Координати: 53°53′41.269920099997″ пн. ш. 30°19′59.890080099994″ сх. д. / 53.89480° пн. ш. 30.33330° сх. д. / 53.89480; 30.33330
Очікує на перевірку

Спасівська церква (Могильов)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Спасівська церква
53°53′41.269920099997″ пн. ш. 30°19′59.890080099994″ сх. д. / 53.89480° пн. ш. 30.33330° сх. д. / 53.89480; 30.33330
Тип спорудиправославний храм
Розташування БілорусьМогильов
Початок будівництва15 століття
Належністьправослав'я
Спасівська церква (Могильов). Карта розташування: Білорусь
Спасівська церква (Могильов)
Спасівська церква (Могильов) (Білорусь)
Мапа
CMNS: Спасівська церква у Вікісховищі

Спасівська церква, або Спасо-Преображенська церква (біл. Царква Сьвятога Спаса) — колишня православна церква в місті Могильов, пам'ятка архітектури XVIII ст. Перебувала на високому березі Дніпра, на Спаському провулку. Твір архітектури віленського бароко.

Храм постраждав у роки Другої світової війни. Остаточно пам'ятку було втрачено після війни в 1940-х роках.

Церква входила до складу комплексу монастиря Святого Спаса.

Історія

[ред. | ред. код]

Спасівська церква в Могильові вперше згадується в 1447 році. Перша дерев'яна церква розташовувалася недалеко від Ринку, на високій надзаплавній терасі Дніпра. При ній існували чоловічий і жіночий монастирі, про що є повідомлення від 1669 року. У 1593 році на місці згорілої церкви спорудили нову.

Під час пожежі 1708 року церква знову згоріла. У 1740-1742 роках могильовський єпископ Йосип Вовчанський почав будувати нову кам'яну церкву. Її будівництво було майже завершено до 1748 року за керівництвом єпископа Ієроніма Вовчанського. Але в 1748 недобудована церква згоріла, залишилися стіни. Ієроніма Вовчанського поховали в 1754 році у вівтарі ще не завершеної церкви[1].

З 1756 р. будівництво Спасо-Преображенської церкви керував архієпископ Георгій Кониський, який викликав з Вільнюса відомого архітектора Й. К. Глаубіца. Нова церква була кафедральним собором Могильова до 1802 р.[2]

У 1918 році радянська влада закрила церкву. Під час Другої світової війни пам'ятник був сильно пошкоджений. Після війни, в 1940-их роках те, що залишилося від церкви, було знесено радянською владою.

Архітектура

[ред. | ред. код]

Пам'ятник архітектури віленського бароко. Церква являла собою хрестово-купольну базиліку з двобашенним головним фасадом. Над середохрестям на високому світловому 8-гранному барабані височів сферичний купол, завершений головкою. До глухих граней барабана приєднувалися чотири двохярусні башточки з невисокими куполами, які разом створювали 5-купольну композицію.

Над головним фасадом височіли двохярусні вежі, між якими розташовувався високий ступінчастий фронтон. Стіни фасадів завершувалися широким тонкапрофільованим карнизом, ритмічно членувалися лучковими віконними прорізами з декоративними ліпними деталями, між віконними прорізами - спарені пілястри з доричними капітелями.

Інтер'ер

[ред. | ред. код]
Усередині Спаської церкви. Фотографія 1916 року.

В інтер'єрі чотири центричні стовпи підтримували купол на парусах. Інтер'єр мав багате оздоблення, виконане могилевськими майстрами Мироном Пігаревичем і Петром Сліжиком.

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Страчаная спадчына. — Мінськ, 2003
  2. Могилевський Спасо-Преображенський монастир. Архів оригіналу за 15 березня 2019. Процитовано 13 березня 2019.

Література

[ред. | ред. код]
  • Магілёўскі Спаскі манастыр // Беларуская энцыклапедыя: У 18 т. Т. 9: Кулібін — Малаіта / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў і інш. — Мн. : БелЭн, 1999. — Т. 9. — 10 000 екз. С. 470—471.
  • Страчаная спадчына / Т. В. Габрусь, А. М. Кулагін, Ю. У. Чантурыя, М. А. Ткачоў: Уклад. Т. В. Габрусь. — Мн.: Беларусь, 2003.— 351 с.: іл. ISBN 985-01-0415-5.

Посилання

[ред. | ред. код]