Сирійський експрес
Сирійський експрес — неофіційна назва для регулярних походів російських десантних кораблів до Сирії через Чорне та Середземне море. Метою цих походів є постачання озброєнь і боєприпасів для російського контингенту в Сирії та Збройних сил Сирії. Згідно офіційних даних, кораблі перевозять «спеціальний вантаж». Вибір саме десантних кораблів базується на неможливості затримати і перевірити їх третіми країнами. З 2015 року ВМФ додатково почав використовувати для доставки вантажів придбані у Туреччини та України суховантажі: Alican Deval, перейменований в «Двініца-50», та інші.
На початку 2011 року в Сирії спалахнули масові заворушення, поступово переросли у повстання, в ході якого проти центрального уряду об'єдналися різнорідні сили — дезертири з сирійської армії, ісламісти різного ступеня радикальності. Спроби мирного врегулювання не принесли значних результатів, і вже до 2012 року в країні де-факто велася громадянська війна, в ході якої сирійська військова інфраструктура понесла значущі втрати — в руки антиурядових сил потрапили арсенали озброєння і цілі військові бази.
11 січня 2012 судно Chariot під прапором держави Сент-Вінсент і Гренадини, яке належить компанії Westberg Ltd., було доглянуто в кіпрському порту Лімасол на шляху з Санкт-Петербурга в сирійський порт Латакія. Повідомлялося, що на борту «Chariot» перебували патрони. Незважаючи на введене Євросоюзом ембарго на поставки зброї до Сирії, влада Кіпру дозволили «Chariot» продовжити шлях з умовою, що судно змінить маршрут. Вони очікували, що Chariot попрямує в Туреччину. Проте потім влада Туреччини оголосили, що судно прибуло в сирійський порт Тартус, де розташована російська військово-морська база і при цьому з нього були зняті прилади, що поширюють сигнали про місцезнаходження судна. З цього приводу влада США звернулися до влади Росії з проханням роз'яснити характер перевезеного вантажу.
На основі відкритих даних можливо стверджувати, що в 2014 році розпочалось стрімке зростання обсягів російського військового транспорту в порт Тартус. В 2013 році зафіксовано 30 рейсів, понад 45 в 2014. Станом на вересень 2015 рік вже був досягнутий рівень походів 2014 року[1].
Окрім великих десантних кораблів Чорноморського флоту (5 кораблів), в перекиданні вантажів брали участь кораблі Балтійського (4 кораблі), Північного (3 кораблі) та навіть Тихоокеанського (2 кораблі) флотів[1].
Частіше за інших із Босфору в напрямі Середземного моря ходив ВДК «Калінінград» — 10 разів лише в 2014 році, ВДК «Новочеркаськ» (9 разів в 2014 році, 8 — в 2015). Технічна обслуга в Тартусі покладена на дві плавмайстерні Чорноморського флоту — ПМ-56 і ПМ-138, які міняють одна одну що 6 місяців[1].
За неповні три роки, з 2013 по 2015, завдяки відкритим даним Bosphorus Naval News, можна стверджувати про понад 100 проходів російських ВДК до Сирії[1].
Через велике навантаження на великі десантні кораблі, в жовтні 2015 року ВМФ Росії вдався до використання придбаних в Туреччині цивільних суховозів під прапорами російського допоміжного флоту. Першим рейс з доставки військових вантажів здійснив корабель «Двіниця-50» (рос. Двиница-50), колишній англ. Alican Deval[2].
З початком повномасштабної фази російсько-української війни згідно умов конвенції Монтре російські військові кораблі втратили можливість проходити у Чорне море через Босфор[3].
Внаслідок битви за Чорне море, за даними CSIS, з лютого 2022 до лютого 2024 року Росія втратила близько 40 % сумарної водотоннажності військових кораблів, що знаходились на Чорному морі[4]. Приблизно з березня 2024 року залучені до «Сирійського експресу» російські транспортні кораблі припиняють заходити у Чорне море, й прямують до Росії через Балтійське море[5]. Комерційні кораблі, що прямують до Новоросійська, йдуть Чорним морем з вимкненими датчиками АІС[6].
Після падіння режиму Асада в Сирії в грудні 2024 року існування російських військових баз опиняється під питанням[6].
У блогах нерідко вказується на схожість з Токійським експресом контр-адмірала Танаки на Гуадалканалі, що використав спочатку непристосовані для перевезення військових вантажів кораблі — ескадрені міноносці. З їх допомогою японцям вдалося створити в 1942 році паритет сил з силами союзників.
Перша згадка терміна «сирійський експрес» зустрічається в 2012 році. Така назва була дана самими моряками. Поступово термін поширився в ЗМІ та блогах, нерідко позначаючи поставки зброї в цілому. «Експрес» у словосполученні означає «швидкісний поїзд», що пов'язано з високою частотою рейсів і стислими термінами походів.
Офіційна позиція
Згідно з офіційною позицією представників «Рособоронекспорту», постачання в Сирію не порушують жодну з міжнародних санкцій.
Великі десантні кораблі приходять з місць свого базування (на початок 2014 року в походах брали участь десантні кораблі Північного, Чорноморського і Балтійського флотів) в Новоросійську військово-морську базу, де завантажуються вантажем, після чого йдуть через Чорноморські протоки, Егейське і Середземне море до берегів Сирії, після чого розвантажуються на російському пункті постачання в Тартусі. Ряд кораблів прибули в Чорне море, здійснивши по ходу навчання разом з супроводжуючими їх кораблями ВМФ РФ — так, «Ямал» і «Георгій Побєдоносець» здійснили в 2013 році спільні навчання спільно з крейсером «Петро Великий» в районі Кіпру.
- «Азов»
- «Ямал»
- «Микола Фільченков»
- «Новочеркаськ» (знищений 26 грудня 2023 року ракетним ударом ЗСУ у тимчасово окупованій Феодосії[7][8]).
- «Саратов» (знищений 21 березня 2022 року ракетним ударом ЗСУ у тимчасово окупованому Бердянську)[9]).
«Кизил-60», «Казань-60», «Вологда-50», Двініца-50 та інші.
Пором-ролкер «Олександр Ткаченко» (в 2015 році, в звичайному режимі використовується на переправі в Крим)
Суховантаж Sparta III (перейменовано на Ursa Major) роками перевозило вантажі для російського контингенту в Сирії. Затонуло вдень 23 грудня 2024 року у міжнародних водах в західній частині Середземного моря, між іспанським містом Агілас і алжирським містом Оран. Згідно офіційної документації судно прямувало до Владивостоку, мало на борту два мобільні портові крани Liebherr 420 та два 45-тонних люки для реакторів нового російського атомного криголама проєкту 10510[10].
Суховантаж "Спарта"[11].
- ↑ а б в г Антон Павлушко (15 вересня 2015). Война в Сирии: как ВМФ РФ помогает Башару Асаду (инфографика). ІнформНапалм. Архів оригіналу за 21 січня 2016. Процитовано 6 жовтня 2015.
- ↑ ВМФ России задействовал купленные в Турции сухогрузы для «Сирийского экспресса». Лента.ру. 15 жовтня 2015. Архів [.ru/news/2015/10/15/cargo/ оригіналу] за 16 жовтня 2015. Процитовано 16 жовтня 2015.
- ↑ Є перші ознаки, що РФ може вивести свої кораблі з бази в Тартусі, де стояло кілька носіїв "Калібрів". Defense Express. 3 грудня 2024.
- ↑ Cancian, Mark (8 лютого 2024). Ukraine’s Victory at Sea. Foreign Affairs (амер.). ISSN 0015-7120. Архів оригіналу за 8 лютого 2024. Процитовано 8 лютого 2024.
- ↑ Росія вимушена перекидати постачання для своєї бази у Сирії в обхід усієї Європи - Плетенчук. Укрінформ. 28 жовтня 2024.
- ↑ а б H I Sutton (19 грудня 2024). Timeline of 2022 Ukraine Invasion: War In The Black Sea. Covert Shores. Процитовано 24 грудня 2024.
- ↑ У Криму знищено російський десантний корабель "Новочеркаськ" (фото, відео). www.unian.ua (укр.). Процитовано 26 грудня 2023.
- ↑ На ВДК "Новочеркаськ" перебували майже 80 моряків у момент удару по бухті Феодосії, - ЗМІ. РБК-Украина (укр.). Процитовано 7 січня 2024.
- ↑ Через рік після удару. Росіяни визнали втрату корабля "Саратов". РБК-Украина (укр.). Процитовано 28 березня 2023.
- ↑ Російський суховантаж, що відомий перевезенням зброї, затонув біля узбережжя Іспанії. Мілітарний. 24 грудня 2024.
- ↑ Поблизу Іспанії затонуло російське судно, яке могло плисти в Сирію для евакуації баз РФ. Українська правда (укр.). Процитовано 24 грудня 2024.
- Россия направила большой десантный корабль (БДК) «Цезарь Куников» с грузом боеприпасов и оружия для сирийской армии // 5 окт 2015
- Lenta.RU:Сирийский экспресс
|
Це незавершена стаття з військової справи. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |