Спартак
| Спартак | |
|---|---|
| лат. Spartacus грец. Σπάρταϰος | |
 Статуя Спартака в Луврі | |
| Народився | близько 109 до н. е. Стара Загора, Болгарія |
| Помер | 71 до н. е. біля річки Сіларі, Південна Італія ·загибель у бою |
| Національність | ? фракієць |
| Місце проживання | Стародавній Рим |
| Діяльність | гладіатор |
| Відомий завдяки | повстанець |
| Знання мов | латина[1] |
| Учасник | Повстання Спартака і Battle of Mount Vesuviusd |
| Суспільний стан | раб |
| Титул | лідер гладіаторів |
| Конфесія | язичництво |
| Батько | невідомо |
| Мати | невідомо |
| У шлюбі з | ім'я невідомо |
Спарта́к (грец. Σπάρτακος, Spártakos; лат. Spartacus; бл. 109 — 71 р. до н. е.) — гладіатор, вождь і лідер рабів під час Третьої Рабської війни, великого повстання рабів проти Римської республіки. Мало що відомо про Спартака поза подіями війни, історичні відомості, що збереглися, іноді суперечливі за своєю структурою і не завжди можуть бути надійними. Спартак був досвідченим воєначальником: його армія складалася лише з утікачів-гладіаторів та рабів і розбила в ряді битв кілька досвідчених римських легіонів.
Повстання Спартака часто розглядається як боротьба пригнобленого народу за свою свободу проти рабовласницької знаті, що знайшло новий сенс для сучасних письменників, починаючи з XIX-го століття. Вона служила натхненням для багатьох сучасних літературних і політичних письменників, зробивши Спартака героєм як давньої, так і сучасної культури.
Давні джерела одностайні в тому, що Спартак був фракійцем. Плутарх описує його як «кочовика фракійського складу». Аппіан каже, що він був «фракійцем за походженням, який колись служив солдатом з римлянами, але з тих пір потрапив у полон і був проданий у гладіатори». Флор (2.8.8) описує його як одного з «фракійських найманців, який став римським солдатом, від солдата — дезертиром і розбійником, а потім, з урахуванням його міцності, гладіатором». Деякі автори відносять Спартака до фракійського племені маеді, яке в історичні часи займало площу на південно-західній околиці Фракії (нині південно-західна Болгарія). Плутарх пише, що дружина Спартака, віщунка племені маеді, була поневолена з ним.
Ім'я Спартак зустрічається в Чорноморському регіоні і з інших обставин: царі фракійских династій Боспорської держави і Понта, як вважається, заснували його, і також відомі фракійські варіанти: «Спарта», «Спардакус» або «Спарадокос», батько Севфа I з Одриського царства.
74 року до н. е. — 73 року до н. е. він разом із сімдесятьма гладіаторами утік зі школи гладіаторів, володарем якої був Лентул Батіат (місто Капуа), і розташувався табором на горі Везувій.
Упродовж наступних двох років з військом, що розрослося до 100 тисяч воїнів (за іншими даними — до 20 тисяч воїнів), Спартак пройшов всю Італію від Альп до Мессінської протоки. 72 року до н. е. у запеклих битвах він по черзі розбив кожного з трьох тодішніх консулів. Зрештою Спартака загнали в глухий кут у Петелії, Луканія, перед тим відокремивши від галльських та германських союзників, і претор Марк Ліциній Красс розбив його військо. За легендою, Спартак загинув з мечем у руці, спершу вбивши свого коня, щоб унеможливити втечу з поля бою.
- Образ Спартака надихав революціонерів, наприклад Союз Спартака в Німеччині (існував у 1918).
- У країнах Варшавського договору проводилися спартакіади — подібні до Олімпійських ігор спортивні змагання.
- Засновник теорії комунізму Карл Маркс вважав Спартака героєм, Че Гевара був великим шанувальником Спартака.
- Із Спартаком порівнювали аболіціоніста часів перед Громадянською війною в США Джона Брауна, за властивий їм обом радикальний (стосовно їх часу, звичайно) погляд на рабство й прагнення слідувати своїм власним шляхом, не звертаючи увагу на можливі наслідки. Обидва загинули через свої переконання.
- Говард Фаст написав історичний роман «Спартак».
- Артур Кестлер також написав роман про Спартака, назвавши його «Гладіатор».
- Також відомий роман «Спартак» шотландського письменника Люїса Ґрасика Ґібона.
- Італійський письменник Рафаело Джованьолі написав роман «Спартак» у 1874 році. Він був перекладений на багато європейських мов, зокрема в 1884 р. та 1974 р. на українську.
- Роман «Діти Спартака» польської письменниці Галини Руднічки.
- Роман «Діти Спартака» білоцерківського письменника Ігора Черненка.
- Повість «Спартак» радянського письменника Василя Яна, 1933 р.
- «Спартак» (1926) — фільм ВУКФУ "Одеська кіностудія".
- «Спартак» — італійсько-французький фільм-драма 1953 року, поставлений режисером Ріккардо Фредою з Массімо Джиротті в головній ролі.
- «Спартак» — фільм США 1960 року, режисер Стенлі Кубрик.
- «Спартак» — фільм-балет СРСР 1977 року, екранізація балету Хачатуряна.
- «Спартак» — фільм США 2004 року.
- «Спартак: Кров та пісок» — серіал, США / Нова Зеландія, 2010 рік, режисер Майкл Херст, Рік Джейкобсон, Джессі Уарн.
- «Спартак: Боги Арени» — серіал, США / Нова Зеландія, 2011 рік, режисери Майкл Херст, Рік Джейкобсон, Джессі Уарн.
- «Спартак: Помста» — серіал, США / Нова Зеландія, 2012 рік, режисери Майкл Херст, Рік Джейкобсон, Джессі Уарн.
- «Спартак: Війна проклятих» — серіал, США / Нова Зеландія, 2013 рік, режисери Майкл Херст, Рік Джейкобсон, Джессі Уарн.
- Балет А. Хачатуряна «Спартак» (1954)
- Мюзикл Джефа Вейна «Спартак» (1992).
- 2579 Спартак — астероїд, названий на честь ватажка[2].
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.
- Дейвіс, Норман. «Європа: Історія». К., Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2001.
- Пламен Павлов. Спартак — идеята за един по-добър свят (болг.)
