Перейти до вмісту

Сухопутні війська Алжиру

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Сухопутні війська Алжиру
القوات البرية الجزائرية  (арабська)
Forces Terrestres Algériennes  (французька)
Емблема Сухопутних військ Алжиру
Заснованогрудень 1991
КраїнаАлжир Алжир
НалежністьЗбройні сили Алжиру
Видсухопутні війська
Типпіхота
Рольведення сухопутної війни
Чисельність110 000 (2024)[1]
Вебсайтmdn.dz/site_cft/index.php​(араб.)
mdn.dz/site_cft/accueil_an.php​(англ.)
mdn.dz/site_cft/accueil_fr.php​(фр.) Редагувати інформацію у Вікіданих
Командування
Поточний
командувач		Саїд Ченгріха[en]
Медіафайли на Вікісховищі

Сухопутні війська Алжиру (араб. القوات البرية الجزائرية) — сухопутні сили національної народної армії Алжиру.

До складу сил входять дві бронетанкові та дві механізовані дивізії, одна з яких – 8-ма бронетанкова дивізія, що базується в Рас-ель-Ма, за 90 кілометрів від Сіді-Бель-Аббес, у 2-й військовій зоні. Дивізія була сформована з 8-ї бронетанкової бригади після 1988 року (8-ма бронетанкова бригада, схоже, була створена у 1976 році). Іншу бронетанкову дивізію було названо 1-ю у виданні IISS 2017 року. Ще одна – це 40-а механізована піхотна дивізія, ймовірно, базується у 3-й військовій зоні. Місія 40-ї дивізії зазвичай полягає в охороні алжирсько-марокканського кордону. IISS Military Balance 2013 назвав іншу механізовану дивізію як 12-у. Можливо, існує окрема незалежна бронетанкова бригада – 41-а бронетанкова бригада в районі Ін-Аменаса, а IISS у 2020 році повідомив, що 38-ма моторизована бригада розташована в Тіндуфі.

Служба проходить 18 місяців, з яких 6 місяців підготовки та 12 служба у регулярній армії, з регулярним залученням військовослужбовців для участі у цивільних проектах.

Історія створення

[ред. | ред. код]
Докладніше: Алжирська війна

Після завершення війни за незалежність у червні 1962 року першочерговим завданням стало створення логістичної організації для забезпечення потреб армії — структури для харчування, одягу, медичного обслуговування та навчання. Дирекції з постачання, обладнання, інженерії та охорони здоров'я, транспорту та забезпечення стали першими, що виникли. Ці дирекції, які швидко приєдналися до відділів штабу Військово-повітряних сил, Військово-морських сил та освіти при Міністерстві, утворили основу національної народної армії Алжиру. Основи загальної структури армії були зміцнені завдяки створенню основних управлінь, налагодженню ефективної організації, відкриттю шкіл і центрів навчання та відправленню за кордон курсантів для навчання у різних родах військ та службах.

Зусилля з розвитку та модернізації ННА тривали протягом 1970-х і 80-х років на організаційному рівні з формуванням батальйонів і бригад. У 1980-х армія зазнала значного зростання. Таким чином, у 1986 році почалася реорганізація, заснована головним чином на впровадженні великих підрозділів, які поєднували вогневу міць і поступове пересування, тобто бойових дивізій, оснащених сучасними системами озброєння та іншими необхідними для їх експлуатації та обслуговування засобами. Ця модернізація охоплювала не лише технічне забезпечення, а й усі сфери організації та бойової підготовки. Таким чином, було створено Генеральну інспекцію ННА.

Алжирська армія надала молодим людям з незаможних верств населення можливість просуватися в суспільстві. Ця можливість відігравала значну роль на південному сході Алжиру, в горах Орес і Немеша, де проживали бербери-шавії[2].

Озброєння й військова техніка

[ред. | ред. код]

Список обладнання, яке наразі використовується Сухопутними військами Алжиру. Він також містить обладнання, яке використовується силами територіальної протиповітряної оборони, окремою гілкою служби Народної національної армії Алжиру, яка відповідає за захист повітряного простору країни. Більшість обладнання сухопутних військ Алжиру постачається Росією та Китаєм.

Джерело: The Military Balance[1]

Бронетехніка

[ред. | ред. код]
Зображення Тип Виробництво Призначення Кількість Нотатки
Бойові машини піхоти
БМП-2 СРСР СРСР Бойова машина піхоти 220
БМП-2М «Бережок» СРСР СРСР Бойова машина піхоти 760
Танки й БМПТ
Т-90СА Росія Росія Oсновний бойовий танк 600+
Т-72 М1/М2 СРСР СРСР Oсновний бойовий танк 325
Т-62 СРСР СРСР Середній танк 290
Т-55АМВ СРСР СРСР Середній танк 270
Термінатор Росія Росія Бойова машина підтримки танків 13+
БМПТ-62 Алжир Алжир Бойова машина підтримки танків 13+ Модифіковане шасі Т-62 з баштою від БМП-2М «Бережок»[3]
Бронетранспортери та ББМ
БРДМ-2 СРСР СРСР БРМ 26
БТР-60 СРСР СРСР Бронетранспортер 250
БТР-80 СРСР СРСР Бронетранспортер 150
OT-64 SKOT Чехія Чехія Бронетранспортер 150
Panhard M3 Франція Франція Бронетранспортер 55
Фахд Єгипет Єгипет Бронетранспортер 100
Мародер Південно-Африканська Республіка Південно-Африканська Республіка Бронетранспортер 2
TPz 1 Fuchs Німеччина Німеччина Бронетранспортер 600
Nimr ОАЕ ОАЕ, Алжир Алжир Бронеавтомобіль 3000
International MaxxPro США США MRAP невідомо
HMMWV США США Легкий тактичний позашляховий бронеавтомобіль 100 Використовується силами ССО Алжиру
Panhard AML-60 Франція Франція БРМ 44 З 2018 року встановлені ПТРК «Корнет»
Корнет-ЕМ Росія Росія ББМ-винищувач танків 28 Планується додаткова закупівля для заміни БРДМ-2

Артилерія

[ред. | ред. код]
Зображення Тип Виробництво Призначення Кількість Нотатки
САУ
2С1 «Гвоздика» СРСР СРСР 122-мм самохідна артилерійська установка 140
2С3 «Акація» СРСР СРСР 152-мм самохідна артилерійська установка 30
PLZ-45 КНР КНР 155-мм самохідна артилерійська установка ~54
Буксировані гармати
Д-44 СРСР СРСР 85-мм дивізійна протитанкова гармата 80
МТ-12 «Рапіра» СРСР СРСР 100-мм протитанкова гармата 10
Д-30 СРСР СРСР 122-мм причіпна гаубиця 160
М-30 СРСР СРСР 122-мм причіпна гаубиця 60
А-19 СРСР СРСР 122-мм важка далекобійна гармата 100
Д-74 СРСР СРСР 122-мм польова гармата 25
М-46 СРСР СРСР 130-мм гармата корпусної артилерії 10
МЛ-20 СРСР СРСР 152-мм гармата-гаубиця 20
WA-021 КНР КНР 155-мм гаубиця 18
Міномети
БМ-37 СРСР СРСР 82-мм міномет 150
W86 КНР КНР 120-мм міномет невідомо
SM-4 КНР КНР 120-мм самохідний міномет невідомо 120-мм самохідний міномет СМ-4 на базі бронетранспортера WMZ-551 6×6
ПМ-43 СРСР СРСР 120-мм міномет 120
МТ-13 СРСР СРСР 160-мм міномет 60
ОТРК
«Іскандер-Е» Росія Росія Балістична ракета малої дальності 12 пускових 75 ракет 9М723
РСЗВ
ТОС-1А Росія Росія 220-мм важка вогнеметна система залпового вогню близько 18
БМ-21 «Град» СРСР СРСР 122-мм РСЗВ 48
SR-5 КНР КНР 122/220-мм РСЗВ близько 18
БМ-14 СРСР СРСР 140-мм РСЗВ 48
БМ-24 СРСР СРСР 240-мм РСЗВ 30
БМ-30 «Смерч» СРСР СРСР 300-мм РСЗВ 18
ЗУ та ЗРК
ЗПУ-4 СРСР СРСР 14,5-мм зенітна установка 100 60 ЗПУ-2; 40 ЗПУ-4
ЗУ-23-2 СРСР СРСР 23-мм зенітна установка 100
ЗСУ-23-4 СРСР СРСР ЗСУ ~225 Близько 210 модернізовано до версії «Шилка-М» з ракетами «Ігла»[4]
Стріла-1 СРСР СРСР ЗРК малого радіусу дії ~20 600 ракет 9M31 (дальність 4 км)
Оса СРСР СРСР ЗРК малого радіусу дії 68+ до 780 ракет 9M33 (дальність 15 км)
С-125 СРСР СРСР ЗРК малого радіусу дії 36 пускових, 9 дивізіонів 12 C-125M; 24 C-125M1. До 175 ракет В-601
Куб СРСР СРСР ЗРК малого радіусу дії 40 пускових, 10 батарей до 600 ракет 3M9 (дальність 25 км)
Тор-М2 Росія Росія ЗРК малого радіусу дії 4+ до 100 ракет 9M338 (дальність 15 км)
Панцирь-С1/СМ Росія Росія ЗРК малого радіусу дії 38 38 Панцирь-С1 та невідома кількість Панцирь-СМ. До 900 ракет 57Е6-Е (дальність 20 км)
Бук-М2 Росія Росія ЗРК середнього радіусу дії 3+ пускових до 100 ракет 9M317 (дальність 40-45 км)
С-300ПМУ2 «Фаворит» Росія Росія ЗРК великого радіусу дії 32 пускові, 4 дивізіона до 300 ракет 48Н6Е (дальність 200 км)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б IISS, 2024, с. 342.
  2. ↑ Roberts, Hugh (2003). The Battlefield Algeria, 1988-2002: Studies in a Broken Polity. London: Verso. с. 273—274.
  3. ↑ Liam, Darek (9 липня 2022). Algeria parades BMPT-62 fire support vehicle based on T-62 with Berezhok turrets. JNews. Процитовано 24 серпня 2023.
  4. ↑ Algeria Develops Russian ZSU 23-4 Shilka Self-Propelled Anti-craft Gun. echoroukonline.com. 31 березня 2018. Процитовано 17 липня 2020.

Література

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сухопутні_війська_Алжиру&oldid=44120374