Перейти до вмісту

Сульфат алюмінію-калію

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Калій Алюміній сульфат
Загальні
Систематичне найменуванняКалій Алюміній сульфат
Хімічна формулаKAl(SO4)2·12H2O
Зовнішній виглядБілі кристали
Фізичні властивості
Молярна маса258.192 г/моль (безводний) 474.37 г/моль (додекагідрат) г/моль
Густина1.725 г/см3 г/см³
Термічні властивості
Температура плавленняВід 92 до 95 °C (від 365 до 368 K) °C
Температура кипіння200 °C (473 K) °C
Хімічні властивості
Розчинність в воді14.00 г/100 мл (20,5°C) 36.80 г/100 мл (50 °C) г/100 мл
Кристал KAl(SO4)2·12H2O

Калій алюміній сульфат, або сульфат алюмінію-калію — це хімічна сполука: подвійний сульфат калію й алюмінію з хімічною формулою KAl(SO4)2.[1] Також він відомий як калій алюміній сульфат додекагідрат KAl(SO4)2·12H2O або алюмокалієвий галун. Сполука є одним із найважливіших членів класу сполук, що називаються алюмінієвими галунами.[2]

Калій алюміній сульфат, зазвичай, використовуються в таких сферах як: очищення води, дублення шкіри, фарбування[3] вогнестійких текстильних виробів і у складі порошка для випічки під номером E522. Його також використовують у косметиці як дезодорант, засіб після гоління та кровоспинний засіб при невеликих кровотечах під час гоління.[4][5]

Історія

[ред. | ред. код]

У давнину

[ред. | ред. код]

Калій алюміній сульфат був відомий стародавнім єгиптянам, які отримували його із евапоритів у пустелі та, як повідомляється, використовували ще в 1500 році до нашої ери для зменшення каламутності води

Калій алюміній сульфат був описаний під назвою alumen або salsugoterrae Плінієм [6], і це те саме, що stupteria, описана Діоскоридом.[7] Однак назва галун та інші назви, що застосовуються до цієї речовини — як-от alum, misy, sory, chalcanthum, та atramentum sutorium — часто застосовувалися до інших продуктів із  подібними властивостями чи використанням, наприклад, ферум(ІІ) сульфат або «зелений купорос».[8]

Виробництво Алюмокалієвого галуна з алуніту археологічно засвідчено на острові Лесбос.[9] Це місце датується щонайменше 2 століттям нашої ери, проте було покинуто в 7 столітті.

Калій алюміній сульфат згадується в деяких аюрведичних текстах під такими назвами, як sphaṭika kṣāra, phitkari або saurashtri. Вони використовуються в традиційній китайській медицині під назвою mingfan

У середньовіччі та в новий час

[ред. | ред. код]

Калій алюміній сульфат імпортувався до Англії в основному з Близького Сходу, а з кінця 15 століття і далі, протягом сотень років, він імпортувався з Папської області. Там його використовували як закріплювач барвників для вовни (яка була однією з основних галузей промисловості Англії, вартість якої значно зростала, якщо її пофарбувати).

Однак ці джерела були ненадійними, і був поштовх до розробки джерел в Англії, особливо тому, що імпорт із Папської області було припинено після відлучення Короля Англії Генріха VIII[10].

Історично склалося так, що калій алюміній сульфат широко використовувався у вовняній промисловості [11] з античності, у середні віки й аж до 19 століття як протрава або фіксатор барвників у процесі фарбуванні вовни.

У 13 і 14 століттях калій алюміній сульфат був основним імпортом Генуї та Венеції із Фокеї (Смірнська затока у Візантії), і став причиною війни між ними, а пізніше став основним імпортом Флоренції із Фокеї.  Після падіння Константинополя алуніт (джерело алюмокалієвого галуну) було виявлено в Тольфа в Папській області (1461).  Текстильна промисловість у Брюгге та багатьох місцях Італії, а пізніше й Англії потребувала алюмокалієвого галуну для стабілізації барвників на тканині (роблять барвники «швидкими»), а також для освітлення кольорів.[12][13]

З державним фінансуванням спроби здійснювалися протягом 16 століття, але до початку 17 століття – безуспішно.  У Йоркширі була збудована промисловість для переробки сланцю, який містив ключовий інгредієнт, а саме алюміній сульфат. Вона зробила важливий внесок у промислову революцію.  Одним із найстаріших історичних місць для виробництва алюмокалієвого галуну зі сланцю та людської сечі є виробництво у Рейвенскарі, Північний Йоркшир.  До 18 століття ландшафт північно-східного Йоркширу був зруйнований цим процесом, який включав будівництво  30-метрових (100-футових) штабелів із спаленого сланцю та їх безперервне заправлення дровами протягом місяців.  Решта процесу виробництва складалася з видобутку, екстракції, замочування сланцевої золи з водоростями в сечі, кип’ятіння, випаровування, кристалізації, подрібнення та завантажування в мішки, для експорту. Розробка кар’єрів знищила скелі в цій місцевості, ліси були вирубані на деревне вугілля, а земля була забруднена сульфатною кислотою та золою.[14]

Ідентифікація формули

[ред. | ред. код]

На початку 1700-х років Георг Ернст Шталь стверджував, що реакція сульфатної кислоти з вапняком приводить до уторення певного різновиду алюмокалієвого галуну.[15][16]  Помилка була незабаром виправлена Йоганном Поттом і Андреасом Маргграфом, які показали, що осад, який утворюється, при вливанні лугу в розчин, утворений з галуну суттєво відрізняється від вапна чи крейди та є одним із інгредієнтів звичайної глини.[17][18]

Маргграф також показав, що ідеальні кристали алюмокалієвого галуну можна отримати, розчинивши алюміній оксид в сульфатній кислоті та додавши до його концентрованого розчину поташу або аміаку.[19][20]  У 1767 році Торберн Бергман помітив необхідність використання калій або амоній сульфатів для добування галунів , тоді як натрій чи кальцій сульфати з цією метою не працювали.[19][21]

Варто відзначити, що у той час вважалося, що калій міститься виключно в рослинах.  Однак у 1797 році Мартін Клапрот виявив наявність калію в мінералах лейциті та лепідоліті.[22][23]Луї Воклен припустив, що калій також є інгредієнтом багатьох інших мінералів. Беручи до уваги експерименти Марґграфа та Бергмана, він припустив, що цей метал є основним інгредієнтом натуральних галунів.  У 1797 році він опублікував дисертацію, в якій довів, що галун є подвійною сіллю, що складається з сульфатної кислоти, алюміній оксиду та поташу.[24]  У тому ж журналі Жан-Антуан Шаптал опублікував аналіз чотирьох різних видів галуну, а саме римського галуну, левантського галуну, британського галуну та галуну, виготовленого ним самим[25], підтверджуючи результати Воклена[19]

Фізичні властивості

[ред. | ред. код]

Кристали алюмокалієвого галуну мають вигляд правильних октаедрів із заокругленими кутами і є добре розчинними у воді. Розчин слабокислий і терпкий на смак. Він кристалізується в октаедричну структуру в нейтральному розчині та кубічну структуру в лужному розчині з просторовою групою P a -3 і параметром решітки 12,18 Å.[26]

При нагріванні, при високих температурах, утворюється пориста, розсипчаста маса, яка відома як «палений галун». Він плавиться при 92 °C (198 °F) у власній кристалізаційній воді.

Хімічні властивості

[ред. | ред. код]

Розкладається при нагріванні при високих температурах:

Кристалогідрат при нагріванні плавится у кристалізаційній воді, а потім відбувається дегідратація в декілька етапів, з утворенням кінцевого продукту безводного або «паленого», калій алюміній сульфату

При розчиненні алюмокалієвого галуна відбувається гідроліз по катіону алюмінію, через це розчину характерне слабокисле середовище

Реагує з лугами з різними результатами, в залежності від концентрації та температури

[27][28][29]

Поширення у природі

[ред. | ред. код]

Калій Алюміній Сульфат Додекагідрат зустрічається в природі, як правило, у вигляді вкраплень у скелях у зонах вивітрювання та окислення сульфідних мінералів і мінералів, що містять калій.

У минулому калій алюміній сульфат отримували з алуніту ( KAl(SO4)2·2Al(OH)3), який видобували з сірковмісних вулканічних відкладень.[1][30][31] Його родовища були знайдені у Везувії, Італія; на сході від Спрінгшура, Квінсленд; в «Alum Cave», штат Теннессі; в «Alum Gulch», округ Санта-Крус, Арізона та на філіппінському острові Себу.

Щоб отримати калій алюміній сульфат з алуніту, його прожарюють, а потім тривалий час витримують на повітрі. Під час цього впливу його постійно зволожують водою, для того, щоб він розпався на дуже дрібний порошок. Потім цей порошок вилуговують гарячою водою, розчин декантують, а галун кристалізується.

Також існує калій алюміній сульфат ундекагідрат ,який зустрічається як волокнистий мінерал калініт ( KAl(SO4)2·11H2O).[32]

Промислове виробництво

[ред. | ред. код]

калій алюміній сульфат історично в основному видобували з алуніту.

Калій алюміній сульфат зараз виробляють промисловим способом, шляхом додавання сульфату калію до концентрованого розчину сульфату алюмінію.[33] Алюміній сульфат зазвичай отримують обробкою мінералів, таких як галуновий сланець, боксит і кріоліт,сульфатною кислотою.[34] Якщо в сульфаті є багато феруму, тоді використовують калій хлорид замість калій сульфату.[35]

Використання

[ред. | ред. код]

Медицина і косметика

[ред. | ред. код]

Калій алюміній сульфат використовується в медицині в основному як кровоспинний і антисептичний засіб.

Кровоспинні олівці — це палички, що складаються з алюмокалієвого галуну або алюміній сульфату, які використовуються місцево для лікування кровотеч при невеликих порізах (особливо під час гоління), саднах, носових кровотечах і геморої, а також для полегшення болю при укусах. Блоками алюмокалієвого галуну натирають вогку шкіру лиця після бриття.[5]

Калій алюміній сульфат також використовується місцево для лікування прищів, вугрів, а також афтозних виразок(стоматит) у роті, оскільки він має значний ефект підсушування ділянки та відчутно зменшує подразнення на місці. Його використовували для зупинки кровотечі у випадках геморагічного циститу [36] і використовується в деяких країнах як ліки від гіпергідрозу. Він використовується в стоматології ,через його в’яжучі та кровоспинні властивості.

алюмокалієві та алюмоамонієві галуни є активними інгредієнтами деяких антиперспірантів і дезодорантів, діючи шляхом пригнічення росту бактерій, відповідальних за сморід тіла. Через антиперспірантні та антибактеріальні властивості алюмокалієвого галуну[37][38]  його традиційно використовують як дезодорант для пахв.[6] Його використовували для цієї мети в Європі, Мексиці, Таїланді (де його називають sarn-som), по всій Азії та на Філіппінах (де його називають tawas). Сьогодні алюмокалієві або алюмоамонієві галуни комерційно продаються для цієї мети як «кристалічні дезодоранти».[4][39][40] Починаючи з 2005 року Управління з контролю за якістю харчових продуктів і медикаментів США більше не визнає його як засіб для зниження вологості повітря, але він все ще доступний та використовується для зниження вологості в кількох інших країнах, переважно в Азії.

З 1920-х років калій алюміній сульфат є основним ад'ювантом, який використовується для підвищення ефективності вакцин.[41] В комерційних вакцинах він був майже повністю замінений гідроксидом алюмінію та фосфатом алюмінію.[42]

Калій алюміній сульфат є  компонентом деяких восків для депіляції , або може бути нанесеним на шкіру після обробки воском як заспокійливий засіб.

У 1950-х роках чоловіки, які робили зачіску з плоским верхом(помпадур), іноді наносили на волосся калій алюміній сульфат як альтернативу лаку, щоб волосся стояло прямо.

Кулінарія

[ред. | ред. код]

Калій алюміній сульфат може бути кислим інгредієнтом порошку для випічки, для забезпечення другої фази розпушування при високих температурах (хоча алюмонатрієвий галун частіше використовують для цієї мети). [потрібне цитування] Наприклад, калій алюміній сульфат часто використовують для розпушування Youtiao, традиційний китайський смажений хліб, що випікається по всьому Китаю.[43]

У 1800-х роках пекарі Англії використовували калій алюміній сульфат, щоб зробити хліб білішим. Деякі тогочасні лікарі, включно з Джоном Сноу, вважали, що це викликає рахіт.[44][45] Закон про продаж харчових продуктів і ліків 1875 року запобігав використання цієї та деяких інших домішок.[46]

Калій алюміній сульфат можна знайти в багатьох продуктових магазинах США у відділах спецій. Його головне кулінарне застосування — у рецептах маринування, для збереження фруктів і овочів, та додавання їм хрусткості.[47]

Виробництво вогнестійких матеріалів

Алюмокалієвим галуном обробляють тканини, деревину та паперові матеріали для того, щоб зробити їх вогнестійкими або менш горючими.[33]

Дублення шкіри

[ред. | ред. код]

Калій алюміній сульфат використовується при дубленні шкіри[48] , щоб видалити вологу зі шкіри та запобігти її гниття. На відміну від дубильної кислоти, калій алюміній сульфат не зв'язується зі шкірою і може бути вимитим з неї.

Фарбування

[ред. | ред. код]

З античності калій алюміній сульфат використовувався як протравлювач для формування стійкого зв’язку між барвником і натуральними текстильними волокнами, такими як вовна.[49] Він також використовується в стилі малювання, що називається «мармурування» паперу.[50]

Хімічний коагулянт

[ред. | ред. код]

калій алюміній сульфат, з глибокої давнини, використовували для очищення каламутних рідин.[51] Він все ще широко використовується для очищення води для пиття та промислових процесів. Калій алюміній сульфат використовують для очищення стічних вод і осадження забруднювачів в озерах після штормів.[52]

Від 30 до 40 частинок алюмокалієвого галуну додаєтся на мільйон частинок рідини[49][53] для побутових стічних вод, часто більше для промислових стічних вод [54], щоб негативно заряджені колоїдні частинки злипалися разом у «флокули», які потім випливають на поверхню рідини, осідають на дно рідини або можуть бути легше відфільтровані з рідини перед подальшою фільтрацією та дезінфекцією води.[33] Як і інші подібні солі, вона нейтралізує подвійний електричний шар, що оточує дуже дрібно розсіяні частинки, дозволяючи їм об’єднуватися у «флокули».

Той самий принцип використовується при використанні алюмокалієвого галуну для підвищення в'язкості суспензії керамічної глазурі.

Краплаки

[ред. | ред. код]

Гідроксид алюмінію з алюмокалієвого галуну є основою для більшості Краплаків.[55]

Розчинення заліза та сталі

[ред. | ред. код]

Розчин алюмокалієвого галуну має властивість розчиняти сталь, не впливаючи на алюміній та неблагородні метали. Розчин алюмокалієвого галуну можна використовувати для розчинення сталевих насадок, які застрягли у виливках.[56][57]

Інше

[ред. | ред. код]

У традиційному японському мистецтві калій алюміній сульфат і желатиновий клей розчиняли у воді, утворюючи рідину, відому як дуза (японською:礬水), і використовували її як основу для проклеювання паперу.

Калій алюміній сульфат входить до складу деяких рецептів саморобних мас для ліплення, призначених для використання дітьми. Їх часто називають «грайною глиною»

Калій алюміній сульфат раніше використовували як затверджувач для фотоемульсій (плівок та фотографій), зазвичай як частину закріплювача. Тепер його замінили інші хімічні речовини.

Токсикологія та безпека

[ред. | ред. код]

Сульфат алюмінію-калію може бути слабким подразником шкіри[58].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б International Union of Pure and Applied Chemistry (2005). Nomenclature of Inorganic Chemistry (IUPAC Recommendations 2005). Cambridge (UK): RSC–IUPAC. ISBN 0-85404-438-8. Electronic version.
  2. ↑ Bottomley, L.; Bottomley, L.A. (2010). Chemistry 1310: Laboratory Manual. Plymouth, MI: School of Chemistry & Biochemistry, Georgia Institute of Technology and Hayden-McNeil Publishing. ISBN 978-0-7380-3819-3.
  3. ↑ The Editors. "alum | chemical compound". Britannica.com. Archived from the original on 26 May 2015. Retrieved 18 January 2016. {{cite encyclopedia}}: Порожнє посилання на джерело (довідка): |author= has generic name (help)
  4. ↑ а б Helmenstine, Anne Marie. "What is Alum?". About.com. Archived from the original on 14 April 2013. Retrieved 19 April 2013.
  5. ↑ а б Alum Block for Shaving – When and How to use one. Archived 15 January 2020 at the Wayback Machine, Blake'n Blade Shave Shop. Last accessed 15 January 2020.
  6. ↑ а б Alumen, and the Several Varieties of it; Thirty-eight Remedies. Archived 22 April 2021 at the Wayback Machine, Pliny the Elder, The Natural History, book 35, chapter 52; on the Perseus Digital Library at Tufts University. Last accessed 27 December 2011.
  7. ↑ Dioscorides, book 5, chapter 123.
  8. ↑ Chisholm 1911, pp. 766–767.
  9. ↑ A. Archontidou 2005, "Un atelier de preparation de l'alun a partir de l'alunite dans l'isle de Lesbos" in L'alun de Mediterranée. ed P. Borgard et al.
  10. ↑ "How alum shaped the Yorkshire coast". National Trust, UK. Archived from the original on 3 December 2017. Retrieved 5 February 2018
  11. ↑ See Henry VII of England trade section. Henry broke the Pope's monopoly by financing shipping bootstrapping a trading system with the Ottoman Empires mines
  12. ↑ "Color in Relation to the Political and Economic History of the Western World" by Sidney M Edelstein, Proceedings of the Perkin Centennial, American Association of Textile Chemists and Colorists, September, 1956
  13. ↑ "Worldly Goods: A New History of the Renaissance", Lisa Jardine, 1996, Norton&Co, pages 114–116 ISBN 978-0393318661
  14. ↑ Stephen Chance (20 November 2013). "Was alum the first example of the north-east's 'dirty' industries? | UK news". The Guardian. Archived from the original on 17 May 2017. Retrieved 25 March 2017.
  15. ↑ George Ernst Stahl (1703), Specimen Beccherianum Archived 5 February 2018 at the Wayback Machine. Johann Ludwig Gleditsch, Leipzig.
  16. ↑ George Ernst Stahl (1723), Ausführliche Betrachtung und zulänglicher Beweiss von den Saltzen, daß diesselbe aus einer zarten Erde, mit Wasser innig verbunden, bestehen Archived 22 December 2016 at the Wayback Machine (Detailed treatment and adequate proof of salts, that they consist of a subtile earth intimately bound with water) Wäysenhaus, Halle.
  17. ↑ Johann Heinrich Pott (1746), Chymische Untersuchungen, welche fürnehmlich von der Lithogeognosia oder Erkäntniß und Bearbeitung der gemeinen einfacheren Steine und Erden ingleichen von Feuer und Licht handeln Archived 22 December 2016 at the Wayback Machine, volume 1, p. 32.
  18. ↑ Andreas Sigismund Marggraf (1754), "Expériences faites sur la terre d'alun" Archived 6 November 2018 at the  (Experiments made on the earth of alum), Mémoires de l'Académie des sciences et belles-lettres de Berlin, pp. 41–66.
  19. ↑ а б в Chisholm 1911, p. 766.
  20. ↑ Marggraf (1754) "Expériences qui concernent la régénération de l'alun de sa propre terre, l'après avoir séparé par l'acide vitriolique ; avec quelques compositions artificielles de l'alun par moyen d'autres terres, et dudit acide" Archived 6 November 2018 at the Wayback Machine. Mémoires de l'Académie des sciences et belles-lettres de Berlin, pp. 31–40.
  21. ↑ Torbern Bergman (1767), "IX. De confectione Aluminis" Archived 23 April 2021 at the Wayback Machine. In Opuscula physica et chemica, I. G. Müller, Leipzig, 1788), volume 1, pp. 306–307.
  22. ↑ Martin Heinrich Klaproth (1797), Beiträge zur Chemischen Kenntniss Der Mineralkörper Archived 6 November 2018 at the Wayback Machine (Contributions to [our] chemical knowledge of mineral substances). Decker and Co., Posen, and Heinrich August Rottmann, Berlin; pp. 45–46 and https://babel.hathitrust.org/cgi/pt?id=nyp.33433066422746;view=1up;seq=213 Archived 6 November 2018 at the Wayback Machine p. 193.
  23. ↑ Martin Heinrich Klaproth (1801), Analytical Essays Towards Promoting the Chemical Knowledge of Mineral Substances. T. Cadell, Jr. & W. Davies, London. His finding of potassium in leucite appears on pp. 353–354.: "On the contrary, I was surprised in an unexpected manner, by discovering in it another constituent part, consisting of a substance, the existence of which, certainly, no one person would have conjectured within the limits of the mineral kingdom … This constituent part of leucite … is no other than pot-ash, which, hitherto, has been thought exclusively to belong to the vegetable kingdom, and has, on this account, been called VEGETABLE ALKALI. — This discovery, which I think of great importance, cannot fail to occasion considerable changes in the systems of natural history, … .". The discovery of potassium in lepidolite is mentioned on p. 472.
  24. ↑ Vauquelin (1797), "Sur la nature de l'Alun du commerce, sur l'existence de la potasse dans ce sel, et sur diverses combinaisons simples ou triples de l'alumine avec l'acide sulfurique" Archived 6 November 2018 at the Wayback Machine (On the nature of commercial alum, on the existence of potash in this salt, and on various simple or triple compounds of alumina with sulfuric acid). In Annales de Chimie et de Physique, 1st series, volume 22, pages 258–279.
  25. ↑ Jean-Antoine Chaptal (1797), "Comparée des quatre principales sortes d'Alun connues dans le commerce; et Observations sur leur nature et leur usage" Archived 6 November 2018 at the Wayback Machine (Comparison of the four main types of commercial alum; and observations on their nature and use). In Annales de Chimie et de Physique, 1st series, volume 22, pages 280–296.
  26. ↑ "Crystal structure of the alums". Crystallography Open Database. 1934. Archived from the original on 15 April 2018. Retrieved 15 April 2018
  27. ↑ Лидин Р.А. и др. Химические свойства неорганических веществ: Учеб. пособие для вузов. — 3-е изд., испр. — М.: Химия, 2000. — 480 с. — ISBN 5-7245-1163-0.
  28. ↑ Химическая энциклопедия / Редкол.: Кнунянц И.Л. и др.. — М.: Советская энциклопедия, 1990. — Т. 2. — 671 с. — ISBN 5-82270-035-5.
  29. ↑ Справочник химика / Редкол.: Никольский Б.П. и др.. — 3-е изд., испр. — Л.: Химия, 1971. — Т. 2. — 1168 с.
  30. ↑ Bottomley (2010) p. 35.
  31. ↑ "Alum-(K) mineral data and information". MinDat. Archived from the original on 3 July 2013. Retrieved 19 April 2013.
  32. ↑ "Kalinite Mineral Data". MinDat. Archived from the original on 24 April 2013. Retrieved 19 April 2013.
  33. ↑ а б в Otto Helmboldt, L. Keith Hudson, Chanakya Misra, Karl Wefers, Wolfgang Heck, Hans Stark, Max Danner, Norbert Rösch "Aluminium Compounds, Inorganic" in Ullmann's Encyclopedia of Industrial Chemistry 2007, Wiley-VCH, Weinheim.doi:10.1002/14356007.a01_527.pub2
  34. ↑ Chisholm 1911, p. 767.
  35. ↑ Handa, Parvesh (1982). Herbal beauty care. New Delhi: Orient Paperbacks. p. 12. ISBN 9788122200249. Retrieved 7 January 2016.
  36. ↑ Kennedy, C; Snell, ME; Witherow, RE (1984). "Use of Alum to Control Intractable Vesical Haemorrhage". British Journal of Urology. 56 (6): 673–675. doi:10.1111/j.1464-410X.1984.tb06143.x. PMID 6534488.
  37. ↑ Kanlayavattanakul, M.; Lourith, N. (1 August 2011). "Body malodours and their topical treatment agents". International Journal of Cosmetic Science. 33 (4): 298–311. doi:10.1111/j.1468-2494.2011.00649.x. PMID 21401651. S2CID 11235250.
  38. ↑ Aguilar, T. N.; Blaug, S.M.; Zopf, L.C. (July 1956). "A study of the antibacterial activity of some complex aluminum salts". Journal of the American Pharmaceutical Association. 45 (7): 498–500. doi:10.1002/jps.3030450720. PMID 13345689.
  39. ↑ US patent 5399364, Francis Verdan, "Cosmetic assembly defined by encased stick of alum", issued 1995-05-21 Archived 22 February 2017 at the Wayback Machine
  40. ↑ Baki, Gabriella; Alexander, Kenneth S. (27 April 2015). Introduction to Cosmetic Formulation and Technology. John Wiley & Sons. p. 324. ISBN 9781118763780. Archived from the original on 16 February 2017. Retrieved 5 February 2018.
  41. ↑ Mbow, M Lamine; De Gregorio, Ennio; Ulmer, Jeffrey B (2011). "Alum's adjuvant action: grease is the word". Nature Medicine. 17 (4): 415–416. doi:10.1038/nm0411-415. PMID 21475229. S2CID 6343632.
  42. ↑ Marrack, Philippa; McKee, Amy S.; Munks, Michael W. (2009). "Towards an understanding of the adjuvant action of aluminium". Nature Reviews Immunology. 9 (4): 287–293. doi:10.1038/nri2510. ISSN 1474-1733. PMC 3147301. PMID 19247370.
  43. ↑ Li, G; Zhao, X; Wu, S; Hua, H; Wang, Q; Zhang, Z (June 2017). "Dietary exposure to aluminium in the popular Chinese fried bread youtiao". Food Additives & Contaminants. Part A, Chemistry, Analysis, Control, Exposure & Risk Assessment. 34 (6): 972–979. doi:10.1080/19440049.2017.1306757. PMID 28332421. S2CID 24675971.
  44. ↑ "On the adulteration of bread as a cause of rickets" (PDF). ucla.edu. Archived (PDF) from the original on 19 April 2021. Retrieved 5 February 2018.
  45. ↑ Church Pastoral-aid Society, London (January–June 1847). "Brown Bread". The Church of England Magazine. 22: 355.
  46. ↑ Hassall, Arthur Hill (1857). "Adulterations detected; or, Plain instructions for the discovery of frauds in food and medicine". Longman, Brown, Green, Longmans, and Roberts: 43.
  47. ↑ Harampolis, Alethea; Rizzo, Jill (2013). The Flower Recipe Book. Artisan Books. ISBN 9781579655303.
  48. ↑ Young, Laura S. (1995). Bookbinding & Conservation by Hand: A Working Guide. Oak Knoll Press. ISBN 9781884718113. Archived from the original on 8 October 2021. Retrieved 2 November 2020.
  49. ↑ а б berger, g (1840). The Mechanic and Chemist. p. 91.
  50. ↑ Berry, Galen (2017). The Art of Marbling on Paper and Fabric. p. 6.
  51. ↑ Samuel D. Faust, Osman M. Aly (1999). Chemistry of water treatment (2nd ed.). Chelsea, MI: Ann Arbor Press. ISBN 9781575040110. Archived from the original on 8 October 2021. Retrieved 2 November 2020.
  52. ↑ "Storm water treatment will strip phosphorus from Arboretum pond, College of Engineering @ The University of Wisconsin-Madison, initiatives in energy, health, nanotechnology, security, and information technology". Engr.wisc.edu. Archived from the original on 21 September 2015. Retrieved 18 January 2016.
  53. ↑ Bratby, John (2006). Coagulation and flocculation in water and wastewater treatment (2nd ed.). London: IWA Publ. ISBN 9781843391067.
  54. ↑ Rice, J. K. (June 1957). "The use of organic flocculants and flocculating aids in the treatment of industrial water and industrial waste water". Symposium on Industrial Water and Industrial Waste Water (207): 41–51. doi:10.1520/STP39285S. ISBN 978-0-8031-5629-6. Archived from the original on 8 October 2021. Retrieved 2 November 2020.
  55. ↑ Dackerman, Susan (2002). Painted Prints: The Revelation of Color in Northern Renaissance & Baroque Engravings, Etchings, & Woodcuts. Penn State Press. ISBN 978-0271022352. Archived from the original on 8 October 2021. Retrieved 2 November 2020.
  56. ↑ https://www.youtube.com/watch?v=fqZYgReuywM Archived 19 November 2017 at the Wayback Machine AvE demonstrates use of alum to remove a broken stud from an aluminium engine head
  57. ↑ "What did you do today? (2014)". Model Engineer. Archived from the original on 2 August 2017. Retrieved 25 March 2017.
  58. ↑ Gallego H, Lewis EJ, Crutchfield CE 3rd (July 1999). "Crystal deodorant dermatitis: irritant dermatitis to alum-containing deodorant". Cutis. 64 (1): 65–6. PMID 10431678.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Сульфат_алюмінію-калію