Координати: 50°26′22″ пн. ш. 35°12′39″ сх. д. / 50.43944° пн. ш. 35.21083° сх. д. / 50.43944; 35.21083
Очікує на перевірку

Солдатське (Охтирський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Солдатське (Великописарівський район))
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Солдатське
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Сумська область
Район Охтирський район
Тер. громада Тростянецька міська громада
Код КАТОТТГ UA59040130330037571
Облікова картка Солдатське 
Основні дані
Засноване 1719
Населення 743
Поштовий індекс 42826
Телефонний код +380 5457
Географічні дані
Географічні координати 50°26′22″ пн. ш. 35°12′39″ сх. д. / 50.43944° пн. ш. 35.21083° сх. д. / 50.43944; 35.21083
Середня висота
над рівнем моря
117 м
Відстань до
районного центру
35 км
Місцева влада
Адреса ради 42826, Сумська обл., Охтирський р-н, с. Солдатське, вул. Центральна, 1
Сільський голова Вискребенцева Антоніна Михайлівна
Карта
Солдатське. Карта розташування: Україна
Солдатське
Солдатське
Солдатське. Карта розташування: Сумська область
Солдатське
Солдатське
Мапа
Мапа

Солда́тське — село в Україні, у Охтирському районі Сумської області. Площа 4686,6 га. Населення становить 743 осіб. У складі Тростянецької міської громади.

Після ліквідації Великописарівського району 19 липня 2020 року село увійшло до Охтирського району[1].

Ліквідована Солдатська сільська рада була розташована на північному сході України, у лісостеповій зоні на березі річки Ворсклиця, за 35 км від Великої Писарівки.

Географія

[ред. | ред. код]

Село Солдатське розташоване на лівому березі річки Ворсклиця, вище за течією на відстані 2 км розташоване село Крамчанка, нижче за течією на відстані 4,5 км розташоване село Катанське, на протилежному березі — село Ницаха.

Річка у цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці та заболочені озера.

Символіка

[ред. | ред. код]

Герб: щит перетятий срібною хвилястою балкою, у верхньому синьому полі золоте дерев’яне укріплення з трьома вежами і частоколом, над яким згори виходить золоте сонце. В нижньому зеленому – два перехрещені срібні бердиші з золотими древками (герб є напівпромовистим). Щит увінчаний сільською геральдичною короною з колосками.

Прапор: квадратне полотнище, що складається з двох рівновеликих горизонтальних частин, синьої та зеленої, між якими біла хвиляста смуга (завширшки в 1/10 сторони прапора). У синьому полі жовте дерев’яне укріплення з трьома вежами і частоколом, над яким згори виходить жовте сонце. В нижньому зеленому – два перехрещені білі бердиші з жовтими древками.[2]

Історія

[ред. | ред. код]

Село Солдатське створено в 1719 році. Першими поселенцями села були служиві люди, тобто солдати різних розрядів, які переселив сюди Московський господар в середині 17 століття для захисту російських південних рубежів від набігу кримських татар і турків. Пізніше у цих краях проявляються переселенці з центральних областей Росії. Ними покладено початок ряду російських сіл Великописарівського району.

У 18 столітті найкращі землі навколо села захоплюють дрібні поміщики. У 1881 році мешканці стали будувати в селі церкву. У 1900—1905 роках йде розшаровування селянства на бідних і багатих. У 1902 році поряд з церквою була збудована 3-х класна початкова земська школа. У 1925 році сільська рада передала у розпорядження школи дім священика.

Восени у 1919 році в с. Солдатське проводився новий землеустрій, сім'ї отримали наділи. 19 січня 1930 року на території ради організовується колгосп ім. Паризької Комуни, куди записалося 25 бідняцьких сімей. У цьому ж році утворена піонерська організація. У 1933 році був перший випуск семикласників. В 1932 році в селі була показана звукова кінокартина «Чапаєв». В 1931 році створено другий колгосп ім. Степана Халтуріна. У цьому ж році створено і третій колгосп «Красний пахарь». В 1933 році вони об'єднуються в один колгосп «Паризька комуна».

В 1932 році була закрита церква. В 1933 році створені партійна і комсомольська організації. Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СССР 1932—1933 та 1946–1947 роках[3]. Загалом під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 319 жителів села[4].

В 1928 році була відкрита своя лікарня. В 1939 році відкривається 8 клас і з цього моменту школа стає десятирічною.

Починається Друга світова війна. До сталінського війська пішло 422 мешканці. Мешканка Солдатського Мотя Гендіна тільки що закінчила 9 класів і стала партизанкою партизанського загону «ГИС». Але гестапівці схопили її в лютневу ніч і повісили. Нині її ім'я носить Солдатська ЗОШ. В боях загинуло 286 чоловік. На честь загиблих у селі встановлено пам'ятник.

У 1943 році відкривається початкова школа. Почало відроджуватися село і колгоспи. У 1950 році об'єдналося два колгоспи. У 1954 році об'єдналися дві сільські ради Солдатська і Крамчанська.

Сьогодення

[ред. | ред. код]

Протягом 1954—1958 років почалося будівництво корівників, птахоферми, цегловий завод. З'явилися свій водяний млин, маслобійня, пологовий дім, теплова електростанція. З 1950 працює стаціонарна лікарня на 12 ліжок. З 1951 року відкривається знов 10-річна школа. У 1960 році було укрупнення 2-х колгоспів. Колгосп називається «Прогрес». Було збудовано багато об'єктів соцкультпобуту.

В 1963-65 роках будуються: зерносклад, вагова, овочевий склад, посаджено фруктовий сад. У 1964 році закінчено будівництво нової школи з водяним опаленням. У 1967 році закінчено будівництво будинку культури на 500 місць. У 1976 році було нове укрупнення колгоспів «Прогрес» і «Комуніст». Вводяться в експлуатацію сільська пекарня, критий асфальтовий тік. В 1986 році центр села прикрасило нове приміщення сільської ради, наприкінці 1980-х років і на початку 1990-х збудовані: дитячий садок, амбулаторія, пошта, машинотракторна майстерня, баня, 8 будинків для спеціалістів.

10 серпня 1995 році у свято Пресвятої Богородиці було відкрито храм Преображенської церкви.

В селі багато добротних будинків, є автомобілі і трактори, телерадіоапаратура, побутова техніка.

Працюють 5 магазинів, працює ТОВ агрофірма «АВІАС-2000».

9 березня 2022 року росіяни скинули в центр села Солдатське колишнього Великописарівського району (нині Тростянецька міська громада) дві бомби, все зруйнувалося вибуховою хвилею. Найбільше постраждало приміщення бібліотеки, яка разом з комп'ютерним класом була відкрита 19 грудня. Двері, повилітали всі вікна, які залишились, дах покрошився[5].

10 березня 2022 року вночі село зазнало трьох авіабомбових ударів військами РФ. Про це повідомив міський голова Тростянця Юрій Бова. "Багато пошкоджень", — написав він[6].

Населення

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[7]:

Мова Кількість Відсоток
російська 662 89.10%
українська 76 10.23%
вірменська 4 0.54%
білоруська 1 0.13%
Усього 743 100%

Постаті

[ред. | ред. код]

Пісарєв Олександр Григорович — український військовик, учасник російсько-української війни[8].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  2. СТАРОСТИНСЬКІ ОКРУГИ ТРОСТЯНЕЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ОТРИМАЛИ СВОЮ СИМВОЛІКУ
  3. Голодомор на Сумщині. Спогади очевидців. Стор. 40 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 3 березня 2015.
  4. Солдатське. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  5. Катерина Ворона, Діана Крахматова (26 квітня 2022). Скинули дві бомби в центр села. Що сталося із новою бібліотекою в селі на Сумщині після російських бомбардувань. Суспільне. Новини (укр.). Процитовано 12 червня 2022.
  6. У Солдатському на Сумщині — три авіабомбові удари, у Білопіллі — ракетний обстріл військами РФ. Суспільне Суми. 10 березня 2022.
  7. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  8. Тростянецька громада попрощалася із захисником Олександром Пісарєвим. debaty.sumy.ua (ru-RU) . Процитовано 11 серпня 2024.

Посилання

[ред. | ред. код]