Міністр оборони Естонії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Міністр оборони Естонії
ест. Eesti kaitseminister
Посаду обіймає
Ханно Певкур

від 18 липня 2022
Міністерство оборони Естонії
Типміністр
Член Уряду Естонії
ПідзвітнийПрезиденту Естонії
МісцеЕстонія Естонія, Таллінн
ПризначаєПрем'єр-міністр Естонії
Термін каденціїдо розпуску Кабміну
або відставки
Створення1918
Перший на посадіАндрес Ларка
Вебсайтwww.kaitseministeerium.ee
Ця стаття є частиною серії статей про
державний лад і устрій
Естонії
Категорія КатегоріяІнші країни

Міністр оборони Естонії (ест. Eesti kaitseminister) — голова військового міністерства уряду Естонської Республіки. Є одним з найважливіших членів уряду, що відповідає за координацію політики в області національної оборони й збройних сил, а також займається формуванням і керівництвом міністерства оборони. Міністр оборони призначається і звільняється з посади прем'єр-міністром держави на основі голосування парламенту Рійгікогу й вступає на посаду з принесення присяги перед депутатами[1].

Первісна посада була заснована в 1918 році, під час існування Першої Естонської Республіки, й іменувалася військовим міністром (ест. Sõjaminister), проте вже 1 квітня 1929 року цей пост був перейменований в міністра оборони, але в 1937 році знову став військовим міністром. Хоча назва посади, а згодом і міністерства, часто змінювалася, основні обов'язки впродовж всієї історії існування відомства залишилися майже незмінними[2].

Після відновлення незалежності Естонії в 1991 році і утворення нового Міністерства оборони в 1992 році посада знову стала називатися міністром оборони.

Список міністрів оборони

[ред. | ред. код]

Повний список міністрів оборони Естонської Республкіки на 29 квітня 2021 року[3]:

1918—1929 (Військовий міністр)

[ред. | ред. код]
Ім'я На посаді Партія
Андрес Ларка 24 лютого —27 листопада 1918 безпартійний
Костянтин Пятс 27 листопада 1918 —8 травня 1919 безпартійний
Отто Штрандман 8 травня —18 листопада 1919 Робітнича партія[et]
Аугуст Ганко[et] 18 листопада 1919 —28 липня 1920 безпартійний
Олександр Тиніссон 28 липня —26 жовтня 1920 безпартійний
Антс Пійп 26 жовтня 1920 —25 січня 1921 Робітнича партія[et]
Яан Соотс 25 січня 1921 —2 серпеня 1923 Асамблея фермерів[et]
Адо Андеркопп 2 серпеня 1923 —19 лютого 1924 Робітнича партія[et]
Оскар Амберг[et] 19 лютого —18 жовтня 1924 Християнська народна партія[et]
Антс Курвітс[et] 26 березня —18 жовтня 1924 безпартійний
Яан Соотс (2-й раз) 16 грудня 1924 —4 березня 1927 Асамблея фермерів[et]
Ніколай Реек 4 березня 1927 —4 грудня 1928 безпартійний
Міхкель Джухкам[et] 4 грудня 1928 —31 березня 1929 Робітнича партія[et]

1929—1937 (Міністр оборони)

[ред. | ред. код]
Ім'я На посаді Партія
Міхкель Джухкам[et] 1 квітня —9 липня 1929 Робітнича партія[et]
Оскар Кестер[et] 9 липня 1929 —12 лютого 1931 Партія поселенців[et]
Аугуст Керем[et] 12 лютого 1931 —19 листопада 1932 Народна партія[et]
Олександр Тиніссон (2-й раз) 1 листопада 1932 —18 травня 1933 безпартійний
Аугуст Керем[et] (2-й раз) 18 травня —21 жовтня 1933 Народна партія[et]
Пауль Лілль 21 жовтня 1933 —28 лютого 1937 безпартійний

1937—1940 (Військовий міністр)

[ред. | ред. код]
Ім'я На посаді Партія
Пауль Лілль (2-й раз) 1 березня 1937 —12 жовтня 1939 безпартійний
Ніколай Реек (2-й раз) 12 жовтня 1939 —21 квітня 1940 безпартійний

1953—1992 (Військовий міністр у вигнанні)

[ред. | ред. код]
Ім'я На посаді Партія
Гейнріх Марк 8 травня 1971 —3 квітня 1973 безпартійний
Авді Андрессон[et] 3 квітня 1973 —20 червня 1990 безпартійний
Юрі Тумепуу[et] 20 червня 1990 —15 вересня 1992 безпартійний

1992— (Міністр оборони)

[ред. | ред. код]
Ім'я На посаді Партія
Уло Улуотс[et] 18 червня —21 жовтня 1992 Народний фронт
Хайн Ребас[et] 21 жовтня 1992 —5 серпня 1993 Партія національної незалежності[et]
Юрі Луїк 23 серпня 1993 —8 листопада 1994 Ісамаалійт
Індрек Каннік[et] 7 січня 1994 —23 травня 1995 Ісамаалійт
Енн Тапп[et] 28 червня 1994 —17 квітня 1995 Ісамаалійт
Андрус Йовель[et] 17 квітня 1995 —25 березня 1999 Коаліційна партія
Юрі Луїк (2-й раз) 25 березня 1999 —28 січня 2002 Ісамаалійт
Свен Міксер 28 січня 2002 —10 квітня 2003 Центристська партія
Маргус Гансон[et] 10 квітня 2003 —22 листопада 2004 Партія реформ
Яак Йоерюут 22 листопада 2004 —8 жовтня 2005 Партія реформ
Юрген Лігі[et] 10 жовтня 2005 —5 квітня 2007 Партія реформ
Яак Аавіксоо[et] 5 квітня 2007 —6 квітня 2011 Вітчизна
Март Лаар 6 квітня 2011 —14 травня 2012 Вітчизна
Урмас Рейнсалу 14 травня 2012 —26 березня 2014 Вітчизна
Свен Міксер (2-й раз) 26 березня 2014 —14 вересня 2015 Соціал-демократична партія
Ганнес Хансо[et] 14 вересня 2015 —23 листопада 2016 Соціал-демократична партія
Маргус Цахна 23 листопада 2016 —12 червня 2017 Вітчизна
Юрі Луїк (3-й раз) 12 червня —26 січня 2021 Вітчизна
Калле Лаанет 26 січня 2021—18 липня 2022 Партія реформ
Ханно Певкур з 18 липня 2022 Партія реформ

Функції міністра оборони

[ред. | ред. код]

Міністр оборони є членом уряду Естонії, який керує організацією національної оборони країни. Він організовує роботу міністерства оборони і ухвалює рішення з питань, що належать до сфери діяльності міністерства. Крім того, міністр звітує перед урядом про діяльність міністерства оборони і вносить пропозиції щодо розв'язання питань, що стосуються сфери діяльності міністерства[1].

Міністр оборони призначає керівників урядових агентств, що входять в сферу управління міністерства, а також заступників міністра оборони та керівників департаментів, а також командувачів збройними силами і пропонує уряду призначати і знімати з посади командувача Армією оборони[et] і головнокомандувача Генерального штабу[en].

Міністр оборони надає уряду пропозиції щодо бюджету міністерства, і при необхідності — додаткового бюджету. Він ухвалює рішення про використання бюджетних ресурсів та контролює виконання бюджету. На підставі державного бюджету міністр також погоджує бюджети державних органів, які належать до сфери управління міністерства.

Міністр оборони ухвалює рішення про формування державних установ, що перебувають у віданні міністерства, і затверджує їх статут, структуру та організацію роботи.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Kalle Laanet | Eesti Vabariigi Valitsus. www.valitsus.ee. Архів оригіналу за 22 квітня 2021. Процитовано 29 квітня 2021.
  2. Kaitseministeeriumi ajalugu | Kaitseministeerium. kaitseministeerium.ee (ест.). Архів оригіналу за 29 квітня 2021. Процитовано 29 квітня 2021.
  3. Eesti kaitseministrid läbi ajaloo | Kaitseministeerium. kaitseministeerium.ee (ест.). Архів оригіналу за 29 квітня 2021. Процитовано 29 квітня 2021.

Посилання

[ред. | ред. код]