Таш-Кура
| Таш-Кура | |
|---|---|
| 45°01′26″ пн. ш. 34°30′26″ сх. д. / 45.023888888889° пн. ш. 34.507222222222° сх. д. | |
| Витік | на західній стороні від села Пчолине та на північно-західній стороні від урочища Карабі-Яйла |
| • координати | 44°56′09″ пн. ш. 34°28′02″ сх. д. / 44.93583° пн. ш. 34.46722° сх. д. |
| Гирло | Сарису (притока Біюк-Карасу) |
| • координати | 45°01′26″ пн. ш. 34°30′26″ сх. д. / 45.02389° пн. ш. 34.50722° сх. д. |
| Басейн | Азовського моря |
| Країни: |  Україна |
| Регіон | Автономна Республіка Крим |
| Довжина | 11 км |
| Площа басейну: | 31,5 км² |
 | |
Таш-Кура (рос. Таш-Кура, крим. Taş Qora, Таш Къора) — маловодна річка в Україні у Білогірському районі Автономної Республіки Крим, на Кримському півострові. Права притока річки Сарису (басейн Азовського моря).
Довжина річки 11 км, площа басейну водозбору 31,5 км², найкоротша відстань між витоком і гирлом — 10,28 км, коефіцієнт звивистості річки — 1,07. Формується декількома безіменними струмками та загатами.
Бере початок на західній стороні від села Пчолине (до 1945 року — Куртлук, крим. Qurtluq, рос. Пчелиное) та на північно-західній стороні від урочища Карабі-Яйла. Тече переважно на північно-східній через село Новокленове (1945 року — Уч-Коз, крим. Üç Köz, рос. Новоклёново) і між селами Новогригорівка (крим. Novogrigoryevka, рос. Новогригорьевка) та Олександрівка[1] (до 1945 року — Отаркой, крим. Otarköy, рос. Александровка) впадає у річку Сарису, ліву притоку Біюк-Карасу.
Населені пункти вздовж берегової смуги: Яковлівка (до 1945 року — Кади-Елі, крим. Qadı Eli, рос. Яковлевка)
- На північній стороні від гирла річки пролягає автошлях Р23 (автомобільний шлях регіонального значення на території України, Сімферополь — Зуя — Білогірськ — Старий Крим — Феодосія).
- На початку XX століття вважалося, що річка утворюється злиттям Неймановой балки і джерел Чардикли, Учкос[2].
- В минулому століття понад річкою існувало багато водяних млинів[3][4].
- ↑ Горный Крым
- ↑ Н. В. Рухлов. Долина реки Биюк-Карасу и её притоков // Обзор речных долин горной части Крыма. — Петроград: типография В. Ф. Киршбаума, 1915. — С. 131—177. — 491 с.
- ↑ Генеральний штаб // Гвардійське // Україна Республіка Крим // Система координат 1942 р.[недоступне посилання]
- ↑ Генеральний штаб // Білогірськ // Україна Республіка Крим // Система координат 1942 р. Архів оригіналу за 18 вересня 2018. Процитовано 6 травня 2020. [Архівовано 2018-09-18 у Wayback Machine.]
- A. A. Лисовский, В. А. Новик, З. В. Тимченко, З. Р. Мустафаева. Поверхностные водные объекты Крыма (справочник) / A. A. Лисовский. — Симферополь: Рескомводхоз АРК, 2004. — С. 13. — 114 с. — 500 экз. — ISBN 966-7711-26-9. (рос.)
- Словник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 556
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |