Спітакавор
| Спітакавор вірм. Սպիտակավոր | |
|---|---|
.jpg) | |
| 39°49′47.09″ пн. ш. 45°21′52.25″ сх. д. / 39.8297472° пн. ш. 45.3645139° сх. д. | |
| Країна |  Вірменія |
| Місто | с. Вернашен |
| Район | Вайоц-Дзор |
| Конфесія | Вірменська апостольська церква |
| Єпископство | Сюнікська |
| Тип | монастир і пам'ятка культури |
| Матеріал | Фельзит |
| Стиль | вірменська архітектура |
| Дата заснування | XIII століття |
| Статус | діючий |
  Спітакавор Спітакавор (Вірменія) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Спітакаво́р (вірм. Սպիտակավոր), також Цахкава́нк (вірм. Ծաղկավանք) — вірменський монастир, розташований за 7 км на північ від села Вернашен, марз Вайоц-Дзор[1]. Місцевість роздроблена глибокими ущелинами, на вершині найближчої гори збереглася фортеця Прошаберд, або як її ще називають Болораберд.
Монастирський комплекс складається з церкви, притвору, дзвіниці та фортечних стін. Будинки комплексу побудовані з гладкотісаного білуватого фельзита. Літописних даних не збереглося. Судячи з написів на стінах, єдину церкву комплексу заснував князь Єачі (відомо, що помер в 1318 році), і будівництво закінчив його син — Амір Гасан.
- У монастирі похований прах великого вірменського полководця Гарегіна Нжде. Кожне 17 червня, на честь його дня народження, вірмени з усіх кінців світу приїжджають і здійснюють паломництво від села Вернашен до Спітакавора.
- Навесні на схилах гори розцвітає безліч квітів і церква, потопаючи у них, сама уподібнюється квітці, за що в народі Спітакавор отримав назву Цахкаванк, що буквально означає «Квітковий монастир».
- За старих часів монастирі Спітакавор, Арказі і Танаде зв'язувалися між собою за допомогою знаків, що подавалися світлом вогню.
- ↑ Спітакавор [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Спітакавор
