Перейти до вмісту

Селіванов Федір Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Федір Федорович Селіванов
рос. Фёдор Фёдорович Селиванов
Народився21 жовтня 1859(1859-10-21)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Городище, Пензенська губернія, Російська імперія
Помер21 лютого 1938(1938-02-21) Редагувати інформацію у Вікіданих (78 років)
ПохованняДругий християнський цвинтар Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьхімік
Alma materСанкт-Петербурзький практичний технологічний інститут[d] (1885)[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладОНУ ім. І. І. Мечникова Редагувати інформацію у Вікіданих

Фе́дір Фе́дорович Селіва́нов (рос. Фёдор Фёдорович Селиванов; 9 (21) жовтня 1859, Городище, Російська імперія21 лютого 1938, СРСР) — російський і радянський хімік, який запропонував якісну пробу на виявлення фруктози, названу надалі — проба Селіванова.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Федір Селіванов походив із дворянської сім'ї; народився в місті Городище Пензенської губернії, 9 (21) жовтня 1859 року[3]. Батько, поручик Федір Іванович Селіванов (17 лютого 1827 — 18 серпня 1869), до кінця життя — колезький секретар і повітовий суддя. 1851 року вінчався в Саранську з дочкою місцевого купця Дмитра Леонтійовича Кроткова — Олександрою Дмитрівною. У родині народилися сини: Микола (1852-?), Іван (1854-?), Дмитро (1855-1932), Олександр (1856-1919), Аполлінарій (1857-?) і Федір.

З 1868 року Федір навчався в Пензенській гімназії. Після смерті батька 1869 року матері довелося виховувати хлопчиків самотужки.

У 1879 році він закінчив хімічне відділення в додатковому класі 1-го Санкт-Петербурзького реального училища[4]. Продовжив освіту в Санкт-Петербурзькому технологічному інституті та після закінчення його хімічного відділення 1885 року (зі ступенем інженера-технолога) відправився для удосконалення за кордон, де працював у лабораторії В. Маєра в Геттінгені.

У 1889 році склав магістерський іспит, 1893 року вступив лаборантом до головної палати мір і ваг. З 1894 року приват-доцент Санкт-Петербурзького університету, 1895 року призначений приват-доцентом на кафедру агрономічної хімії Новоросійського університету.

1896 року захистив магістерську дисертацію і призначений професором органічної хімії та сільськогосподарського хімічного аналізу в Ново-Олександрійському інституті сільського господарства і лісівництва. З 1905 року був завідувачем Одеської центральної лабораторії Міністерства фінансів Російської імперії, одночасно був приват-доцентом Новоросійського університету.

У 1918 році брав участь у заснуванні Одеського сільськогосподарського інституту, обраний професором на кафедрі сільськогосподарського аналізу; читав лекції також із сільськогосподарської технології. У 1927 році вийшов на пенсію, але продовжував вести наукову діяльність до кінця життя.

Помер 21 лютого 1938 року[3], похований на Другому християнському цвинтарі в Одесі.

Наукові роботи

[ред. | ред. код]

Помістив низку статей і нотаток про деревину, її реакції та про деревину сосни; про реакції забарвлення цукристих речовин; про очеретяний цукор у картоплі та про його утворення з крохмалю; про взаємодію негативних груп у вуглецевих сполуках, про хлорангідрид CCl2SO2Cl та його будову; про дію кислот HOCl, HOBr і HOJ на розчин KJ, про синтез сполук із трет. бутиловим радикалом; про хімічну природу гідратів окисів; про гідрати окису кальцію тощо. Відкрита ним проба на фруктозу має ім'я проби Селіванова.

Примітки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]