Старий Хоттабич (фільм)

Старий Хоттабич
рос. Старик Хоттабыч
Жанр	Казка
Режисер	Геннадій Казанський
Сценарист	Лазар Лагин
На основі	Старий Хоттабич
У головних ролях	Микола Волков-ст. Олексій Литвинов Геннадій Худяков Лев Ковальчук Віра Рамонова Майя Блінова Ольга Черкасова Юхим Копелян Олександр Ларіков Євген Весник
Оператор	Музакір Шуруков
Композитор	Надія Симонян
Кінокомпанія	Кіностудія «Ленфільм»
Дистриб'ютор	Державний комітет СРСР з кінематографії
Тривалість	86 хвилин
Мова	російська
Країна	СРСР
Рік	1956
Кошторис	3 млн руб.
IMDb	ID 0049794

«Старий Хоттабич» (рос. «Старик Хоттабыч») — радянський дитячий художній фільм, поставлений на Ленінградської ордена Леніна кіностудії «Ленфільм» в 1956 році режисером Геннадієм Казанським за однойменною фантастичною дитячою повістю Лазаря Лагіна.

Прем'єра відбулася в Ленінграді 12 липня 1957 року.

Зміст

Волька — звичайний московський школяр-піонер, під час пірнань у Москві-ріці дістає з дна старовинний глечик. Він розкриває його і випускає могутнього джина-чарівника з тисячолітнього ув'язнення, який тепер, за законами джинів, стає виконавцем усіх бажань хлопця, навіть дуже необережних…

Ролі

• Микола Волков — Хоттабич
• Альоша Литвинов — Волька Костиликов
• Геня Худяков — Женя Богорад
• Льова Ковальчук — Гога-Пилюля
• Ольга Черкасова — Варвара Степанівна
• Майя Блинова — мати Вольки
• Єфим Копелян — Джафар Алі Мухамедов
• Олександр Ларіков — доктор
• Віра Романова — Глафіра Кузьмівна, мати Гоги

В епізодах

• Євген Весник — постовий міліціонер
• А. Галін — епізод
• Борис Коковкин — член екзаменаційної комісії
• Анатолій Королькевич — представник Управління госцирк
• Всеволод Кузнецьов — уболівальник на футболі
• Василій Леонов — Вася Казанцев, сусід знатного нафтовика в санаторії
• М. Степанов — епізод
• У титрах не вказані:
• Олег Вишнів — епізод
• Майя Забулис — глядачка на футболі
• Лев Степанов — людина в телефонній будці
• Зінаїда Шарко — продавчиня морозива в цирку
• Єлизавета Уварова — покоївка в санаторії

Знімальна група

• Автор сценарію — Лазар Лагин
  За мотивами однойменної повісті Л. Лагіна
• Режисер-постановник — Геннадій Казанський
• Оператор — Музакір Шуруков
• Художники — Ісаак Каплан, Белла Маневич
• Режисер — Лев Махтін
• Композиторка — Надія Симонян
• Звукооператор — Григорій Ельберт
• Комбіновані зйомки:
  Головний оператор — Михайло Шамкович
  Оператори — Б. Дудов, Михайло Покровський
  Художники — А. Алексієв, Михайло Кроткін, Марія Кандат
• Директор картини — Тамара Самознаєва

Призи

• Заохочувальний диплом фільму на 1-м ВКФ (1958)
• Почесна грамота на Міжнародному кінофестивалі в Ванкувері (1958)
• Почесний Диплом на 1 МКФ дитячих фільмів в Панамі (1971).

Факти

• У перші півроку прокату фільм подивилися 5 мільйонів осіб.
• Для Олексія Литвинова виконання ролі Вольки Костилькова стало єдиною роботою у великому кіно, і його гонорар склав 2400 рублів.
• Для зйомок епізоду, в якому Хоттабич поїдає у великих кількостях ескімо, було зроблене підроблення: щоб актор Микола Волков не застудився, замість морозива він їв глазуровані сирки.
• Епізод зі слонами і верблюдами знімали в Одесі, де якраз в той час гастролював знаменитий цирк Корнілових.
• З екзотичними фруктами — бананами, радянські громадяни були мало знайомі. Тому в фільмі вони, зроблені з пап'є-маше і пофарбовані в смарагдову фарбу, так неприродно виглядають.
• У фільмі широко використовувалися комбіновані зйомки, в тому числі передовий на ті часи метод «блукаючої маски».

Відмінності від книги

Пригоди друзів значно скорочені:

• У книзі Хоттабичу 3733 роки, а у фільмі — 3732 роки і п'ять місяців.
• Прибрана вся сюжетна лінія з братом Хоттабича: герої не подорожують ні до Італії, ні в Північний Льодовитий океан. Жадібний американський ділок Гаррі Вандендаллес відсутній.
• У фільмі при чаклунстві Хоттабич не використовує заклинань. При вириванні волоска лише лунає писк.
• По книзі в квартирі Вольки Хоттабич жив у вигляді рибки в акваріумі, а у фільмі сидів невидимий на шафі.
• У книзі хворобу Гоги-Пігулки розгадав мудрий доктор, який згадав один з епізодів «Тисячі і однієї ночі». У фільмі ж Хоттабич сам все пояснив Гозі.
• У книзі Хоттабич з Волькою і Женею дістаються до футбольного стадіону на метро, в якому джин до смерті був наляканий наближенням поїзда. У фільмі цей момент пропущений.
• У книзі Хоттабич заглушив двигуни у криголама, а у фільмі — у літака.
• В результаті Хоттабич стає не радіотехніком, як у книзі, а цирковим ілюзіоністом.

При всьом існує кілька варіантів тексту книги, випущених у різні роки. Так, у післявоєнному виданні (Кишинів, 1961, наприклад) літак летить з Адлеру, тоді як у виданні 1938 року Адлерський аеропорт не міг згадуватися, він був побудований у 1941 році.

Релізи

(VHS\DVD; без реставрації)

В 1980-і роки в СРСР фільм почав випускатися відеокомпанією «Відеопрограма Держкіно СРСР» на відеокасетах у форматі SECAM і без реставрації. У Росії в 1996 році фільм також випущений в системі PAL на VHS студією «48 годин» також без реставрації. Також випущено на VHS та DVD компанією «Ленфільм-Відео» без реставрації. Фільм випущено, практично також без реставрації, на DVD компанії «RUSCICO» у 2003 році.

(DVD\Blu-ray; з повною реставрацією зображення та звуку)

Фільм повністю відреставровано і перевипущено на DVD та Blu-ray кіновідеооб'єднанням «Крупний план» у цифровій і високій якості зображення та звуку. Воно перевипущено в системі звуку Dolby Digital 5.1, Dolby Digital 1.0, DTS HD 5.1 без субтитрів та додаткових матеріалів.

Посилання

• «Старий Хоттабич» на сайті IMDb (англ.)