Сидорів
село Сидорів | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Тернопільська область |
Район | Чортківський район |
Тер. громада | Гусятинська селищна громада |
Код КАТОТТГ | UA61060130130026534 |
Облікова картка | Сидорів |
Основні дані | |
Засноване | 1380 |
Населення | 1 125 |
Територія | 5.073 км² |
Густота населення | 221.76 осіб/км² |
Поштовий індекс | 48208 |
Телефонний код | +380 3557 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°0′46″ пн. ш. 26°10′1″ сх. д. / 49.01278° пн. ш. 26.16694° сх. д. |
Водойми | річки Слобідка, Збруч |
Найближча залізнична станція | Гусятин |
Місцева влада | |
Адреса ради | с. Сидорів, Гусятинський р-н, Тернопільська обл., 48208 |
Сільський голова | Бесяда Іван Володимирович |
Карта | |
Мапа | |
|
Си́дорів (пол. Sidorów) — село в Україні, у Гусятинській селищній громаді Чортківського району Тернопільської області. Розташоване на річці Збруч, на південному сході району. До 2020 адміністративний центр Сидорівської сільської ради, якій було підпорядковане с. Шидлівці. В 1949 році до Сидорова приєднано хутір Слобідка. Відоме Сидорівським замком.
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Гусятинської селищної громади.[1]
Населення — 1168 осіб (2007).
Поблизу села є Сидорівське родовище вапняку.
Сидорів лежи́ть за 12 км від Гусятина.
Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки трипільської культури.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[2]:
Мова | Кількість | Відсоток |
---|---|---|
українська | 1123 | 99.82% |
російська | 2 | 0.18% |
Усього | 1125 | 100% |
Перша писемна згадка — 7 жовтня 1398 року.
5 квітня 1547 року король Сигізмунд І Старий дав привілей Якубові Потоцькому на заснування міста Сидорів. Разом з тим запровадив в місті щотижневі торги в суботу та щорічні на свято Ядвіги.[3]
Історія Сидорова пов'язана насамперед з родиною Калиновських гербу Калинова.
Представником роду був генерал подільських земель Валентій-Олександр Калиновський (дружина Ельжбета Струсь. Вони мали трьох синів, з яких наймолодший — Марцін — став польним коронним гетьманом, після смерти братів успадкував багато земель на Поділлі: Вінницю, Умань, у Сидорові був родовий замок. Тут у 1640 році гетьман наказав поставити на горі острівця, утвореного річками Суходіл та Слобідка, кам'яний замок (нині залишилися тільки руїни).
У 1672 році замок був узятий турками, в 1673 — відвойований військами Речі Посполитої. Три роки тут був комендантом Ян Самуель Хшановський з дружиною Анною, яка пізніше відзначилася при обороні замку Теребовлі в 1676 р. Ян Хжановський залишив замок, який знову зайняли турки, значно знищивши його. Пізніше замок був відбудований за сприяння ще одного представника родини Калиновських — кам'янецького каштеляна Марціна Калиновського, який виділив кошти для побудови тут також незвичайного за архітектурою костелу, в якому пізніше — обидвоє — були поховані. Після смерті власника Людвіка Калиновського Сидорів перейшов до його доньки Теклі, яка була одружена з Бельським, пізніше — до її доньки Анелі М'ячинської.
Опісля на початку XIX ст. замок купив Іґнатій Пайґерт — так Сидорів перейшов до родини Пайґертів, якій належав до 1941 року. Поет та художник Йозеф Пайґерт мав тут величезну бібліотеку. Останні з родини Пайґертів не дбали про замок і він почав занепадати.
У 1840 році Пайґерт збудував на заході Сидорова новий палац, біля палацу були парк, фонтан.
У ХІХ ст. поселення мало власну символіку — печатку з зображенням дерева, під яким стоїть плугатар з плугом (кілька примірників такої печатки, датованих 1870 р., збереглися в колекції документів краєзнавця Антонія Шнайдера).
25 липня 1920 року в бою під Сидоровом окрема кінна дивізія армії УНР ущент розгромила ворожу більшовицьку кінноту і два полки більшовицької піхоти 123-ї пішої бригади разом з їх командирами.
Діяли філії українських товариств «Просвіта», «Січ», «Сокіл», «Луг» та інших.
На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 610250, розташована у приміщенні будинку культури.
- Результати
- зареєстрований 771 виборець, явка 57,46%, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 26,76%, за Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» — 25,62%, за «Голос» — 11,34%.[4] В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Ігор Сопель (Слуга народу) — 22,85%, за Володимира Бліхаря (Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина») — 19,23%, за Миколу Люшняка (самовисування) — 18,55%[5].
- церква Різдва Пресвятої Богородиці (1812, кам'яна, мурована, УГКЦ),
- костел Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії (1628).
костел
- руїни Сидорівського замку
- пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1984 р.)
- насипано символічну могилу Борцям за волю України (1990),
- встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини.
Працюють ЗОШ 1-2 ступ., клуб, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, 4 торговельних та 1 розважальний заклади.
- Євген Левицький — український громадсько-політичний діяч, публіцист.
- Корнило Троян — український громадський діяч.
- Вітольд Пайгерт — живописець.
- Адам та Юзеф Пайгерти — поети і перекладачі.
- Владислав Стеслович — польський юрист, політичний та державний діяч.
- Яків Головацький — письменник та освітній діяч.
- Марцін Калиновський — коронний гетьман
- Марцін Калиновський — кам'янецький каштелян
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Процитовано 5 жовтня 2021.
- ↑ MRPS IV/1, №7831
- ↑ Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 166, Тернопільська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 14 лютого 2022. [Архівовано 2022-02-14 у Wayback Machine.]
- ↑ Відомості про підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях одномандатного виборчого округу № 166, Тернопільська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 14 лютого 2022. [Архівовано 2022-02-14 у Wayback Machine.]
- Гадиняк І., Хаварівський Б. Сидорів // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 254. — ISBN 978-966-528-279-2.
- Inlender A. Illustrirter Führer auf den k.k. Österr. Staatsbahnen für die Strecken… — Wien : Steyrermühl, ca 1895. — 101 s. — S. 94—95. (нім.)
- Sidorów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1889. — Т. X. — S. 480. (пол.) — S. 480. (пол.)
- Skrzypecki T. H. Potok Złoty na tle historii polskich kresów południowo-wschodnich. — Opole : Solpress, 2010. — 256 s. — ISBN 978-83-927244-4-5. (пол.)
Зовнішні відеофайли | |
---|---|
Подорожні замальовки — с. Сидорів на YouTube // Тернопільська філія НТКУ. — 2016. — 25 вересня. |
- Замки та храми України:
- Пам'ятки України: Сидорів
- Дикий замок[недоступне посилання з травня 2019]