Сільвіна Окампо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Окампо.
Сільвіна Окампо
ісп. Silvina Ocampo
1959
Ім'я при народженніісп. Silvina Inocencia Ocampo Aguirre
Народилася28 липня 1903(1903-07-28)
Буенос-Айрес, Аргентина
Померла14 грудня 1993(1993-12-14) (90 років)
Буенос-Айрес, Аргентина
ПохованняРеколета[1]
Країна Аргентина
Діяльністьписьменниця, поетеса, перекладачка, письменниця-романістка, авторка оповідань
Знання мовфранцузька[2], англійська і іспанська
Роки активності1937 - 1993
Напрямокфантастика
Жанроповідання, новели, твори для дітей
Брати, сестриВікторія Окампо
У шлюбі зАдольфо Біой Касарес[3]
Нагороди
IMDbID 1132938

Сильвіна Окампо (ісп. Silvina Ocampo; 28 липня 1903, Буенос-Айрес — 14 грудня 1993 року, Буенос-Айрес) — аргентинська поетка і письменниця, авторка коротких оповідань, романістка та драматургиня, відома фантастичними та реалістичними творами, переважно малої форми. Разом з Хорхе Луїсом Борхесом та Адольфо Біой Касаресом одна з найвідоміших аргентинських письменників-фантастів.

Сильвіна Окампо здобула численні державні нагороди, серед яких Велика національна літературна премія — двічі, національна поетична премія, премія аргентинського товариства письменників і кілька регіональних нагород.[4]

Життєпис

[ред. | ред. код]

Сильвіна Окампо народилася 28 липня 1903 в Буенос-Айресі в сім'ї старої аристократії молодшою ​​з шести дітей Мануеля Окампо і Рамони Агірре. Освіту здобула вдома. Однією з її сестер була Вікторія Окампо, видатна літературна організаторка, видавчиня аргентинського журналу Sur, що мав міжнародну славу. Сильвіна вивчала малювання в Парижі у Джорджо де Кіріко.

З дитинства була схильною до поезії, завдяки сильній культурній традиції родини і зокрема історії сестри Вікторії. Завдяки Борхесу, з яким Окампо глибоко товаришувала, зустріла письменника Адольфо Бйой Касареса, з яким у 1940 році одружилась, а в 1954 удочерила доньку Касареса від іншої жінки — Марту Бйой Окампо.

Літературна кар'єра

[ред. | ред. код]

Сильвіна Окампо дебютувала книгою оповідань «Viaje olvidado» в 1937 році, далі були три збірки віршів: «Enumeración de la patria», «Espacios métricos» і «Los sonetos del jardín». За «Espacios métricos», опубліковану видавництвом Sur, вона отримала Муніципальну Премію в 1954 році. У 1953 посіла друге місце в Національному конкурсі поезії за «Los nombres», в 1962 здобула перше з «Lo amargo por dulce».

У співавторстві з Бйой Касаресом Окампо опублікувала «Ненависть любові» у 1946 році, а в 1956 році випустила спільну з Хуаном Родольфо Вількоком п'єсу «Los Traidores». Разом з Хорхе Луїсом Борхесом і Адольфо Бйой Касаресом Окампо брала участь у створенні знаменитої «Антології фантастичної літератури» (Antología de la literatura fantástica) у 1940 році, а також Антології аргентинської поезії в 1941. Сильвіні Окампо присвячена знаменита розповідь Борхеса «П'єр Менар, автор Дон Кіхота».

Твори Сильвіни Окампо перекладені англійською, французькою, російською, італійською та іншими мовами.

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Viaje Olvidado (новели), Buenos Aires, Sur, 1937
  • Antología de la literatura fantástica, Buenos Aires, Sudamericana, 1940; 2-е вид. 1965, 3-е изд. — 1970, 4-е вид. — 1990
  • Antología poética argentina, Buenos Aires, Sudamericana, 1941.
  • Espacios métricos (вірші), Buenos Aires, Sur, 1942. Премія міста Буенос-Айрес
  • Enumeración de la patria (вірші), Buenos Aires, Sur, 1942.
  • Los sonetos del jardín (вірші), Buenos Aires, Sur, 1946.
  • Los que aman, odian, Buenos Aires, Emecé, 1946.
  • Autobiografía de Irene (новели), Buenos Aires, Sur, 1948. Перєїзд .: Orión, 1976.
  • Poemas de amor desesperado (вірші), Buenos Aires, Sudamericana, 1949.
  • Los nombres (вірші), Buenos Aires, Emecé, 1953. Національна поетична премія
  • Pequeña antología, Buenos Aires, Editorial Ene, 1954.
  • Los traidores (драма у віршах), Buenos Aires, Losange, 1956. Перєїзд: Ada Korn, 1988.
  • El pecado mortal (вибрані повісті), Buenos Aires, Eudeba, 1966.
  • Informe del cielo y del infierno (вибрані повісті), передмова Едгардо Козарінского, Caracas, Monte Ávila, 1970.
  • La furia (новели), Buenos Aires, Sur, 1959. Перєїзд: Orión, 1976.
  • Las invitadas (новели), Buenos Aires, Losada, 1961. Переіз .: Orión, 1979.
  • Lo amargo por dulce (вірші), Buenos Aires, Emecé, 1962. Національна поетична премія
  • Los días de la noche (новели), Buenos Aires, Sudamericana, 1970.
  • Amarillo celeste (вірші), Buenos Aires, Losada, 1972.
  • El cofre volante (оповідання для дітей), Buenos Aires, Estrada, 1974.
  • El tobogán (оповідання для дітей), Buenos Aires, Estrada, 1975.
  • El caballo alado (оповідання для дітей), Buenos Aires, De la flor, 1976.
  • La naranja maravillosa (оповідання для дітей), Buenos Aires, Sudamericana, 1977.
  • Canto Escolar (оповідання для дітей), Buenos Aires, Fraterna, 1979.
  • Árboles de Buenos Aires (вірші), Buenos Aires, Crea, 1979.
  • La continuación y otras páginas, Buenos Aires, Centro Editor de América Latina, 1981.
  • Encuentros con Silvina Ocampo, бесіди з Ноемі Вулика, Buenos Aires, Editorial de Belgrano, 1982.
  • Páginas de Silvina Ocampo (вибране), Buenos Aires, Editorial Celtia, 1984.
  • Breve Santoral (вірші), Buenos Aires, Ediciones de arte Gaglione, 1985.
  • Y así sucesivamente (новели), Barcelona, ​​Tusquets, 1987.
  • Cornelia frente al espejo, Barcelona, ​​Tusquets, 1988. Премія Клубу тринадцяти
  • Las reglas del secreto (вибране), Fondo de Cultura Económica, 1991.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Obituary: Silvina Ocampo // The Independent — Britain: 1994. — 176681 екз. — ISSN 1741-9743
  2. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ http://www.sf-encyclopedia.com/entry/bioy_casares_adolfo
  4. ↑ Galeota Cajati A. Le regole dell'enigma: la narrativa di Silvina Ocampo. Roma: Aracne, 2007

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Стисла біографія (ісп.)
  • fantlab.ru
  • feministsf.org
  • Ulla N. Silvina Ocampo: una escritora oculta. Buenos Aires: Facultad de Filosofia y Letras Universidad de Buenos Aires, 1999
  • Klingenberg P.N. Fantasies of the feminine: the short stories of Silvina Ocampo. Lewisburg: Bucknell UP, 1999
  • Mancini A. Silvina Ocampo: escalas de pasión. Buenos Aires: Grupo Editorial Norma, 2003
  • Espinoza-Vera M. La poética de lo incierto en los cuentos de Silvina Ocampo. Madrid: Editorial Pliegos, 2003
  • Mackintosh F.J. Childhood in the works of Silvina Ocampo and Alejandra Pizarnik. Woodbridge; Rochester: Támesis, 2003
  • Zapata M. Silvina Ocampo: récits d'horreur et d'humour. Paris: Harmattan, 2009
  • La ronda y el antifaz: lecturas criticas sobre Silvina Ocampo/ Nora Domínguez y Adriana Mancini, eds. Buenos Aires: Universidad de Buenos Aires, 2009


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сільвіна_Окампо&oldid=29594909