинулося сучасне селище з такою ж назвою. Сарису впадає в річку Біюк-Карасу з лівого берега на 72 км від його гирла, на північний захід від Білогорська (до 1944 року — Карасубаза́р[1]; рос. Белогорск, крим. Qarasuvbazar).
- У книзі Петер-Симон Паллас "НАБЛЮДЕНИЯ, СДЕЛАННЫЕ ВО ВРЕМЯ ПУТЕШЕСТВИЯ ПО ЮЖНЫМ НАМЕСТНИЧЕСТВАМ РУССКОГО ГОСУДАРСТВА в 1793—1794 годах" про цю річку зазначено:
|
|
|
- ↑ Военно-топографическая карта Российской Империи 1846—1863 гг. (издавалась до 1919 г.), созданная под руководством Ф. Ф. Шуберта и П. А. Тучкова. Масштаб: 3 версты на дюйм. Ряд: XXXIII, лист: 13. Показаны территории: Таврической губернии
- ↑ Петер-Симон Паллас // НАБЛЮДЕНИЯ, СДЕЛАННЫЕ ВО ВРЕМЯ ПУТЕШЕСТВИЯ ПО ЮЖНЫМ НАМЕСТНИЧЕСТВАМ РУССКОГО ГОСУДАРСТВА в 1793-1794 годах
- «Каталог річок України». — К. : Видавництво АН УРСР, 1957. — С. 131. — (№ 2266).
- (рос.) Ресурсы поверхностных вод СССР: Гидрологическая изученность. Том 6. Украина и Молдавия. Выпуск 3. Крым и Приазовье / Под ред. Б. М. Штейнгольца. — Л.: Гидрометеоиздат, 1964. — 128 с.
- (рос.) Олиферов А. Н., Тимченко З. В. Реки и озёра Крыма. — Симферополь: Доля, 2005.
- Янко М. Топонімічний словник України. — Київ: Знання, 1998.
- Горный Крым. Атлас туриста / ГНПП «Картографія», Укргеодезкартографія ; ред.: Д. И. Тихомиров, Д. В. Исаев, геоинформ. подгот. Е. А. Стахова. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — 112 с.
- Словник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 487 (Сарису № 3)
|
Це незавершена стаття про річку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |