Перейти до вмісту

Орест Субтельний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Орест Субтельний
англ. Orest Subtelny Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився17 травня 1941(1941-05-17)
Краків, тепер Польща
Помер24 липня 2016(2016-07-24) (75 років)
Торонто, Канада
ПохованняТоронто Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаКанада Канада
Національністьукраїнець
Діяльністьісторик, політолог, викладач університету Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materТемпльський університет, Гарвардський університет
Галузьісторик
ЗакладГарвардський університет, Гамільтонський університет, Йоркський університет
Вчене званняпрофесор, академік
Науковий ступіньДоктор філософії та історії
Науковий керівникОмелян Пріцак
ЧленствоНАНУ Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомий завдяки:історик, автор книги «Україна: Історія»
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
член НАН України, почесний доктор Дипломатичної академії України при МЗС України
Висловлювання у Вікіцитатах

О́рест Миросла́вович Субте́льний (англ. Orest Subtelny; 17 травня 1941, Краків, Генеральна губернія, Третій Райх — 24 липня 2016, Торонто, Канада) — українсько-канадський історик. Доктор філософії, з 1982 року — професор кафедри історії та політичних наук Йоркського університету, Торонто, Онтаріо.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 17 травня 1941 у Кракові (теперішня Польща).[1][2]

Ще студентом у 60-х роках відвідав Україну, про яку з любов'ю розповідав на пластових ватрах, зокрема в таборі «Вовча тропа» (США). Був пластуном (курінь Ватага Бурлаків)[3].

1965-го закінчив Темпльський університет у Філадельфії. Також навчався у Віденському та Гамбурзькому університетах. Ступінь доктора філософії здобув 1973 року у Гарвардському університеті, захистивши дисертацію «Неохочі союзники: Пилип Орлик та його стосунки з Кримським ханством і Османською імперією. 1708—1742» під керівництвом Омеляна Пріцака[4], а двома іншими промоторами були Олександр Оглоблин та Анджей Ґєровський[5]. Викладацьку кар'єру розпочав на історичному факультеті Гарвардського університету (1973—1975), продовжив у Гамільтонському університеті в Нью-Йорку (1976—1981) й у Йоркському університеті (Канада, з 1982 р. професор історії та політології), де викладав[6].

1975-го за допомогою Української вільної академії наук (УВАН) опублікував працю «Листи Івана Мазепи». У видавництві Колумбійського університету 1981 надрукував монографію «Мазепинці: український сепаратизм XVIII ст.». 1985-го вийшла друком монографія «Проблема панування у Східній Європі: місцева знать та іноземний абсолютизм. 1500—1715».

1992-го Ореста Субтельного було обрано закордонним членом НАН України, 22 грудня 2006 присвоєно звання Почесного доктора Дипломатичної академії України при МЗС України.[6][7]

Найбільше визнання Орестові Субтельному принесла праця «Україна: Історія», (1988). Українською мовою книгу було перекладено українським мовознавцем, який працював у Гарвардському університеті, Юрієм Шевчуком і опубліковано 1991; вона витримала кількаразове перевидання.

Орест Субтельний пішов із життя 24 липня 2016 року в 75-річному віці[8]. Похований у Торонто у Канаді[9].

Ukraine: A History. (Україна: Історія)

[ред. | ред. код]
Див. також: Україна: Історія

У 1988 році видавництвом Торонтського університету вперше була опублікована книга вченого «Ukraine: A History» (Україна: Історія), яку досі вважають одним із найкращих посібників з історії України. «Ukraine: A History» була визнана однією з найбільш впливових і важливих книг, які були опубліковані Університетом Торонто за 100 років його існування.[10] Ще більший вплив книга справила в Україні. Наприкінці існування Радянського Союзу праця викликала величезний ажіотаж і стала настільною для багатьох українців. Вона висвітлювала саме ті моменти української історії, які навмисно приховували радянські історики.[11] Це спричинило ефект національного піднесення. Ідея об'єктивності історії та національного відродження стали одним з важливих каталізаторів, які рухали українцями на шляху до здобуття незалежності.[12] Таким чином книга «Україна: Історія» відіграла роль головного підручника історії для покоління, яке пережило падіння комуністичної системи і розпад СРСР.[13]

Книгу перекладено німецькою, російською, китайською, болгарською і словацькою мовами.[14]

Підготовка книги

[ред. | ред. код]

Задум написати синтезу історії України виник в Ореста Субтельного в 1985 році, коли він ще навчався в аспірантурі. За словами історика, головним стимулом до реалізації цього задуму стало народження сина вченого Олександра. Свою працю вчений вирішив присвятити українцям, які виїхали з Батьківщини, але ніколи її не забували.[15]

Попри те що дослідник працював передовсім у бібліотеках і архівах за океаном, його важко звинуватити в обмеженості використаної джерельної бази. У ті роки емігрантським історикам була доступна майже вся література, що видавали в СРСР: журнали, книжки, газети. Крім того, у розпорядженні заокеанських істориків був великий архів спогадів людей, що виростали в Радянському Союзі, а потім емігрували, а також архів української діаспори. Тому джерел було достатньо. Крім того, Орест Субтельний неодноразово приїжджав в Україну. Пощастило молодому досліднику також і з вчителями, і наставниками. Серед них були першокласні українські історики: Олександр Оглоблин, Іван Лисяк-Рудницький та Омелян Пріцак.[15]

Поява книги в Україні

[ред. | ред. код]

Улітку 1991 році Орест Субтельний планував опублікувати свою книгу українською, проте в СРСР почався серпневий путч, і видавці сказали: «Тікайте зі своєю книгою назад до Канади». Проте історик вирішив залишитись. За три дні видавці прийшли і сказали: «Давайте вашу книжку, ми її надрукуємо». Таким чином у перші місяці своєї незалежності Україна побачила нову «Історію України» написану Орестом Субтельним.[15]

Інші важливі праці

[ред. | ред. код]

Мазепинці. Український сепаратизм на початку XVIII ст.

[ред. | ред. код]

Праця під назвою «The Mazepists: Ukrainian separatism in the early eighteenth century» вийшла в 1981 і була перекладена українською в 1994 році. У ній автор спробував проаналізувати явище появи сепаратистських настроїв у підмосковській частині України. Особливу увагу звернено на дослідженні умов, у яких опинилася перша українська політична еміграція. Композиційно праця складається із трьох частин: перша описує передумови і перебіг повстання Мазепи, друга — бендерський період еміграції та спроби пошуку союзу із Туреччиною і Кримським ханатом, третя — період важких і безуспішних пошуків союзників Пилипом Орликом і його прибічниками.

У праці автор наводить цікаві паралелі між сепаратизмом початку XVIII i початком ХХ ст. на підросійській частині українських земель. Але разом із тим наголошує, що на відміну від українських націоналістів ХХ ст., які у своїй діяльності опиралися на високий рівень національної свідомості і ставили за мету створення незалежної національної держави, мазепинці не мислили такими модерними поняттями, як національна дер­жава. Для них політичні відносини означали насамперед відносини між сувереном і знаттю, що панувала в певній країні.[16]

Оцінка спадщини

[ред. | ред. код]

Марта Дичок, професор університету Західного Онтаріо: «Орест Субтельний зробив вплив на два світи: на молоду державу українську, але так само важливо, що він зробив вплив і на англомовний світ. Бо він написав першу англомовну читабельну історію України. І це стало підручником одразу, і по сьогоднішній день це залишається вагомою книжкою».[17]

Цитати вченого

[ред. | ред. код]

«У Росії дуже сильне імперське мислення. Вони 10 років були у прострації, і на якийсь час у мене склалося враження, що вони від того відійдуть. Тепер, із Путіним і нафтою, вони повертаються до старого».[18]

Спогади про Ореста Субтельного

[ред. | ред. код]

Михайло Слабошпицький: «Це був милий та інтелігентний чоловік. Виглядав молодшим за свій вік. Статура — легкоатлета, адже любив грати у футбол, Орест ніколи нікого не перебивав. Не сперечався. Якщо був не згодний, промовчував або говорив: „Я дивлюся трішки інакше“ чи „Можна на це подивитися з іншого боку“. Про свої особисті проблеми не розповідав. Не любив чаркування, посиденьки.

Завжди був зі смаком вбраний — ніби на прийом до королеви йде. Фулярову хустку мав на шиї, чи серветку в нагрудній кишені під колір краватки».[19]

Літературознавець Микола ­Жулинський: «Орест турбувався, щоб насамперед праця („Україна: Історія“) вийшла англійською. ­Хотів донести правду до іноземного читача. Бо тоді, напередодні ­незалежності, світу відкривалася Україна. В Україні про книжку Субтельного говорили всі. Він став символом історичної правди».[19]

Відзнаки

[ред. | ред. код]

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

У Києві існує вулиця Ореста Субтельного[21].

У місті Дніпро вулицю Герцена перейменували на вулицю Ореста Субтельного. Провулок Герцена перейменували на провулок Субтельного.[22]

На його честь названо пластовий курінь ч. 119 ім. Ореста Субтельного.

Твори

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ некрологи Ореста Субтельного
  2. ↑ Subtelny, Orest. www.encyclopediaofukraine.com (англійською) . Процитовано 16 травня 2021.
  3. ↑ пл.сен. Юрій Леськів, СМ. Спогади про зустрічі з Орестом Субтельним//Український Пласт. Офіційна сторінка Конфедерації Українських Пластових Організацій, 6 березня, 2020. Архів оригіналу за 21 травня 2021. Процитовано 21 травня 2021.
  4. ↑ Андрій Портнов. Омелян Пріцак – історик модерної України.//Україна модерна. — 12 (1). — Київ-Львів: Критика, 2007. — С. 137-148.
  5. ↑ Омелян Пріцак. Мій шлях історика.//Історіософія та історіографія Михайла Грушевського. — Київ-Кембрідж, 1991. — С. 77.
  6. ↑ а б Орест Субтельний — Дипломатична академія України. Архів оригіналу за 24 лютого 2011. Процитовано 23 грудня 2008.
  7. ↑ Історик помер, «Історія» — живе. Урядовий Кур’єр. Процитовано 16 травня 2021.
  8. ↑ Помер український історик Орест Субтельний. ukranews.com. Українські новини. 26 липня 2016.
  9. ↑ Пішов з життя видатний історик Орест Субтельний. Громадське радіо. 25 липня 2016. Процитовано 2 березня 2017.
  10. ↑ Помер видатний історик Орест Субтельний. Біографія. Архів оригіналу за 2 квітня 2018.
  11. ↑ Петро Яковенко. Історія, яку ми не знаємо: Орест Субтельний. Україна. Історія. К.: Либідь, 1993. (Рецензія на 3 видання ). Віче, 1994, № 3, ст. 151–154
  12. ↑ Владислав Мальчевский. Орест Субтельный – легенда украинской истории.
  13. ↑ In Memoriam: ОРЕСТ СУБТЕЛЬНИЙ.
  14. ↑ Катерина Котвіцька. Історії Ореста Субтельного.
  15. ↑ а б в Орест Субтельний: «В Україні дуже привабливі люди і природа. Чого не скажеш про владу». Архів оригіналу за 2 квітня 2018.
  16. ↑ Субтельний, Орест. Мазепинці. Український сепаратизм на початку XVIII ст. / Пер. з англ. В. Кулика.— К.: Либідь, 1994.— 240 с.
  17. ↑ Тетяна Трощинська. До появи книжки Субтельного історію України викладали з російських підручників.
  18. ↑ За що українцям варто подякувати Субтельному.
  19. ↑ а б Вікторія ТОПАЛА. Історію України Ореста Субтельного переклали китайською мовою.
  20. ↑ Указ Президента України від 15 серпня 2001 року № 639/2001 «Про відзначення державними нагородами України іноземних громадян українського походження»
  21. ↑ Рішення Київської міської ради від 19 квітня 2018 року № 489/4553 «Про найменування нових вулиць в Оболонському районі міста Києва» // Хрещатик. — 2018. — № 55 (5106). — 23 травня. — С. 3–4. [Архівовано з першоджерела 26 серпня 2019.]
  22. ↑ Рашевська, Аліна (31 січня 2024). У Дніпрі перейменували проспект Гагаріна та ще 91 вулицю: нові назви. Новини Дніпра | Останні новини Дніпро Оперативний (укр.). Процитовано 31 січня 2024.

Джерела

[ред. | ред. код]
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Орест Субтельний

Некрологи

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Орест_Субтельний&oldid=44457614