Стіг Інге Бйорнебю
Стіг Інге Б'єрнебю | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
Особисті дані | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Народження | 11 грудня 1969 (55 років) | |||||||||||||||||||||||||||||||||
Ельверум[d], Гедмарк | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
Зріст | 180 см | |||||||||||||||||||||||||||||||||
Громадянство | Норвегія | |||||||||||||||||||||||||||||||||
Позиція | захисник | |||||||||||||||||||||||||||||||||
Юнацькі клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
1985–1986 | «Ельверум» | |||||||||||||||||||||||||||||||||
Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||
Національна збірна | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||
Тренерська діяльність** | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||
Звання, нагороди | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
Нагороди | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
** Тільки на посаді головного тренера. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
Стіг Інге Б'єрнебю (норв. Stig Inge Bjørnebye, нар. 11 грудня 1969, Ельверум) — норвезький футболіст, що грав на позиції захисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.
Виступав, зокрема, за клуб «Ліверпуль», а також національну збірну Норвегії. Учасник двох чемпіонатів світу та розіграшу Кубку Європи. В даний час є спортивним директором норвезького клубу «Русенборг».
Хоча батько Бйорнебю, Йо Інге, був відомим лижником і брав участь у стрибках з трампліну на Зимових Олімпійських іграх 1972 року, Стіг Інге почав серйозно займатися саме футболом, а не лижами[1]. Він починав кар'єру в клубі «Ельверум» зі свого рідного міста, а пізніше приєднався до «Стреммена»[2] і потім «Конгсвінгер». В останній з цих команд він став твердим гравцем основного складу і допоміг їй витий в елітний дивізіон Норвегії, де дебютував у 1991 році.
На початку 1992 року Бйорнебю перейшов в «Русенборг». За один сезон з цим клубом він став чемпіоном країни і володарем кубку[1], причому вирішальний гол у фіналі у ворота «Ліллестрема» забив саме Бйорнебю[3].
Його впевнена гра за клуб привернула до себе увагу Грема Сунесса, який тоді був головним тренером «Ліверпуля», куди футболіст перейшов за 600 тис. фунтів[3], і повинен був змінити Девіда Берроуза на позиції лівого захисника. 19 грудня 1992 року він дебютував у складі «червоних» у матчі проти «Ковентрі Сіті»[4], в якому його новий клуб був розгромлений з рахунком 5:1.
Труднощі з адаптацією норвежця до виступів у Прем'єр-лізі змусили керівництво команди відправити гравця в оренду назад в «Русенборг», де провів першу половину 1994 року[5][6], але в сезоні 1994/95 Бйорнебю знову виступав в «Ліверпулі» і зміг пробитися в перший склад команди, яку до того часу вже очолював Рой Еванс. Він витіснив з основи Джуліана Дикса і взяв участь у фіналі Кубка ліги, яким «червоні» були сильніше «Болтона» (2:1)[6][7]. Однак незабаром Стіг Інге отримав травму в матчі проти «Саутгемптона» і надовго вибув з ладу[8]. Його місце в команді в цей час зайняв Стів Гаркнесс[5].
Протягом декількох місяців Бйорнебю оправлялся від травми і в сезоні 1995/96 взяв участь лише в двох матчах команди[6]. Але травми інших претендентів на позицію лівого фулбека дозволили йому повернутися в склад у наступному сезоні, в якому він серйозно допоміг клубу, який до останнього, нехай, як виявилося в підсумку, і безуспішно боровся за свій перший чемпіонський титул з 1990 року. На цей же час припадає і перший забитий ним м'яч за клуб — гол був забитий у ворота «Мідлсбро»[9]. Він регулярно відзначався чудовими передачами на двох форвардів команди — Роббі Фаулера і Стена Коллімора, і за підсумками сезону разом з партнерами по «Ліверпулю» Стівом Макманаманом і Марком Райтом[10] був включений до складу команди року[11].
Поява в команді Стіва Стонтона і прихід на тренерський пост Жерара Ульє привели до того, що Бйорнебю став все рідше потрапляти в основний склад, однак він не хотів йти[6][12]. Тільки зрозумівши, що йому не вдасться потіснити Стонтона і Домініка Маттео, 2000 року Стіг Інге погодився відправитися в оренду у данський «Брондбю»[6].
Після повернення з чемпіонату Європи 2000 року Бйорнебю вирішив остаточно піти з «Ліверпуля», за 300 тисяч фунтів перейшовши в «Блекберн Роверз», де він возз'єднався з Гремом Сунессом[13]. В перший же сезон він допоміг команді повернутися в Прем'єр-лігу, забивши по ходу кампанії свій єдиний гол за цей клуб[14]. У 2002 році він виграв свій останній трофей, здолавши з «Блекберном» «Тоттенхем Готспур» у фіналі Кубка англійської ліги[15]. Однак низка травм, у тому числі серйозне пошкодження ока, отримана ним на тренуванні, і травма ступні, що ледь не призвела до ампутації[16], змусили Бйорнебю закінчити кар'єру завчасно[17].
1986 року дебютував у складі юнацької збірної Норвегії, взяв участь у 6 іграх на юнацькому рівні, відзначившись одним забитим голом.
Протягом 1989—1991 років залучався до складу молодіжної збірної Норвегії. На молодіжному рівні зіграв у 12 офіційних матчах. 1989 року провів один матч у складі олімпійської збірної Норвегії.
31 травня 1989 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Норвегії у матчі проти Австрії (4:1)[18]. 8 вересня 1993 року забив свій перший і єдиний гол за збірну у ворота США (1:0). Згодом у складі збірної був учасником чемпіонату світу 1994 року у США та чемпіонату світу 1998 року у Франції, зігравши на них сім матчів[19].
Після чемпіонату світу 1998 року він вирішив завершити міжнародну кар'єру, але несподівано повернувся до неї на запрошення Нільса Юхана Семба, щоб взяти участь у чемпіонаті Європи 2000 року у Бельгії та Нідерландах[20][21]. Він не грав у першому матчі команди на цьому турнірі (проти Іспанії), але в наступній грі (проти Югославії) на 35-й хвилині вийшов на заміну своєму партнерові по «Ліверпулю» Вегарду Геггему. Він також зіграв в останньому матчі норвежців на турнірі, який збірна провела проти Словенії[22][23].
Останньою грою Бйорнебю за збірну став поєдинок проти Уельсу в рамках відбіркового турніру до чемпіонату світу 2002 року[24]. Всього протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 12 років, провів у формі головної команди країни 75 матчів, забивши 1 гол[18].
Після завершення кар'єри футболіста Бйорнебю став асистентом головного тренера збірної Норвегії. У 2006 році він покинув цей пост, щоб очолити «Старт» (Крістіансанн). Незважаючи на успішний початок кар'єри клубного тренера (його навіть назвали «Найбільш перспективним тренером Норвегії» в 2006 році)[25], у вересні 2007 року Стіг Інге був звільнений, коли «Старт» після серії поганих результатів опинився перед перспективою вильоту з Тіппеліги[26]. Бйорнебю змінив шведський фахівець Бенні Леннартссон, але врятувати клуб від вильоту новий тренер не зумів[27].
З 15 березня 2015 року, є новим спортивним директором норвезького «Русенборга», замість Еріка Хофтуна.[28] Як спортивний директор «Русенборга» він має багато обов'язків, серед багатьох інших підписання нових гравців та поновлення контрактів з існуючими гравцями. Найбільш помітне підписання відбулося 6 березня 2017 року, коли Ніклас Бендтнер підписав на 3-річний контракт з норвезькою командою. Це стало найбільш помітним підписанням в історії норвезького футболу[29].
Б'єрнебю одружений з гандболісткою Геге Фресет, з якою мають троє дітей[1].
Сезон | Клуб | Чемпіонат | Національний кубок | Континентальні кубки | Суперкубки | Усього | |||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Ліга | Ігор | Голів | Ліга | Ігор | Голів | Ліга | Ігор | Голів | Ліга | Ігор | Голів | Ігор | Голів | ||
1989 | «Конгсвінгер» | 1Д (ІІ) | 21 | 2 | КН | ? | ? | - | - | - | - | - | - | ? | ? |
1990 | 1Д (ІІ) | 20 | 0 | КН | 4 | 1 | - | - | - | - | - | - | 24 | 1 | |
1991 | ЕС | 21 | 1 | КН | 4 | 1 | - | - | - | - | - | - | 25 | 2 | |
Усього за «Конгсвінгер» | 62 | 3 | ? | ? | - | - | - | - | ? | ? | |||||
1992 | «Русенборг» | ЕС | 21 | 3 | КН | 7 | 1 | КУЄФА | 2 | 0 | - | - | - | 30 | 4 |
1992–93 | «Ліверпуль» | ПЛ | 11 | 0 | КА+КЛ | ? | ? | КВК | ? | ? | - | - | - | ? | ? |
1993–94 | ПЛ | 9 | 0 | КА+КЛ | ? | ? | - | - | - | - | - | - | ? | ? | |
1994 | «Русенборг» | ЕС | 8 | 0 | КН | 2 | 0 | - | - | - | - | - | - | 10 | 0 |
Усього за «Русенборг» | 29 | 3 | 9 | 1 | 2 | 0 | - | - | 40 | 4 | |||||
1994–95 | «Ліверпуль» | ПЛ | 31 | 0 | КА+КЛ | ? | ? | - | - | - | - | - | - | ? | ? |
1995–96 | ПЛ | 2 | 0 | КА+КЛ | ? | ? | КУЄФА | ? | ? | - | - | - | ? | ? | |
1996–97 | ПЛ | 38 | 2 | КА+КЛ | ? | ? | КВК | ? | ? | - | - | - | ? | ? | |
1997–98 | ПЛ | 25 | 0 | КА+КЛ | ? | ? | КУЄФА | ? | ? | - | - | - | ? | ? | |
1998–99 | ПЛ | 23 | 0 | КА+КЛ | ? | ? | КУЄФА | ? | ? | - | - | - | ? | ? | |
1999–00 | ПЛ | 0 | 0 | КА+КЛ | ? | ? | - | - | - | - | - | - | ? | ? | |
Усього за «Ліверпуль» | 139 | 2 | ? | ? | ? | ? | - | - | ? | ? | |||||
1999–00 | «Брондбю» | СЛ | 13 | 2 | КД | ? | ? | - | - | - | - | - | - | ? | ? |
2000–01 | «Блекберн Роверз» | 1Д (ІІ) | 33 | 1 | КА+КЛ | ? | ? | - | - | - | - | - | - | ? | ? |
2001–02 | ПЛ | 23 | 0 | КА+КЛ | ? | ? | - | - | - | - | - | - | ? | ? | |
2002–03 | ПЛ | 0 | 0 | КА+КЛ | ? | ? | КУЄФА | ? | ? | - | - | - | ? | ? | |
Усього за «Блекберн Роверз» | 56 | 1 | ? | ? | ? | ? | - | - | ? | ? | |||||
Усього | ? | ? | ? | ? | ? | ? | - | - | ? | ? |
- Чемпіон Норвегії (1):
- Володар Кубка Норвегії (1):
- Володар Кубка Футбольної ліги (2):
- ↑ а б в Stig Inge Bjørnebye (Norwegian) . NRK. Процитовано 3 лютого 2008.
- ↑ Bjørnebye, Stig Inge на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
- ↑ а б Stig Inge Bjørnebye. LFChistory. Процитовано 10 січня 2011.
- ↑ Rees, Jasper (20 грудня 1992). Football: Coventry shatter Liverpool illusions. The Independent. London. Процитовано 14 січня 2011.
- ↑ а б Matthews, Tony (2006). Who's Who of Liverpool. Edinburgh: Mainstream Publishing. с. 31. ISBN 1-84596-140-4.
- ↑ а б в г д Stig Inge Bjørnebye. Liverpool F.C. Процитовано 10 січня 2011.
- ↑ Moore, Glenn (3 квітня 1995). Liverpool prevail in cup final to savour. The Independent. London. Процитовано 10 січня 2011.
- ↑ Bjrnebye's despair. The Independent. London. 7 квітня 1995. Процитовано 14 січня 2011.
- ↑ Turnbull, Simon (18 серпня 1996). Absolutely Fabrizio for Boro. The Independent. London. Процитовано 10 січня 2011.
- ↑ Pick of the Premiership. The Football Association. 26 квітня 2005. Процитовано 10 січня 2011.
- ↑ «Pick of the Premiership» на сайті Футбольної Асоціації (англ.)
- ↑ Bjornebye growls a goodbye. The People. Highbeam. 20 вересня 1998. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 січня 2011.(потрібна безкоштовна реєстрація) [Архівовано 2012-11-05 у Wayback Machine.]
- ↑ Bjornebye seals Rovers deal. BBC Sport. BBC. 26 червня 2000. Процитовано 5 лютого 2008.
- ↑ Portsmouth 2–2 Blackburn. BBC Sport. BBC. 11 листопада 2000. Процитовано 15 вересня 2009.
- ↑ Cole strike stuns Spurs. BBC Sport. BBC. 24 лютого 2002. Процитовано 10 січня 2011.
- ↑ «Bjornebye foot in fear» на сайті BBC (англ.)
- ↑ «Bjornebye retires»[недоступне посилання з травня 2019] на сайті 4thegame.com (англ.)
- ↑ а б Norway – Record International Players. RSSSF. RSSSF. Архів оригіналу за 4 May 2013. Процитовано 6 лютого 2008.
- ↑ Stig BJORNEBYE. FIFA. Архів оригіналу за 11 жовтня 2008. Процитовано 7 лютого 2008.
- ↑ Premiership stars in Norway squad. BBC Sport. BBC. 29 травня 2000. Процитовано 10 січня 2011.
- ↑ Stig Inge Bjornebye. BBC Sport. BBC. 29 травня 2000. Процитовано 6 лютого 2008.
- ↑ Norway crash out after Slovenia draw. BBC Sport. BBC. 21 червня 2000. Процитовано 10 січня 2011.
- ↑ Norway crash out after Slovenia draw. ESPNSoccernet. ESPN. Архів оригіналу за 17 травня 2008. Процитовано 7 лютого 2008.
- ↑ Wales – Norway. FIFA. Архів оригіналу за 17 вересня 2012. Процитовано 10 січня 2011.
- ↑ Elster, Kristian (12 жовтня 2007). Bjørnebye best betalte trener. NRK Sport (Norwegian) . NRK. Процитовано 7 лютого 2008.
- ↑ Rake, Jamel; K. Christiansen, Anders (5 вересня 2007). Det er mitt ansvar. Verdens Gang (Norwegian) . Процитовано 7 лютого 2008.
- ↑ Aarre, Elvind (4 листопада 2007). Torrid finish for Start. UEFA. Процитовано 10 січня 2011.
- ↑ Stig Inge Bjørnebye. Rosenborg (nb-NO) . Архів оригіналу за 31 березня 2017. Процитовано 31 березня 2017. [Архівовано 2017-03-31 у Wayback Machine.]
- ↑ Nicklas Bendtner seals transfer from Nottingham Forest to Rosenborg. Sky Sports (англ.). Процитовано 31 березня 2017.
- Стіг Інге Бйорнебю на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
- Стіг Інге Бйорнебю на сайті Soccerbase (англ.)
- Народились 11 грудня
- Народились 1969
- Гравці збірної Норвегії з футболу
- Гравці чемпіонату Європи з футболу 2000
- Норвезькі футболісти
- Норвезькі футбольні тренери
- Гравці молодіжної збірної Норвегії з футболу
- Гравці чемпіонату світу з футболу 1994
- Гравці чемпіонату світу з футболу 1998
- Футболісти «Ельверума»
- Футболісти «Стреммена»
- Футболісти «Конгсвінгера»
- Футболісти «Русенборга»
- Футболісти «Ліверпуля»
- Футболісти «Брондбю»
- Футболісти «Блекберн Роверз»
- Тренери збірної Норвегії з футболу
- Тренери ФК «Старт» (Крістіансанн)
- Норвезькі футбольні легіонери
- Футбольні легіонери в Англії
- Футбольні легіонери в Данії
- Спортивні директори