Сокиринці (Чортківський район)
| село Сокиринці | |
|---|---|
.jpg) | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Чортківський район |
| Тер. громада | Гусятинська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA61060130140081459 
|
| Облікова картка | Сокиринці |
| Основні дані | |
| Засноване | 1493 |
| Населення | 200 (на 1.01.2018)[1] |
| Територія | 1,27 км² |
| Площа | 1,270 км² |
| Густота населення | 199,21 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 48526[2] |
| Телефонний код | +380 3552 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°56′55″ пн. ш. 26°12′17″ сх. д. / 48.94861° пн. ш. 26.20472° сх. д. |
| Водойми | р. Збруч |
| Відстань до обласного центру |
128 км[3] |
| Відстань до районного центру |
50 км[3] |
| Найближча залізнична станція | Скала-Подільська |
| Відстань до залізничної станції |
14 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 48526, Тернопільська обл., Чортківський р-н, с. Сокиринці |
| Карта | |
  Сокиринці | |
 Сокиринці | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Соки́ринці — село в Україні, у Гусятинській селищній громаді Чортківського району Тернпільської області. До 2020 адміністративний центр колишньої Сокиринецької сільської ради. До села приєднано хутір Якубівка.
Відомий дослідник топоніміки Тернопільщини, фольклорист Михайло Крищук подав кілька варіантів походження назви села:
- від прізвища Сокирко;
- від слова сокирники — княжі воїни, озброєні бойовими сокир;
- від роду занять місцевих мешканців, оскільки, сокирчанами в Прикарпатті називали лісорубів [4]
Село розташоване на правому березі р. Збруч (ліва притока Дністра), на межі Тернопільської і Хмельницької областей. Село перетинають три долини — Козакова, Чегнігова, Розчісова. На лівому березі Збруча розташоване однойменне село Хмельницької області, обидва населених пункти до 1772 року були одним великим селом.
Село межує з національним природним парком «Подільські Товтри».
- Якубівка — хутір, розташований за 3 км на південний захід від села. У 1949 році на хуторі нараховувалося 6 дворів, 23 мешканці[5].
Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки трипільської і черняхівської культур. Поселення трипільської культури поблизу села виявлене у 1930-х роках. Матеріал (уламки кераміки) зберігається у Львівському історичному музеї[6].
Вперше село Сокиринці згадується 1 липня 1471 року в книгах галицького суду[7].
За Австро-Угорщини в селі функціонував фільварок ґрафа Ґолуховського. Селяни вирощували кукурудзу, квасолю, тютюн. Малоземельні мешканці, рятуючись від злиднів, еміґрували на заробітки до Канади.
Під час першої світової війни Сокиринці майже повністю згоріли.
Протягом 1918—1923 років село відбудувалося.
1923 року був збудований будинок читальні «Просвіта».
На території Сокиринців були споруджені казарми КОП — «Корпусу Охрони Пограніча» (Korpus Ochrony Pogranicza, польська прикордонна охорона)[8].
Після встановлення у вересні 1939 року радянської влади органи НКВС розстріляли мешканця села Антона Маслія.
Під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти 39 мешканців села, зокрема:
- Василь Гаврилюк (нар. 1924),
- Антон Гречка (нар. 1912),
- Іван Ільнин (нар. 1913),
- Микола Ільшин (нар. 1899),
- Михайло Ільшин (нар. 1904),
- Володимир (нар. 1926),
- Дмитро Когут (нар. 1908),
- Микола Когут (нар. 1900),
- Василь Лихо (нар. 1904),
- Микола Лойк (нар. 1900),
- Петро Лучка (нар. 1901),
- Антон Мазур (нар. 1905),
- Микола Мелько (нар. 1919),
- Петро Олищак (нар. 1906),
- Василь Остапишин (нар. 1926),
- Петро Пазин (нар. 1919)
У 1947 році населення Сокиринців значно скоротилося. Спочатку це було спричинено війною, що два роки тому закінчилася, репресії, а також й голод, влаштований народам СРСР комуністичною владою у 1946—1947 роках.
З 1 грудня 2020 року Сокиринці належать до Гусятинської селищної громади.[9]
- церква Введення в храм Пресвятої Богородиці (1921, згоріла 1944, відбудована 1989, мурована, УГКЦ).
- пам'ятник Тарасу Шевченку (1915; знищений російськими вояками).
- Символічний курган-могила «Борцям за волю України» — воякам УПА, полеглим у 1945—1946 роках.
| Чисельність населення, чол. | |||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1900 | 1910 | 1921 | 1931 | 2014 | 2018 | ||||||||||||||
| 801 | 870 | 669 | 793 | 218 | 200[1] | ||||||||||||||
У 2024 році у селі проживало 100 осіб. "Недавно переписала усі жилі будинки. Є 43 хати і 100 людей в селі. А в 1931 році в нас було 137 дворів і 863 людини жили в селі"[10].
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[11]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 253 | 100% |
Діяли філії товариств «Просвіта», «Сокіл», «Луг» та інших організацій.
Стараннями місцевого мешканця Володимира Змрочка організовано аматорський театральний гурток.
Нині у Сокиринцях повноцінно працюють сільська рада, ФАП, будинок культури, бібліотека.
- Дмитро-Михайло Ільчишин (1902—1983) — редактор, агроном, громадський діяч у Канаді;
- Віталій Мостовий (нар. 1949) — економіст, громадський діяч;
- Михайло Семанців (псевда: Тарантеля, Михайло Смит, Михайло Синьооверголець, Драпак; 1889–?) — канадський письменник українського походження, фейлетоніст, громадський діяч.
-
Церква Введення в храм Пресвятої Богородиці ( 1921 -1989) -
Міст через Збруч -
Збруч біля Сокиринців
- ↑ а б Відповідь Чортківської РДА на інформаційний запит №01-1026 від 9 липня 2018 року. Архів оригіналу за 23 серпня 2018. Процитовано 3 січня 2019. [Архівовано 23 серпня 2018 у Wayback Machine.]
- ↑ Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 22 липня 2022.
- ↑ а б Відстані від села Скварява. della.com.ua. Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 22 липня 2022.
- ↑ Крищук М. Топоніміка Тернопільщини: навчально-методичний посібник. — Тернопіль, 2011. — С. 156.
- ↑ Федечко, М. Сокиринці // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 507. — ISBN 978-966-457-246-7.
- ↑ Археологічні пам'ятки Української РСР. — К.: Наукова думка, 1966. — С. 314.
- ↑ Akta grodzkie i ziemskie… — Lwów, 1887. — T. XII. — S. 345. — № 3546. (лат.)
- ↑ СОКИРИНЦІ | Гусятинська громада | Тернопільська область. Тернопільщина (укр.). 14 січня 2020. Процитовано 25 червня 2024.
- ↑ Рішення Гусятинської селищної ради № 27 від 1 грудня 2020 року «Про початок реорганізації Босирівської сільської ради, Городницької сільської ради, Коцюбинчицької сільської ради, Кривеньківської сільської ради, Личковецької сільської ради, Постолівської сільської ради, Самолусківської сільської ради, Сидорівської сільської ради, Сокиринецької сільської ради шляхом приєднання до Гусятинської селищної ради»
- ↑ Савицька, Дана (23 червня 2024). Пенсіонерка з Тернопільщини досліджує минуле рідного села та мріє відкрити музей у закинутій школі. Суспільне Новини.
- Лякуш, Т. Ми — краплини єдиної ріки // Голос народу. — 2011. — № 34 (24 серпня). — С. 6.
- Мельничук Б., Федечко М. Сокиринці // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 506—507. — ISBN 978-966-457-246-7.
- Савицька Д. Пенсіонерка з Тернопільщини досліджує минуле рідного села та мріє відкрити музей у закинутій школі
- Совінська Н., Хаварівський Б., Ханас В. Сокиринці // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 306. — ISBN 978-966-528-279-2.
- Nemo Хіба це об'єктивно? // Життя і слово. — Торонто. — 1966. — № 17 (26), ч. 2 (25 квітня). — С. 18.
- Siekierzyńce (1), wś. nad Zbruczem, pow. kamionecki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1889. — Т. X. — S. 521. (пол.)
- Siekierzyńce, wś., pow. husiatyński // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1889. — Т. X. — S. 522. (пол.)
