85-мм дивізійна гармата Д-44
| Д-44 | |
|---|---|
 85-мм дивізійна гармата Д-44 | |
| Тип | Дивізійна та протитанкова гармата |
| Походження |  СРСР |
| Історія використання | |
| На озброєнні | 1946 — т. ч. |
| Війни | Війна у В'єтнамі[1] Громадянська війна в Лівані Ірано-іракська війна Перша карабаська війна Війна на сході України Друга карабаська війна Російське вторгнення в Україну[2] |
| Історія виробництва | |
| Розробник | Федір Петров |
| Розроблено | 1943—1944 |
| Виробник | Завод №9 |
| Виготовлення | 1944—1953 |
| Виготовлена кількість | 10 918 |
| Варіанти | Д-44Н СД-44[ru] Тип 56 (Китай) |
| Характеристики | |
| Вага | Д-44: 1 725 кг СД-44: 2 250 кг |
| Довжина | 8,34 м |
| Довжина ствола | 55,1 калібрів (4,68 м) |
| Ширина | 1,68 м (у похідному положенні) |
| Висота | 1,42 м |
| Обслуга | 7 осіб |
| Калібр | 85 мм |
| Казенник | Напівавтоматичний вертикальний розсувний клин[en][3] |
| Відбій | Гідропневматичний[3] |
| Підвищення | -7° — +35° |
| Траверс | 54° |
| Темп вогню | 20-25 пост/хв |
| Дульна швидкість | 793 м/с |
| Дальність вогню | |
| Ефективна | 1 150 м (трасуючий бронебійний снаряд із гіперзвуковою початковою швидкістю) |
| Максимальна | 15 820 м |
| Приціл | С71-7, ОП2-7, ОП4-7, ОП4М-7, АПН-2, АПН3-7 |
85-мм дивізійна гармата Д-44 у Вікісховищі | |
85-мм дивізійна гармата Д-44 (рос. 85-мм дивизионная пушка Д-44) — радянська дивізійна польова артилерійська гармата калібру 85 мм, яка використовувалася в останніх епізодах Другої світової війни.
Розроблена на заміну 76-мм дивізійної гармати зразка 1942 року (ЗІС-3). Розробкою займалося конструкторське бюро заводу № 9 («Уралмаш») під керівництвом головного конструктора Федіра Петрова, у другій половині 1944 року після низки доопрацювань пройшла державні випробування.
Була прийнята на озброєння у 1946 році. Із 1946 до 1954 року на Заводі № 9 («Уралмаш») було виготовлено 10 918 гармат.
Проєктування гармати Д-44 почалося в 1943 році в конструкторське бюро заводу № 9 «Уралмаш», а виробництво почалося в 1944 році. Код ГРАУ — 52-П-367.[4] СД-44 була варіантом Д-44 1950-х років з допоміжною силовою установкою та ящиком для боєприпасів на 10 патронів, яких було виготовлено 697 одинць для повітряно-десантних військ починаючи з 1954 року.[5] Д-44Н була варіантом Д-44 1960-х років з інфрачервоним освітлювальним приладом для нічного бою. Китай отримав Д-44 під час Корейської війни та на початку 1960-х років почав виробництво копій під назвою Тип 56.[6] На початку 1980-х польська армія оснастила деякі зі своїх гармат Д-44 електричними підсистемами та позначила їх як Д-44М та Д-44МН.[7]
За основу стволу був взятий ствол від танка Т-34-85[en] і був здатний випускати 20-25 осколково-фугасних, бронебійних і кумулятивних снарядів на хвилину. Підкаліберні високошвидкісні бронебійно-трасуючі снаряди БР-365П здатні пробивати 100 мм броні на відстані 1000 метрів під кутом дев'яносто градусів, а снаряд БР-367П пробиває 180 мм броні за таких же умов.[7] Післявоєнний осколково-фугасний снаряд О-365К важив 9,5 кг і мав 741 грам тротилу в якості вибухової речовини, тоді як бронебійний снаряд БК-2М зі стабілізованим кілем може пробивати 300 мм броні. Бронебійний снаряд для китайського Типу 56 має максимальну дальність 970 метрів і пробиває 100 мм броні під кутом 65 градусів.[8]
Гармата оснащена шинами ГАЗ-АА, буксирується 2,5-т вантажівкою[9] або тягачем Я-12 із середньою швидкістю 20–25 км/год по дорогах з покриттям і 11 км/год по відкритій місцевості з максимальним швидкістю буксирування по асфальтовому покриттю близько 55 км/год.[10] Допоміжна рушійна установка СД-44 — М-72 потужністю 14 к.с. здатна рухати гармату на швидкості до 25 км/год.[11]
На гарматі використовується приціл ОП-2-7 з 5,5-кратним збільшенням для денного бою. Приціл забезпечує прицілювання на відстані 1500 метрів.[12]
| Характеристики Д-44 і аналогічної зброї | ||
| Explosive projectiles and range | ||
| Зброя | Вага снаряда (вибухова частина), кг | Максимальна дальність, м |
| 85-мм Д-44 (стрільба О-365К) | 9,5 (0,74) | 15 650 |
| 25 Pounder Mk II[en] (стрільба HE Mk. I D) | 11,33 (0,82) | 12 253 |
| 88-мм FlaK 18 (стрільба SprGr L4.5) | 9,4 (0,87) | 14 815 |
| 90-мм M3 (стрільба M71) | 10,64 (0,93) | 17 337 |
| Дані взяті з Janes (1982), The American Arsenal, German Artillery of World War Two та tarrif.net. | ||
Д-44 випускалася з 1945 по 1953 рік. Протягом 1948—1950 років випускалося понад дві тисячі Д-44 на рік.[7] Гармата Д-44 послужила основою для створення 85-мм протитанкової гармати Д-48, а також реактивна система залпового вогню РПУ-14 використовує лафет від Д-44.
До 1950-х років Д-44 було експортовано для використання країнами Варшавського договору[13], і гармата залишалася на озброєнні Національної народної армії Східної Німеччини до падіння Східної Німеччини. Окрім Пакистану та Східної Німеччини, іншими користувачами включає Албанія, Алжир, Вірменія, Азербайджан, Болгарія, Камбоджа, Китай (Тип 56), Куба, Єгипет, Грузія, Гвінея, Гвінея-Бісау, Угорщина, Іран, Ірак, Північна Корея, Лаос, Малі, Марокко, Мозамбік, Польща, Румунія, Сомалі, Шрі-Ланка, Судан, Сирія, В'єтнам[14] і Замбія.[15]
Алжир — 80 на озброєнні.[16]
Вірменія — 35 на озброєнні.[16]
Азербайджан — 100 на озброєнні.[16]
Болгарія — 150 на зберіганні.[16]
Куба — Невідома кількість на озброєнні.[16]
ДР Конго — 10 Тип 56 на озброєнні.[16]
Еритрея — Невідома кількість на озброєнні.[16]
Ефіопія — Невідома кількість Тип 56 на озброєнні.[16]
Грузія — Невідома кількість на озброєнні.[16]
Гвінея — 6 на озброєнні.[16]
Гвінея-Бісау — 8 на озброєнні.[16]
Монголія — Невідома кількість Д-44 та Д-48 на озброєнні.[16]
Мозамбік — 12 Тип 56 на озброєнні.[16]
Пакистан — 200 на озброєнні.[16]
Судан — Невідома кількість на озброєнні.[16]
Танзанія — 75 Тип 56 на озброєнні.[16]
ПМР
Україна — Невідома кількість на озброєнні.[2][16]
В'єтнам — Невідома кількість на озброєнні.[1]
Ємен[18]
.svg){kind=small}
Албанія
КНР
НДР
Ірак
Іран
ІДІЛ — 1 захоплена у Сирії.[19]
Малі
Північний В'єтнам — Використовувався під час війни у В'єтнамі.
Польська Народна Республіка — Використовувалися Польською народною армією під час Другої світової війни та після війни.[20]
Румунія[21]
Шрі-Ланка — Зняті з озброєння та замінені 122-мм польовими гарматами Тип 60[en].[22]
Сомалі — Статус невідомий.
СРСР
.svg){kind=small}
Сили оборони України використовують Д-44 під час російського вторгнення в 2022. Також було помічено польські боєприпаси для цих гармат[23].
- ↑ а б Đáng gờm khẩu pháo bắn 20 phát/phút bảo vệ đảo Việt Nam. danviet.vn (в'єтн.).
- ↑ а б Девід Екс[en] (27 жовтня 2022). Ukraine Is Collecting A Lot Of Russia's Old T-62 Tanks. Форбс (англ.).
- ↑ а б Крістофер Фосс (1977). Jane's pocket book of towed artillery (англ.). Нью-Йорк: Collier. с. 45. ISBN 0020806000. OCLC 911907988.
- ↑ Пушки. www.russianarms.ru (рос.). Архів оригіналу за 31 березня 2012. Процитовано 19 грудня 2022.
- ↑ Six SD-44's were issued per antitank battery in each airborne regiment, for a total of 18 in an airborne division. Janes, p. 525.
- ↑ The People's Liberation Army assigned 12 Type 56 guns per artillery regiment. Brassey's, p. 124.
- ↑ а б в Janes (2008), p. 899.
- ↑ Brassey's p. 124.
- ↑ Both ZIL-157's and URAL-375D's were used as towing trucks. See Janes and Kopenhagen.
- ↑ Д-44. easyget.narod.ru (рос.).
- ↑ TRADOC Worldwide Equipment Guide, p. 5-4.
- ↑ WEG, p. 5-4.
- ↑ For example, the East German forces first publicly displayed SD-44 pieces in 1958. Kopenhagen, p. 48.
- ↑ Janes, p. 526.
- ↑ Zambia : Golden Jubilee celebrations in pictures -Part 2 of 5. 27 жовтня 2014.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у Military Balance 2017. IISS. 2017. ISBN 978-1857439007.
- ↑ Стейн Мітцер; Йост Оліманс (1 вересня 2021). The Tigray Defence Forces - Documenting Its Heavy Weaponry. Oryx Blog (англ.).
- ↑ Стейн Мітцер; Йост Оліманс (20 вересня 2015). The Oryx Handbook of Pre-war Yemeni Fighting Vehicles. Oryx (англ.).
- ↑ Vehicles and equipment captured and operated by the Islamic State inside Syria. spioenkop.blogspot.com (англ.). 31 березня 2015. Архів оригіналу за 11 березня 2016. Процитовано 25 березня 2019.
- ↑ 85 mm wz. 1944 D-44, D-48, armata dywizyjna, przeciwpancerna. www.2wojna.pl (пол.).
- ↑ Адріан Строеа; Георге Беженару (2010). Artileria româna în date si imagini [Romanian artillery in data and images] (рум.). Editura Centrului Tehnic-Editorial al Armatei. с. 130. ISBN 978-606-524-080-3.
- ↑ 4th Field Regiment Sri Lanka Artillery. army.l (англ.). Sri Lanka Army. Процитовано 3 жовтня 2021.
- ↑ До гармат Д-44 Україна отримала польські снаряди - Мілітарний. web.archive.org. 10 листопада 2022. Архів оригіналу за 10 листопада 2022. Процитовано 12 січня 2023.
- Brassey's Encyclopedia of Land Forces and Warfare, Brassey's Inc., Washington D.C., 2000, ISBN 1-57488-087-X.
- Die Landstreitkräfte der NVA, Wilfried Kopenhagen, Motorbuch Verlag, Stuttart, 2003, ISBN 3-613-02297-4.
- German Artillery of World War Two, Ian V. Hogg, Greenhill Books, London, 2002. ISBN 1-85367-480-X.
- Foss, Christopher F. (ed.) Jane's Armour and Artillery 1981—1982, Jane's Publishing Company Ltd, London & New York, 1982. ISBN 978-0-531-03976-2
- Foss, Christopher F. (ed.) Jane's Armour and Artillery 2007—2008, Jane's Publishing Company Ltd, Coulsdon, 2007. ISBN 978-0-7106-2794-0
- Shunkov V. N. The Weapons of the Red Army, Mn. Harvest, 1999 (Шунков В. Н. — Оружие Красной Армии. — Мн.: Харвест, 1999.) ISBN 985-433-469-4.
- The American Arsenal, Ian V. Hogg (introduction), Greenhill Books, London, 2001. ISBN 1-85367-470-2.
- TRADOC Worldwide Equipment Guide (англ.)
- Ammunition data on BattleField.Ru[Архівовано 29 вересня 2007 у Wayback Machine.] (англ.)
- Armor penetration table (англ.)