Перейти до вмісту

Свір

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Свір
Береги річки Свір
61°00′32″ пн. ш. 35°29′30″ сх. д. / 61.008888888889° пн. ш. 35.491666666667° сх. д. / 61.008888888889; 35.491666666667
ВитікОнезьке озеро
• координати61°00′32″ пн. ш. 35°29′30″ сх. д. / 61.008888888889° пн. ш. 35.491666666667° сх. д. / 61.008888888889; 35.491666666667
висота, м32
ГирлоЛадозьке озеро
• координати60°30′33″ пн. ш. 32°47′55″ сх. д. / 60.509166666667° пн. ш. 32.798611111111° сх. д. / 60.509166666667; 32.798611111111
Басейн84 400 км²
Країни:Росія Росія
РегіонЛенінградська область
Довжина224 км
Площа басейну:84 400 км²
Середньорічний стік790 м³/с
Притоки:Oyatd, Pashad, Vazhinkad, Каномка, Kislaya Oyatd, Kuzrad, Mandrogad, Meldusad, Mungalad, Negezhmad, Pidmad, Pograd, Sarad, Svyatukhad, Segezhad, Toybad, Uslankad, Shakshozerkad, Shamokshad, Shotkusad, Yandebad, Yanegad, Svyatukhad, Ludankad і Tenzeyad
Живлення:Онезький канал
Водойми в русліЛадозьке озеро і Онезьке озеро
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Свір (рос. Свирь, фін. Syväri, ест. Sviri, вепс. Süvär') — річка на північному сході Ленінградської області, Росія. Вона витікає з Онезького озера і впадає в Ладозьке озеро, з'єднуючи тим самим два найбільших озера Європи.

Походження назви

[ред. | ред. код]

Є припущення. що назва річки має північногерманське походження (ср. др.-исл. svíri "шея" [2]).

Географічні відомості

[ред. | ред. код]

Довжина річки 224 км, загальне падіння 23 м, з них 13 м припадає на порожисту ділянку верхньої течії. Площа водозбору 84 400 км². У верхній і нижній течії Свір прорізає широкі приозерні ділянки, в середньому  - смугу горбистого рельєфу і тече тут у вузькій і глибокій долині. Ширина річки у верхів'ях близько 700 м, в нижній течії кілька звужується, має розширення до 10-12 км в Івінському розливі. Глибина русла змінюється від 3,5 до 11 м, переважають глибини 5-7 м. Швидкість течії змінюється від 0,5 до 10,6 км/год. Рівень води в Свирі протягом року коливається мало внаслідок регулюючого впливу Онезького озера і гребель гідроелектростанцій. Замерзає річка в період з середини листопада до початку грудня, розкривається в середині-наприкінці квітня. Середня витрата води становить 610 м³/сек.

Річка тече в низинах, які в минулому були зайняті льодовиковими водоймами. Узбережжя Свірі - це здебільшого заросла лісом горбиста місцевість. У середній течії річки існували пороги, але після побудови на річці каскаду електростанцій греблі підняли рівень води, затопивши пороги і створивши глибоководний шлях на всьому протязі річки. Тут розташовуються Нижньосвірський (80 км від гирла) і Верхньосвірський (120 км від гирла) гідровузли. Водосховище Верхньосвірської ГЕС сформувало Івінський розлив або Верхньосвірське водосховище площею 183 км².

Історія

[ред. | ред. код]

До появи річки Свір стік з Онезького озера в Ладогу відбувався південніше - через річки Ошта-Тукша-Оять. Сучасна річка виникла близько 9500 років тому в результаті трансгресії південної частини Онезького озера, викликаної ізостатичним підняттям північної частини озерної улоговини. Під час формування русла річки рівень Онезького озера впав з позначки 75 метрів над рівнем моря до сучасних 33[3]

Господарське використання

[ред. | ред. код]

Річка є частиною Волго-Балтійського водного шляху і Маріїнської водної системи, що передувала йому. На ній розташовано дві гідроелектростанції: Нижньо- і Верхньосвірську ГЕС. Свір прямує вздовж Александро-Свірського монастиря, який використовувався як Свірлаг (один з таборів мережі ГУЛАГу). Вздовж річки відбувались важкі бої за часів Радянсько-фінської війни (1941–1944). На правому березі, у гирлі річки Свір, розташовано Нижньосвірський заповідник..

Головні притоки

[ред. | ред. код]

Головні міста

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. GEOnet Names Server — 2018.
  2. Північногерманська топоніміка у Білорусі і Західній Росії
  3. http://earth.spbu.ru/ ↑ Севастьянов Д.В., Субетто Д.А., Сикацкая Е.Д., Степочкина О.Е. Особенности эволюции озерно-речной сети в бассейне Ладожского озера в голоцене // Вестник Санкт-Петербургского университета. Сер. 7. Геология. География. : Журнал. — СПб., 2001. — Вып. 1. — № 7. — С. 88-100. — ISSN 1029-7456.