Перейти до вмісту

Серджо Кастеллітто

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Серджіо Кастеллітто)
Серджіо Кастеліто
італ. Sergio Castellitto
Зображення
Зображення
Народився18 серпня 1953(1953-08-18) (71 рік)
Рим, Італія
Громадянство Італія
Діяльністькіноактор, кінорежисер
Alma materНаціональна академія драматичного мистецтваd
Роки діяльності1981 — і дотепер
ДружинаМаргарет Мадзантіні
ДітиPietro Castellittod
IMDbnm0144812
Нагороди та премії
CMNS: Серджіо Кастеліто у Вікісховищі

Серджіо Кастеллітто (італ. Sergio Castellitto, нар. 18 серпня 1953) — італійський актор, режисер, сценарист[1][2].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 18 серпня 1953 року в Римі (Італія). Після закінчення Національної академії драматичного мистецтва Сільвіо д'Аміко у 1978 році, він розпочинає свою театральну кар'єру в італійському публічному театрі з п'єсою Шекспіра Міра за міру у Театро ді Рома, також грає ролі в інших п'єсах, таких як Мати Брехта, Венеційський купець, та Свічник Джордано Бруно.[3] В Театро ді Женова він постає в ролях Тузенбаха (А. Чехов, Три сестри) та Жана (Стріндберг, Пані Юлія), під керівництвом Отамара Крейча. В наступні роки він грав в таких театральних постановках як L'Infelicita Senza Desideri та Piccoli Equivoci на фестивалі Dei Due Mondi (Фестиваль Двох Світів) в Сполето. Під час своєї роботи у театрі він працював з багатьма відомими акторами, включаючи Люґі Скварзіна, Альдо Тріонфо та Ензо Музії.

У 1983 році Кастеліто розпочав свою кінокар'єру разом із Марчелло Мастроянні та Мішель Пікколі знявшись у фільмі Лучано Товолі Генерал мертвої армії.[2] Найбільш відомим він став завдяки таким фільмам як Великий кавун Франчески Аркібуджі та Фабрика зірок Джузеппе Торнаторе.

В кінці 1980-тих Кастеллітто з'явився у декількох італійських мінісеріалах, а саме Сицилієць в Сицилії (1987), П'яцца Навона (1988), Кіно (1988), і Як добре разом (1989), а також Перемога, або біль жінки (2000).

Успіх до Кастеллітто прийшов завдяки фільмам Сім'я, «Останній поцілунок», Катеріна у великому місті, Посмішка моєї мами, Лише Марта, і особливо фільм Не йди, знятий за мотивами однойменної книги, написаної його дружиною Маргарет Мадзантіні.

У Франції Кастеллітто грає головну чоловічу роль із Жаном Балібаром у фільмі Жака Ріве «Хто знає» (2001). Його нещодавнім досягненням як актора була роль Отця Піо в однойменному телефільмі 2000 року.

Перший фільм, який він зняв як режисер, був Ліберо Буро, а другий — Не йди. Також він зіграв роль героя-антагоніста, короля Міраза, у Хроніках Нарнії: Принц Каспіан.

Фільм «Народжений двічі», знятий Кастеллітто, показували на кінофестивалі у Торонто (2012). На жаль, англомовна преса не оцінила його і він не отримав хороших відгуків.

Кастеллітто одружений із Маргарет Мадзантіні. Вони виховують чотирьох дітей.

Фільмографія

[ред. | ред. код]

Актор

[ред. | ред. код]
  • 1981 — Три брати (Tre fratelli)
  • 1981 — Carcerato
  • 1983 — Генерал мертвої армії (Il generale dell'armata morta)
  • 1983 — La singolare avventura di Francesco Maria
  • 1984 — Magic moments
  • 1985 — Sembra morto… ma è solo svenuto
  • 1986 — Giovanni Senzapensieri
  • 1986 — Dolce assenza
  • 1987 — Сім'я (La famiglia)
  • 1987 — Страх і любов (Paura e amore (Fürchten und Lieben))
  • 1988 — Блакитна безодня (Le grand bleu) — Новеллі
  • 1989 — Piccoli equivoci
  • 1990 — Три колонки в хроніці (Tre colonne in cronaca)
  • 1990 — Експрес Альберто (In viaggio con Alberto (Alberto Express))
  • 1990 — I taràssachi
  • 1990 — Una fredda mattina di maggio
  • 1990 — Stasera a casa di Alice
  • 1991 — La carne
  • 1991 — Rossini! Rossini!
  • 1992 — Nero.
  • 1992 — Nessuno
  • 1993 — Il grande cocomero
  • 1993 — Toxic affair
  • 1994 — Con gli occhi chiusi
  • 1995 — Фабрика зірок (L'uomo delle stelle)
  • 1996 — Le cri de la soie
  • 1996 — Portrait chinois
  • 1996 — Hotel Paura
  • 1996 — Silenzio…
  • 1997 — Quadrille
  • 1998 — Que la lumière soit
  • 1998 — À vendre — In vendita (À vendre)
  • 1999 — Libero Burro
  • 2000 — Chi lo sa? (Va savoir)
  • 2001 — Останній поцілунок (L'ultimo bacio) — Евгеніо Бонетті, професор
  • 2001 — Concorrenza sleale
  • 2001 — Segreti di famiglia (Laguna)
  • 2001 — Непереборна Марта (Ricette d'amore (Bella Martha)) — Маріо, шеф-кухар
  • 2002 — L'ora di religione
  • 2003 — Caterina va in città
  • 2004 — Не йди (Non ti muovere) — Тімотео
  • 2004 — Ne quittez pas!
  • 2006 — Il regista di matrimoni
  • 2006 — Париж, я люблю тебе (Paris, je t'aime)
  • 2006 — La stella che non c'è
  • 2008 — Хроніки Нарнії: Принц Каспіан (Le cronache di Narnia — Il principe Caspian)
  • 2009 — Italians
  • 2009 — Questione di punti di vista
  • 2009 — Tris di donne e abiti nuziali
  • 2009 — Alza la testa
  • 2010 — La bellezza del somaro
  • 2012 — Народжений двічі (Venuto al mondo) — Джуліано
  • 2012 — Una famiglia perfetta
  • 2014 — La buca
  • 2017 — Piccoli crimini coniugali
  • 2017 — Фортуната (Fortunata)
  • 2018 — Il tuttofare
  • 2018 — Ricchi di fantasia
  • 2020 — Il padrino della mafia
  • 2020 — Il talento del calabrone
  • 2020 — Nour
  • 2021 — Il cattivo poeta
  • 2021 — Il materiale emotivo
  • 2022 — Данте (Dante) — Джованні Боккаччо
  • 2024 — Конклав (Conclave) — кардинал Тедеско

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Sergio Castellitto: Biography. The New York Times.
  2. ↑ а б Sergio Castellitto. Festival de Cannes. Архів оригіналу за 5 листопада 2012.
  3. ↑ Sergio Castellitto. Filmbug. Архів оригіналу за 10 січня 2015.
Марчелло Мастроянні у кінострічці 8½ Це незавершена стаття про італійського актора або акторку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Серджо_Кастеллітто&oldid=43445436