Перейти до вмісту

Сержіу Консейсан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Сержіу Консейсау)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Консейсан.
Ф
Сержіу Консейсан
Особисті дані
Повне ім'я Сержіу Паулу Марсенейру
де Консейсан
Народження 15 листопада 1974(1974-11-15) (50 років)
  Коїмбра, Португалія
Зріст 177 см
Вага 72 кг
Громадянство  Португалія Редагувати інформацію у Вікіданих
Позиція півзахисник
Юнацькі клуби
1986–1991
1991–1993 		Португалія «Академіка»
Португалія «Порту»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1993–1994 Португалія «Пенафіел» 30 (2)
1994–1995 Португалія «Леса» 24 (3)
1995–1996 Португалія «Фелгейраш» 30 (4)
1996–1998 Португалія «Порту» 56 (9)
1998–2000 Італія «Лаціо» 63 (7)
2000–2001 Італія «Парма» 25 (5)
2001–2003 Італія «Інтернаціонале» 42 (1)
2003–2004 Італія «Лаціо» 7 (0)
2004 Португалія «Порту» 11 (0)
2004–2007 Бельгія «Стандард» (Льєж) 74 (21)
2007 Кувейт «Аль-Кадісія» 7 (5)
2008–2009 Греція ПАОК 37 (4)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1995–1996 Португалія Португалія U-21 7 (1)
1996–2003 Португалія Португалія 56 (12)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2010–2011 Бельгія «Стандард» (Льєж) (помічник)
2012–2013 Португалія «Ольяненсі»
2013–2014 Португалія «Академіка»
2014–2015 Португалія «Брага»
2015–2016 Португалія «Віторія» (Гімарайнш)
2016–2017 Франція «Нант»
2017–2024 Португалія «Порту»
2024– Італія «Мілан»
Звання, нагороди
Нагороди

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Сержіу Консейсан (порт. Sérgio Conceição; нар. 15 листопада 1974, Коїмбра) — португальський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Виступав, зокрема, за клуби «Порту» та «Лаціо», з яким став володарем Кубка Кубків та Суперкубка УЄФА. Також виступав за національну збірну Португалії, з якою був учасником чемпіонату Європи та світу.

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

Сержіу почав грати в футбол з 12 років за молодіжний футбольний клуб «Академіка» з рідного міста, після чого потрапив в академію «Порту». Свою професійну кар'єру Сержіу почав в клубах другого дивізіону: «Пенафіел» і «Леса», а у вищому дивізіоні країни дебютував з клубом «Фелгейраш», після чого в 1996 році перейшов у футбольний клуб «Порту». У «Порту» Консейсан грав 2 роки на позиції правого півзахисника і своїми голами та гольовими передачами допоміг клубу двічі стати чемпіоном Португалії, а також по разу виграти національний Кубок та Суперкубок.

У 1998 році «Лаціо» купує Сержіу за 11,2 млн євро. 29 серпня в матчі за Суперкубок Італії «Лаціо» в додатковий час здолало «Ювентус» з рахунком 2:1, і саме Консейсан забив переможний гол в 94-й хвилині. Другим успіхом португальця в складі римської команди стала перемога в останньому в історії Кубку Кубків. У фінальному матчі «Лаціо» виграло 2:1 іспанську «Мальорку», а Консейсан вийшов на поле в другій половині замість Деяна Станковича. Ця перемога дозволила клубу поборотись за Суперкубок УЄФА 1999 року, в якому був переможений «Манчестер Юнайтед», проте португалець всю гру провів на лаві запасних. У наступному сезоні Консейсан з «Лаціо» виграв золотий дубль — чемпіонат і Кубок Італії.

В липні 2000 року Консейсан разом з Матіасом Алмейдою перейшов в «Парму» як доплата до 16 мільйонів євро за перехід у зворотньому напрямку Ернана Креспо. Проте у складі нового клубу гравець провів лише один сезон, дійшовши до фіналу Кубка Італії, після чого знову став частиною трансферної угоди, на цей по переходу воротаря Себастьяна Фрея з «Інтернаціонале»[1]. Португалець же став гравцем міланської команди, де провів два сезони. За два роки в «Інтері» він бере участь у 41 матчі та забив 1 гол.

У 2003 році «Лаціо» знову підписує контракт з Сержіу, але в новій команді провів лише 7 матчів і, не забивши жодного голу, на початку наступного року повернувся в «Порту»[2][3], де і закінчив сезон, вигравши ще один чемпіонат Португалії.

У 2004 році Консейсан переїхав до Бельгії, де він підписав контракт на один рік зі «Стандардом» (Льєж)[4]. У дебютному сезоні він забив 10 голів у 27 матчах і був удостоєний призу кращого гравця Бельгії, після чого продовжив угоду з клубом. В березні 2006 року під час гри проти «Зюлте-Варегема» Консейсан плюнув на одного із суперників, а потім зняв футболку і вдарив нею в обличчя судді[5]. Бельгійська футбольна асоціація дискваліфікувала португальця на 4,5 місяці з умовним терміном на три роки[6].

У 2007 році Сержіу зі «Стандардом» програли фінал Кубка Бельгії, після чого Консейсан перейшов у кувейтський клуб «Аль-Кадісія», де бере участь тільки в семи матчах, в яких забив 5 голів.

Після цього Консейсан повернувся до Європи, але, не дивлячись на пропозиції від португальських клубів, не залишився у своїй країні й на початку 2008 року підписав 1,5-річний контракт з ПАОКом. Підписання було багато у чому пов'язане з директором клубу Зісісом Врізасом і наявності португальського тренера Фернанду Сантуша. У новій команді Консейсан відразу отримав № 7, яку раніше носив легендарний колишній гравець та капітан Теодорос Загоракіс. У сезоні 2008/09 Консейсан став капітаном ПАОКа, але у наступному сезоні стали проявлятися його проблеми з коліном, в результаті чого 13 листопада 2009 року Консейсан закінчив свою ігрову кар'єру. Він залишився в клубі та замінив Врізаса на посаді технічного директора[7].

Виступи за збірні

[ред. | ред. код]

Виступав за збірні Португалії різних вікових категорій, ставав срібним призером юнацького (U-18) Євро-1992. Протягом 1995—1996 років залучався до складу молодіжної збірної Португалії. На молодіжному рівні зіграв у 7 офіційних матчах, забив 1 гол.

9 листопада 1996 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Португалії у відбірковому матчі на чемпіонаті світу 1998 року проти збірної України (1:0). Португалія зрештою не пробилась на чемпіонат світу у Франції, а першим великим турніром в кар'єрі Консейсан став чемпіонат Європи 2000 року у Бельгії та Нідерландах. У перших двох зустрічах групового раунду проти Англії (3:2) і Румунія (1:0) були Консейсан виходив на заміну в другій половині замість Жуана Пінту, а в останньому матчі групового раунду проти Німеччини (3:0) він зіграв всі 90 хвилин і зробив хет-трик[8], який вивів його збірну в плей-оф з першого місця в групі. Проте у чвертьфінальному матчі проти Туреччини (2:0) Консейсан всю гру просидів на лавці, як і в півфінальній зустрічі з Францією, яку португальці програли в додатковий час 1:2.

У 2002 році новий тренер збірної Португалії Антоніу Олівейра викликав Сержіу на чемпіонат світу 2002 року в Японії і Південній Кореї. Там Консейсан був основним гравцем у своїй команді та відіграв всі 90 хвилин в матчах з США (2:3) і Південної Кореї (0:1), в той час як в поєдинку з Польщею (4:0) на 69-й хвилині був змінений на Нуну Капушу, а Португалія посіла лише третє місце в груповому раунді й покинула чемпіонат.

Останнім матчем Сержіу за збірну Португалії був матч з Іспанією 6 вересня 2003 року, в якому Португалія програла рахунком 0:3. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 8 років, провів у формі головної команди країни 56 матчів, забивши 12 голів[9].

Кар'єра тренера

[ред. | ред. код]

В кінці травня 2010 року Консейсан покинув ПАОК і приєднався до іншої колишньої команди, увійшовши в склад тренерського штабу «Стандарда» (Льєж).

Як головний тренер розпочав свою кар'єру 1 січня 2012 року, ставши біля керма «Ольяненсі»[10], де пропрацював до січня наступного року.

8 квітня 2013 року стає тренером «Академіки»[11], в клубі, в якому він починав свою футбольну кар'єру і залишив команду в кінці сезону 2013/14[12].

В травні 2014 року очолив тренерський штаб клубу «Брага»[13], який привів до фіналу внутрішнього кубка, який вони програли в серії пенальті «Спортінгу», при тому, що до 82 хвилини клуб вигравав з рахунком 2:0[14]. 8 червня 2015 року Консейсан був звільнений від займаної посади[15].

22 вересня 2015 року став тренером «Віторії» (Гімарайнш)[16], з якою 17 січня 2016 року здобув свою першу домашню перемогу над «Порту» (1:0) за 14 років[17], але залишив в кінці сезону клуб за взаємною згодою[18].

8 грудня 2016 року Консейсан був призначений тренером французького клубу Ліги 1 «Нанта»[19], замінивши звільненого Рене Жирара, коли клуб був на другому місці знизу.

У липні 2017 року очолив тренерський штаб команди «Порту».[20] 1 березня 2019 року Консейсан продовжив контракт до 2021.[21] Після однорічної перерви, «Порту» знову взяв чемпіонство в сезоні 2019-2020, а через два тижні його команда обіграла суперника у фіналі кубка та завоювала найціональний дубль.[22] Команда знову дійшла до 1/8 Ліги чемпіонів, зазнавши поразки від «Челсі» з загальним рахунком 2:1.[23]

4 червня 2021 року Консейсан продовжив свій контракт ще на три роки, до червня 2024 року.[24] 16 квітня 2022 року, вдома, з рахунком 7:0, був розгромлений «Портімоненсе» та повторив рекорд «Мілану» та «Олімпіакоса» з 58 матчі чемпіонату без поразок.[25] Третій чемпіонський титул був завойований в сезоні 2021/22.

Загалом Сержіо Консейсан, на чолі «Порту» виграв 10 трофеїв, та ввжається другим найуспішнішим португальським тренером, після Жорже Жезуша.

25 квітня 2024 року, коли до кінця контракту залишалося кілька тижнів, Консейсан підписав нову угоду до 2028 року; ця новина прийшла перед оголошенням результатів президентських виборів в клубі. Через місяць він виграв Суперкубок Португалії, перемігши «Спортинг» з рахунком 2:1, ставши третім тренером, який здобув трофей чотири рази.[26] Однак незабаром, через підтримку кандидата що програв, не був впевнений в тому що поладить з новим керівництвом та оголосив про своє рішення піти 30 червня.[27]

30 грудня 2024 року був призначений тренером «Мілану», підписавши контракт на півроку з можливістю продовження до 2026.[28]

Перший трофей на чолі італійського клубу виграв 6 січня 2025 року, обігравши у фіналі Суперкубку країни «Інтернаціонале» з рахунком 3:2, відігравшись з 0:2. За рахунок цієї перемоги, Сержіу Консейсан оформив два досягнення: став третім іноземним тренером в історії «Мілану» який виграв трофей та тренером який виграв трофей найшвидше з моменту свого призначення, з 1930 року.

Титули та досягнення

[ред. | ред. код]

Командні

[ред. | ред. код]
Гравець
«Порту»: 1996–97, 1997–98, 2003–04
«Порту»: 1997–98
«Порту»: 1996
«Лаціо»: 1999–00
«Лаціо»: 1999–00
«Лаціо»: 1998
«Лаціо»: 1998–99
«Лаціо»: 1999
Тренер
«Порту»: 2017–18, 2019–20, 2021–22
«Порту»: 2018, 2020, 2022
«Порту»: 2019–20, 2021–22, 2022–23
«Порту»: 2022–23
«Мілан»: 2024

Особисті

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Inter in double swoop; BBC Sport, 5 July 2001
  2. ↑ Conceição leaves Lazio; BBC Sport, 13 January 2004
  3. ↑ Sérgio Conceição back at Porto; UEFA.com, 16 January 2004
  4. ↑ Standard set on Sérgio Conceição; UEFA.com, 10 August 2004
  5. ↑ Hefty suspension for Conceição; UEFA.com, 11 April 2006
  6. ↑ Conceição out of Steaua tie; UEFA.com, 14 August 2006
  7. ↑ Δήλωση του Sergio Conceicao (Sergio Conceicao statement) [Архівовано 12 вересня 2012 у Archive.is]; PAOK FC, 13 October 2009 (гр.)
  8. ↑ UEFA.com (6 жовтня 2003). Conceição hat-trick ousts holders Germany in EURO 2000 Group A | UEFA EURO. UEFA.com (англ.). Процитовано 23 січня 2024.
  9. ↑ Portugal – Record International Players. RSSSF. Процитовано 1 червня 2015.
  10. ↑ Sérgio Conceição é o novo treinador [Sérgio Conceição is the new manager] (порт.). A Bola. 1 січня 2012. Архів оригіналу за 8 січня 2012. Процитовано 3 січня 2012. [Архівовано 2012-01-08 у Wayback Machine.]
  11. ↑ Sérgio Conceição é o novo treinador da Académica [Sérgio Conceição is the new Académica manager] (порт.). Jornal de Notícias. 8 квітня 2013. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 23 серпня 2013.
  12. ↑ Sérgio Conceição: "Foi apaixonante treinar esta equipa" [Sérgio Conceição: "To coach this team was a passionate experience"] (порт.). Record. 27 травня 2014. Архів оригіналу за 2 червня 2015. Процитовано 1 червня 2015. [Архівовано 2015-06-02 у Wayback Machine.]
  13. ↑ Sérgio Conceição: "Vamos pensar nas taças" [Sérgio Conceição: "Let's think about the cups"] (порт.). Record. 26 травня 2014. Процитовано 1 червня 2015.
  14. ↑ Sporting Lisbon stage remarkable comeback after having man sent off and going 2–0 down after half hour... to win Portuguese Cup on penalties against Braga. Daily Mail. 1 червня 2015. Процитовано 1 червня 2015.
  15. ↑ Paulo, Isabel (8 червня 2015). Braga despede Sérgio Conceição por falta de respeito [Braga dismiss Sérgio Conceição for lack of respect] (порт.). SAPO. Архів оригіналу за 8 листопада 2017. Процитовано 8 листопада 2015.
  16. ↑ Sérgio Conceição é o novo treinador do Vitória de Guimarães [Sérgio Conceição is the new manager of Vitória de Guimarães] (Portuguese) . Notícias ao Minuto. 22 вересня 2015. Процитовано 8 листопада 2015.
  17. ↑ I Liga (18.ª jorn.): V. Guimarães, 1 – FC Porto, 0: Reacções* [I Liga (18th rnd.): V. Guimarães, 1 – FC Porto, 0: Reactions*] (порт.). Diário Digital. 17 січня 2016. Процитовано 12 травня 2016.
  18. ↑ Oliveira, Vítor Jorge (18 травня 2016). Sérgio Conceição deixa o Vitória de Guimarães [Sérgio Conceição leaves Vitória de Guimarães] (порт.). Jornal de Notícias. Процитовано 24 травня 2016.
  19. ↑ Conceicao named new Nantes coach. FourFourTwo. 9 грудня 2016. Процитовано 10 березня 2017.
  20. ↑ Nantes oficializa saída de Sérgio Conceição [Nantes make departure of Sérgio Conceição official]. Record (порт.). 6 червня 2017. Процитовано 6 липня 2017.
  21. ↑ Morais, Pedro (1 березня 2019). Sérgio Conceição e a renovação: "É um amor verdadeiro e um sentimento genuíno" [Sérgio Conceição and the renewal: "It's a true love and a genuine feeling"]. Record (порт.). Процитовано 29 квітня 2021.
  22. ↑ Barbosa, Nuno (1 серпня 2020). F. C. Porto conquista a Taça de Portugal e a dobradinha [F. C. Porto conquer Portuguese Cup and double]. Jornal de Notícias (порт.). Процитовано 2 серпня 2020.
  23. ↑ Phipps, Jon (13 квітня 2021). Chelsea 0–1 Porto: Blues through despite late Taremi stunner. UEFA. Процитовано 6 травня 2021.
  24. ↑ Conceicao agrees Porto contract extension. France 24. 5 червня 2021. Процитовано 7 червня 2021.
  25. ↑ Sem perder há 58 jogos na Liga, FC Porto iguala registo de Milan e Olympiakos [Undefeated for 58 League matches, FC Porto equal record of Milan and Olympiakos] (порт.). Mais Futebol. 16 квітня 2022. Процитовано 19 квітня 2022.
  26. ↑ Taça de Portugal. Sérgio Conceição é o terceiro treinador a vencer quatro finais [Portugal Cup. Sérgio Conceição is the third manager to win four finals] (порт.). Rádio e Televisão de Portugal. 26 травня 2024. Процитовано 27 травня 2024.
  27. ↑ Pinto, Vítor; Barbosa, Nuno (27 травня 2024). Notícia Record: Sérgio Conceição abandona o FC Porto [Record news: Sérgio Conceição leaves FC Porto]. Record (порт.). Процитовано 28 травня 2024.
  28. ↑ Comunicato Ufficiale: Sergio Conceição. AC Milan (італ.). Процитовано 30 грудня 2024.

Посилання

[ред. | ред. код]
Футболіст Це незавершена стаття про футболіста.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сержіу_Консейсан&oldid=44310733