Перейти до вмісту

Степанів Ананій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ананій Степанів
 Сотник
Загальна інформація
Народження13 жовтня 1890(1890-10-13)
с.Вишнівчик, Перемишлянський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Смерть24 травня 1919(1919-05-24) (28 років)
у бою під Журавно
ГромадянствоЗУНР ЗУНР
Національністьукраїнець
Військова служба
Роки служби1918—1919
ПриналежністьЗУНР ЗУНР
Вид ЗС УГА

Ананій Іванович Степанів (13 жовтня 1890, с. Вишнівчик, нині Перемишлянського району Львівської області, Україна – 24 травня 1919 під Журавно[1]) — український студентський діяч, спортовець, військовик. Старший брат Олени Степанів.

Життєпис

[ред. | ред. код]
Олена та Ананій Степанів

Народився в 1890 році в с. Вишнівчик Перемишлянського повіту, Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорщина (нині Перемишлянського району Львівської області, Україна) у родині священика УГКЦ отця Івана Степаніва та його дружини Марії. Батько ініціював створення читальні товариства «Просвіта» в селі.

Спортовець[2], заснував філіал товариства «Сокіл» у Вишнівчику. За прикладом брата Олена стала членом українського товариства «Сокіл»,[3].

Ананій грав на позиції півзахисника за команду копаного м'яча «Україна».[4]

Навчався у Львівській академічній гімназії разом із Євгеном Коновальцем, а потім - на правничому факультеті Львівського університету[5].

Сотник Української Галицької армії, перший комендант м. Щирця.

Загинув у бою з поляками в 1919 р. під Журавно біля Жидачева. Похований у селі Заболотці (нині Бродівський район Львівська область)[6], де на той час парохом села був його батько о. Іван Степанів.

22 червня 1923 року у Волоській церкві у Львові мало відбутися поминальне богослужіння за блаженної пам'яті Ананія Степаніва.[7]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Автобіографія Олени Степанів. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 5 листопада 2017.
  2. Між двома війнами — «Ратуша», 6 листопада. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 4 грудня 2015.
  3. Життєпис Олени Степанів. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 5 листопада 2017. [Архівовано 2017-11-07 у Wayback Machine.]
  4. Розповідь про найсильніший український футбольний клуб Польщі. Частина ІІ. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 4 грудня 2015.
  5. Винниківчани брати Йони — борці за Україну. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 5 листопада 2017. [Архівовано 2015-12-22 у Wayback Machine.]
  6. Краєзнавча конференція у Бродах. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 5 листопада 2017. [Архівовано 2017-11-07 у Wayback Machine.]
  7. † Поминальне богослужіння // Діло. — 1923. — Ч. 64 (9945) (23 червня). — С. 4.

Джерела

[ред. | ред. код]