Сірша Ронан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сірша Ронан
англ. Saoirse Ronan
Сірша Ронан у 2019 році
Сірша Ронан у 2019 році
Сірша Ронан у 2019 році
Ім'я при народженніСірша Уна Ронан
Інші іменаChorcha
Народилася12 квітня 1994(1994-04-12) (30 років)
Нью-Йорк, США
НаціональністьІрландка
ГромадянствоІрландія Ірландія
США США
ДіяльністьАкторка,
модель,
активістка
Роки діяльності2003 — наші дні
БатькиПол Ронанd
IMDbID 1519680
Автограф
Нагороди та премії
Кінопремія «Вибір критиків» (2010)
Премія Лондонського гуртка кінокритиків (2016)
Премія «Золотий глобус» за найкращу жіночу роль — комедія або мюзикл (2018)
CMNS: Сірша Ронан у Вікісховищі

Сірша Уна Ронан (англ. Saoirse Ronan 'Saoirse Una Ronan [ˈsɜrʃə ˈuːnə ˈroʊnən]; (нар. 12 квітня 1994) — ірландська і американська акторка та феміністка. Народилася 12 квітня 1994 року. ЇЇ ім'я ірландською означає «свобода»[3]. У першу чергу відома своїми ролями в підліткових драмах[4]. Удостоєна численних нагород, включаючи премію Золотий глобус та номінації на чотири «Оскари», п'ять премій Британської кіноакадемії (BAFTA) та чотири Гільдії кіноакторів.

Ронан дебютувала у 2003 році в ірландському медичному драматичному серіалі «Клініка» (не плутати з американською версією «Клініки»), але головний прорив стався, коли вона зіграла у фільмі Джо Райта «Спокута» 2007 року роль Брайоні Талліс у молодому віці, що принесло їй номінацію на премію «Оскар» за найкращу жіночу роль другого плану. Це зробило 13-річну Сіршу сьомим наймолодшим номінантом у цій категорії на той час. Далі послідкували головні ролі вбитої дівчини, яка прагнула покарання свого вбивці у фільмі «Милі кості» Пітера Джексона (2009) та вбивці-підлітка у фільмі «Ханна. Ідеальна зброя» (2011). У 2014 році вона зіграла роль другого плану — дівчину Агату, що працює в пекарні, у фільмі Готель „Ґранд Будапешт“ від режисера Веса Андерсона.

Вона отримала визнання критики та другу номінацію на «Оскар» за найкращу жіночу роль головною роллю у фільмі 2015 року «Бруклін». Він розгортається у 1950-х, Ронан втілила ірландську іммігрантку, що переїжджає до Нью-Йорка, але тужить за домівкою. У віці 21 року Ронан стала восьмою наймолодшою номінанткою на найкращу жіночу роль. Пізніше вона зобразила старшокласницю у фільмі «Леді-Птаха» Ґрети Ґервіґ у 2017 та Джо Марч у «Маленьких жінках» у 2019 році за однойменним романом Луїзи Мей Елкотт. За ці роботи вона була номінована на «Оскар» за найкращу жіночу роль та виграла «Золотий глобус» у номінації за «Найкращу жіночу роль — кінокомедія чи мюзикл» за роль у фільмі «Леді-Птаха».

На сцені театру Ронан втілила Ебігейл Вільямс у бродвейському відродженні фільму «Суворе випробування», що побачило світ у 2016 році. У тому ж році вона була представлена Forbes у їх двох списках «30 до 30 років» та «Списку лідерів наступного покоління». У 2020 році The New York Times віддала їй десяту позицію у списку найвеличніших акторів двадцять першого століття[5].

Раннє життя

[ред. | ред. код]

Сірша Ронан народилася 12 квітня 1994 року в Бронксі, Нью-Йорк[6], у сім'ї Моніки (до шлюбу Бреннан) та Пола Ронана, обоє були з Дубліна[7]. Батько працював на будівництві та в барі, ще до того, як почав навчатися мистецтву актора в Нью-Йорку[8][9], а мати працювала нянею, а також знімалася у фільмах у дитинстві[9][10]. Її батьки спочатку були нелегальними іммігрантами, які покинули Ірландію внаслідок рецесії 1980-х[7]. Сім'я переїхала назад до Дубліна, коли Сірші було всього три. Недовго її виховували у селищі Ардаттін, графство Карлоу, де вона відвідувала Національну школу Ардаттіна[11]. Пізніше батьки навчали її вдома приватно[9]. У ранньому підлітковому віці вона з батьками знову жила в Дубліні, у приморському селі Гоут[6][11]. Сіршу виховували католичкою, але, за її словами, вона ставила під сумнів свою віру навіть у дитинстві[12].

Кар'єра

[ред. | ред. код]

2003—2009: «Спокута» та ранні роботи

[ред. | ред. код]

Ронан дебютувала на екрані на ірландському національному мовнику RTÉ (Raidió Teilifís Éireann) у медичному драматичному серіалі 2003 року «Клініка», а потім з'явилася в міні-серіалі «Доказ»[13]. Водночас пробувалася на роль Луни Лавґуд у фільмі «Гаррі Поттер та Орден Фенікса»[14].

Першим фільмом Сірші Ронан стала романтична комедія Емі Гекерлінг «Я ніколи не буду твоєю», яка була відзнята ще у 2005 році. Фільм вийшов у кінотеатрах на кількох міжнародних ринках у 2007 році. У США фільм вийшов одразу на відеоносіях у 2008, після того, як він намагався залучити фінансування, але кілька угод розпалися під час постпродукції[15]. У фільмі Ронан втілила дочку персонажки Мішель Пфайффер, а Пол Радд знявся в ролі її любовного інтересу. Джо Лейдон з Variety назвав фільм «відчайдушно невтішним», але вважав взаємодію між персонажками Ронан та Пфайффер однією з головних подій фільму[16].

Сірша у 2008 році
Сірша Ронан у 2008 році

У 12 років Ронан взяла участь у кастингу на роль в екранізації 2007 року режисера Джо Райта роману «Спокута» Єна Мак'юена. Вона пройшла кастинг і виконала роль Брайоні Талліс, 13-річної письменниці-початківиці, яка впливає на кілька життів, звинувачуючи коханого її сестри у злочині, якого він не вчиняв. У фільмі вона працювала з Кірою Найтлі та Джеймсом Мак-Евоєм. Фільм окупився у світовому прокаті[17]. Тай Барр із «The Boston Globe» назвав Ронан «чудовою [та] ексцентричною»[18], а Крістофер Орр із «The Atlantic» писав, що вона «диво, елегантно поєднуючи в собі самозакоханість і невпевненість»[19]. Ронан була номінована на премію Британської кіноакадемії (BAFTA), премію «Золотий глобус» і премію «Оскар» за найкращу жіночу роль другого плану, ставши сьомим наймолодшим кандидатом у цій категорії[20].

Далі Ронан зіграла дочку збіднілої екстрасенса (яку зіграла Кетрін Зета-Джонс) у надприродному трилері «Смертельний номер» 2007 року, та знялася у художньому фантастичному фільмі «Місто Ембер» 2008 року у ролі Ліни Мейфліт — героїчної підлітки, що мусить врятувати жителів підземного міста. Обидва фільми отримали неоднозначний прийом критики та зазнали невдач у прокаті[21][22]. У огляді другого фільму критик Стівен Голден взяв до відома, як у ньому змарнували таланти Ронан[23].

У 2009 році Ронан знялася з Рейчел Вайс, Марком Волбергом, Сьюзен Серендон та Стенлі Туччі у драматичному фільмі Пітера Джексона «Милі кості» — адаптації однойменної книги Еліс Сіболд. Зіграла 14-річну Сьюзі Селмон, яка після свого зґвалтування та вбивства спостерігає з того світу, як її сім'я намагається продовжувати своє життя, поки вона прагне помсти[24]. Ронан та її сім'я спочатку вагалися щодо участі через тематику ролі, але погодилися, коли Джексон запевнив їх, що у фільмі не будуть представлені безпричинні сцени зґвалтування та вбивства[25][26]. Рецензії були критичні до фільму[27]. Хоча Річард Корлісс з журналу Time вважав, що "Сірша успішно показала моторошну історію з «величезною притяганням і благодаттю». Пізніше він назве це третім найкращим виступом у році[28]. Сухдев Сандху з Daily Telegraph вважав, що Ронан є єдиним позитивним аспектом фільму, написавши, що вона «одночасно грайлива й урочиста, молода, але стара не на свої роки»[29]. Фільм провалився у касових зборах, але приніс Сірші Ронан премію Британської кіноакадемії (BAFTA) за найкращу жіночу роль у номінації на головну роль[30].

2010—2014. висхідна зірка

[ред. | ред. код]

У військовій драмі Пітера Віра «Шлях додому» (2010) Ронан виконала другорядну роль Ірени, польської сироти під час Другої світової війни. Джим Стерджес, Колін Фаррелл та Ед Гарріс знімалися з нею в Болгарії, Індії та Марокко[31].

Наступного року Ронан втілила головну героїню бойовика «Ханна. Ідеальна зброя» про 15-річну дівчинку, яка виросла в арктичній пустелі та яку вчили бути вбивцею. У фільмі взяли участь Ерік Бана як батько Ганни та Кейт Бланшетт як погана агентка ЦРУ. Ронан сама виконувала власні трюки й, готуючись до ролі, кілька місяців тренувалась у бойових мистецтвах, битві на палицях та ножах[32]. Її робота у фільмі отримала високу оцінку критики[33]. У огляді для Rolling Stone Пітер Треверс назвав фільм «сюрреалістичною байкою крові й жалю» і відмітив Ронан як «дієву чарівницю»[34]. Пізніше Ронан озвучила головну роль у дубльованій англійській версії японського аніме-фільму «Позичайка Аріетті»[35]. У 16 років Ронан запросили в Академію кінематографічних мистецтв і наук[36].

Ронан на прем'єрі фільму «Вайолет і Дейзі» (2011) на Міжнародному кінофестивалі в Торонто
Ронан на прем'єрі фільму «Вайолет і Дейзі» (2011) на Міжнародному кінофестивалі в Торонто

У 2011 році Ронан взяла участь у просуванні програми Фонду збереження архівів Ірландського інституту кіно, у рамках якої її образ було змонтовано у популярних ірландських фільмах минулого, а також у документальних кадрах[37]. Сірша Ронан і Алексіс Бледел зіграли вбивць у бойовику Джеффрі Флетчера «Вайолет і Дейзі» у 2011 році. Ерік Голдман з IGN порівняв фільм з роботами Квентіна Тарантіно та прокоментував, що здібності Ронан перевершили матеріал[38]. Пітер Джексон звернувся до Ронан, щоб вона зіграла ельфійку Тауріель у серії фільмів «Хоббіт», але вона відмовилася від проєкту через свій завантажений графік[39]. Натомість її привернув фільм жахів «Візантія» 2012 року, режисера Ніла Джордана, оскільки проєкт «темний, готичний та вивернутий» дав їй можливість зіграти більш складну та зрілу персонажку. У фільмі Джемма Артертон грала її матір-вампірку[40]. Пишучи для Radio Times, критик Алан Джонс заявив, що фільм є «загадковою казкою, яка використовує вампірів як призму для коментування людства», і писав, що Артертон і Ронан «сяють» у ньому[41]. Ронан також удостоєна нагороди Морін О'Хари на кінофестивалі в Керрі у 2012 році, нагорода присуджується жінкам, які досягли успіху у кіно[42].

У 2013 році акторка взяла участь в екранізації роману Стефені Маєр «Господиня» (в українському прокаті «Гостя»). У фільмі Ронан грає подвійну роль: бунтарки Мелані Страйдер та Мандрівниці — інопланетної паразитки. Критикам не сподобався фільм[43]; Манола Даргіс назвала його «нахабною комбінацією неоригінальних науково-фантастичних тем [і] янг едалт», але зазначила «потойбічний аспект присутності [Ронан] на екрані, частково завдяки її нерухомості та власній напівпрозорості очей, що може показувати серйозну інтенсивність або повну відстороненість»[44].

У тому ж 2013 році вийшла драма Кевіна Макдональда «Як я тепер кохаю», адаптація однойменного роману Мег Розофф, у якій Ронан зіграла американську підлітку, яку відправили на віддалену ферму у Великій Британії перед початком вигаданої третьої світової війни. Фільм заробив скромну суму у прокаті[45].

Також того року Ронан озвучила колишню буфетницю Талію в анімаційному фільмі «Джастін і лицарі доблесті»[46].

У 2014 році вийшло два фільми з Ронан з дуже різною критикою — «Готель „Ґранд Будапешт“» від Веса Андерсона та режисерський дебют Раяна Ґослінґа «Як спіймати монстра»[47][48]. У першому, трагікомедійному фільмі, де головні ролі були у Рейфа Файнза і Тоні Револорі, Ронан виконала роль другого плану. Це був перший проєкт, у якому вона знялася без батьків, які завжди супроводжували її на знімальному майданчику[40]. Фільм заробив понад 174 мільйони доларів при бюджеті 25 мільйонів, і ВВС оцінив його як один з найкращих фільмів століття[49]. У сюрреалістичному фантастичному фільмі «Як упіймати монстра» Ронан зіграла загадкову молоду дівчину Щур, яка володіє домашнім щуром; Джеффрі Макнеб із газети The Independent назвав фільм «дико поблажливим романом», але високо оцінив «жорсткий, але вразливий» образ Ронан[50].

2015—2020: визнання

[ред. | ред. код]
Сірша Ронан у 2015
Сірша Ронан на показі фільму"Бруклін" (2015) на Міжнародному кінофестивалі в Торонто

Після роботи у фільмі «Стокгольм, Пенсильванія» (2015) — психологічному трилері про стокгольмський синдром[51], Ронан зіграла у драмі «Бруклін» головну роль Елліс Лейсі, молодої ірландки, що в 1950-х переїжджає до Нью-Йорка, але тужить за домівкою. Режисером виступив Джон Кровлі. Фільм заснований на однойменному романі Колма Тойбіна[52]. Ронан вважала, що кілька аспектів розвитку її характеру відображають її власні[53]. Фільм та роботу Ронан у ньому критика сприйняла позитивно[54]; Пітер Бредшоу з The Guardian вважав це «душевним і захоплюючим фільмом» і написав, що «спокійна врівноваженість Ронан захоплює майже кожну сцену і кожен кадр»[55]. Акторка отримала номінації на премію «Оскар» за найкращу жіночу роль та «Золотий глобус» за найкращу жіночу роль у драмі, ставши восьмою наймолодшою номінанткою на найкращу жіночу роль[56][57].

У 2016 році Ронан на деякий час переїхала до Нью-Йорка, щоб почати репетиції дебюту у бродвейському відродженні фільму «Суворе випробування»[58]. Вона взяла роль Ебігейл Вільямс, маніпулятивної служниці, відповідальної за смерть 150 людей, звинувачених у чаклунстві. Під час підготовки вона прочитала книгу Стейсі Шифф «Відьми: Салем, 1692» і тісно співпрацювала з режисером вистави Іво ван Говом, щоб змусити аудиторію співчувати її лиходійській персонажці[59]. Замість того, щоб покладатися на попередні образи своєї героїні, Ронан зіграла її як «більше жертву, ніж ката»[60]. Пишучи для The Hollywood Reporter, Девід Руні вважав Ронан «крижаною і панівною»[61].

У 2017 році виходить біографічна анімаційна драма «З любов'ю, Вінсент», де Ронан озвучила Маргеріт Ґаше, а також знялася з Біллі Гоулом у ролі стурбованих молодят під час медового місяця у фільмі «На березі»(інші мови), екранізації роману Ієна Мак'юена. У огляді цього фільму Кейт Ербланд з IndieWire заявила, що Ронан у ньому була «недостатньо використана», і що її виступ був затьмарений виступом Гоула[62].

У феміністичному фільмі Ґрети Ґервіґ «Леді-Птаха» Ронан виконала головну роль — Крістін «Леді-Птахи» Макферсон. Картина входить до числа найкраще рецензованих фільмів усіх часів на сайті Rotten Tomatoes[63]. Вважаючи виступ Ронан одним з найкращих за рік, Ентоні Скотт з The New York Times писав: «Ронан орієнтується в кожному з'їзді в історії Леді-Птахи з дивовижним поєднанням впевненості в собі та відкриттями. Вона така ж спонтанна і непередбачувана, як справжній 17-річний підліток, що свідчить про загалом приголомшливий рівень акторської майстерності»[64]. За цю роботу акторка удостоєна премії «Золотий глобус» за найкращу жіночу роль — комедія або мюзикл; та номінована на Оскар, премію Британської кіноакадемії (BAFTA) та премію Гільдії кіноакторів США за найкращу жіночу роль[65][66].

На церемонії BAFTA, 2016

Сірша Ронан була гостею епізоду Saturday Night Live від 2 грудня 2017 року, у якому один із її етюдів розкритикували ЗМІ за стереотипне зображення ірландців[67][68][69], та знялася у музичному відео на пісню Еда Ширана «Galway Girl»[70]. У наступному році знялася в адаптації п'єси Антона Чехова «Чайка», в якому зіграла Ніну, акторку на початку кар'єри[71]. Потім знялася у ролі Марії Стюарт у драмі «Марія — королева Шотландії» з Марго Роббі, яка зіграла Єлизавету I[72].

Дізнавшись про майбутню екранізацію роману Луїзи Мей Елкотт «Маленькі жінки», за сценарієм та режисурою Ґрети Ґервіґ, Ронан виявила бажання зіграти Джо Марч — амбіційну авторку в епоху громадянської війни в Америці[73]. Під час підготовки вона прочитала книгу про Луїзу Мей Елкотт та її матір; акторський склад репетирував сценарій два тижні, зйомки проходили у місті Конкорд, Массачусетс[74]. Фільм побачив світ у 2019 році та отримав визнанням критики[75]. Річард Лоусон із Vanity Fair взяв до уваги, наскільки добре Ронан зобразила персонажку «у всій її суперечливій лояльності, боротьбі між сімейним благополуччям та її власним прагненням до чогось більшого»[76]. Фільм заробив понад 218 мільйонів доларів, ставши найкасовішим у фільмографії Ронан[77]. Після цього фільму вона отримала номінації на Оскар, BAFTA та «Золотий глобус» за найкращу головну жіночу роль[78][79][80]. У 25 років місяців Ронан стала другою наймолодшою акторкою, яка отримала чотири номінації на премію Оскар, поступившись лише американській акторці Дженніфер Лоренс[81].

У 2020 році Сірша Ронан зіграла Шарлотту Мерчісон разом із Кейт Вінслет, яка зіграла палеонтологиню Мері Еннінг, у лесбійській драмі Френсіса Лі «Амоніт» про романтичні стосунки двох жінок у 1840-х на тлі палеонтологічних відкриттів та неможливості стати науковицями. Дві акторки тісно співпрацювали над проєктом і працювали над власними сценами сексу[82]. Стів Понд із «TheWrap» вважав, що це «найбільш зрілий виступ у чудовій кар'єрі Сірші Ронан»[83].

Після 2021: найближчі проєкти

[ред. | ред. код]

У наступному фільмі Ронан возз'єднається з Весом Андерсоном, кінокартина матиме назву «Французький вісник» про американських журналістів у Франції[84].

У листопаді 2020 року було оголошено, що Ронан отримала роль констебля Сталкера разом із Семом Роквеллом у ролі інспектора, які розкривають вбивство навколо голлівудського виробництва у Лондоні 1950-х років. Фільм ще не отримав назви, хоча відомо, що там також зіграють Девід Оєлово та Едрієн Броуді[85][86].

У 2021 році було оголошено, що Сірша Ронан повернеться до театру, на цей раз дебютувавши на сцені у Великій Британії, виступаючи у відродженій трагедії «Макбет», та зіграє роль Леді Макбет. Вистава повинна почати виходити в лондонському театрі «Алмейда», починаючи з жовтня 2021 року[87].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Ронан має подвійне громадянство — ірландське та американське[88][89]: «Я не знаю, звідки я. Я просто ірландка». Однак вона також позиціонує себе як жителька Нью-Йорка[59][89].

Вона близька зі своїми батьками, прожила з ними до 19 років[90]. Станом на січень 2018 року Сірша Ронан проживала в Ірландії, володіючи будинком у Грейстонс, графство Віклов[91].

Акторка не користується соцмережами, вважаючи їх «занадто напруженими»[92]. Раніше вона приєдналася до Twitter наприкінці 2009, будучи шанувальницею коміка Стівена Фрая, чиє інтенсивне використання сайту було добре задокументоване, але незабаром видалила свій акаунт[93]. В інтерв'ю в лютому 2018 висловилася з теми[93]:

«Я розумію, чому це роблять музиканти та журналісти чи люди в очах громадськості. Але акторська справа — це зовсім інше, тому що ти не сам, коли працюєш. Я не я в будь-чому, якщо хтось бачить мене. Тож для мене зайти в Twitter і написати: „О, у мене був важкий день“ або „Боже, у мене такий головний біль“, не думаю, що люди повинні це бачити. Самореклама завжди змушувала мене почувати себе по-справжньому незручно».

Сірша Ронан — амбасадорка Ірландського товариства запобігання жорстокому поводженню з дітьми[94].

Її пов'язують із кампанією «Дім, милий дім», що бореться з проблемою бездомності. Ронан підтримала акцію організації щодо незаконного заволодіння офісною будівлею в Дубліні для розміщення 31 бездомної сім'ї у 2016 році[93][95].

Того ж року знялася у кліпі гурту Hozier на пісню «Cherry Wine», покликаній привернути увагу до домашнього насильства[96].

Зображення у ЗМІ

[ред. | ред. код]

Еріка Вагнер із Harper's Bazaar охарактеризувала персону Сірші Ронан поза екраном як «жваву, веселу та теплу», тоді як Ванесса Торп із The Guardian визнала її «невибагливою»[90][97].

У 2016 році Ронан була представлена Forbes у їх двох списках «30 до 30 років» «Списку лідерів наступного покоління»[98].

У 2018 році потрапила до списку «Hot 100» від міжнародного журналу Maxim і опинилася серед кращих американських акторів до 30 років за версією IndieWire[99][100].

У 2020 році вона зайняла в 6-ту позицію у списку The Irish Times «найкращих кіноакторів Ірландії усіх часів»[101].

За рейтингом модного вебсайту Net-a-Porter Ронан була визнана однією з найкраще одягнених жінок у 2018 році[102]. Того ж року Келвін Кляйн призначив її та Люпіту Ніонго обличчям лінії від Рафа Сімонса під назвою «Жінки», його першого аромату для компанії[103].

На підтримку сталої моди Ронан одягла до Оскара 2020 сукню, зроблену з надлишкової тканини сукні, яку вона одягла на премію Британської Кіноакадемії[104].

Фільмографія

[ред. | ред. код]

Фільми

[ред. | ред. код]
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
2007 ф Різдвяне диво Джонатана Тумі англ. The Christmas Miracle of Jonathan Toomey Селія Хардвік
2007 ф Спокута англ. Atonement Брайоні Талліс в дитинстві
2007 ф Я ніколи не буду твоєю англ. I Could Never Be Your Woman Іззі
2007 ф Смертельний номер англ. Death Defying Acts Бенджі МакГарві
2008 ф Місто Ембер англ. City of Ember Ліна Мейфліт
2009 ф Милі кості англ. The Lovely Bones Сюзі Селмон
2010 ф Шлях додому англ. The Way Back Ірена
2010 мф Позичайка Аріетті англ. Karigurashi no Arrietty Аріетті
2011 ф Ханна. Ідеальна зброя англ. Hanna Ханна Хеллер
2011 ф Віолет і Дейзі англ. Violet & Daisy Дейзі
2012 ф Візантія англ. Byzantium Елеанор Уебб
2013 ф Гостя англ. The Host Мелані Страйдер/Мандрівниця (Анні)
2013 ф Як я тепер кохаю англ. How I Live Now Дейзі
2013 мф Джастін і лицарі доблесті англ. Justin and the Knights of Valour Талія
2014 ф Готель «Гранд Будапешт» англ. The Grand Budapest Hotel Агата
2014 ф Маппети 2 англ. Muppets Most Wanted Камео
2014 ф Як спіймати монстра англ. Lost River Рет
2015 ф Стокгольм, Пенсільванія англ. Stockholm, Pennsylvania Лея
2015 ф Бруклін англ. Brooklyn Елліс Лейсі
2017 мф З любов'ю, Вінсент англ. Loving Vincent Маргеріт Ґаше
2017 ф Леді-Птаха англ. Lady Bird Крістін «Леді-Птаха» Макферсон
2018 ф Марія — королева Шотландії англ. Mary Queen of Scots Марія I Стюарт
2019 ф Маленькі жінки англ. Little Women Джо Марч
2020 ф Амоніт англ. Ammonite Шарлотта Мерчісон
2021 ф Французький вісник англ. The French Dispatch таємнича жінка
2022 ф Як вони біжать англ. See How They Run Констебль Сталкер
2023 ф Ворог англ. Foe Ген
2024 ф Втеча англ. The Outrun Рона
2024 ф Бліц англ. Blitz Ріта
TBA ф англ. Bad Apples Марія

Телебачення

[ред. | ред. код]
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
2003—2004 с Клініка англ. The Clinic Ріанон Джерайті (4 епізоди)
2005 с Доказ англ. The Proof Орла Боланд (4 епізоди)
2014 мс Робоцип англ. Robot Chicken різні ролі (2 епізоди)
2017 с Суботнього вечора в прямому ефірі англ. Saturday Night Live у ролі самої себе (Епізод: «Saoirse Ronan / U2»)

Нагороди та номінації

[ред. | ред. код]
Нагорода Рік Категорія Робота Результат
Оскар 2008 Найкраща жіноча роль другого плану Спокута Номінація
2016 Найкраща жіноча роль Бруклін Номінація
2018 Леді-Птаха Номінація
2020 Маленькі жінки Номінація
BAFTA Film Awards 2008 Найкраща жіноча роль другого плану Спокута Номінація
2010 Найкраща жіноча роль Милі кості Номінація
2016 Бруклін Номінація
2018 Леді-Птаха Номінація
2020 Маленькі жінки Номінація
Золотий глобус 2008 Найкраща жіноча роль другого плану Спокута Номінація
2016 Найкраща жіноча роль — драма Бруклін Номінація
2018 Найкраща жіноча роль — комедія або мюзикл Леді-Птаха Перемога
2020 Найкраща жіноча роль — драма Маленькі жінки Номінація
Премія Гільдії кіноакторів США 2015 Найкращий акторський склад в ігровому кіно Готель «Гранд Будапешт» Номінація
2016 Найкраща жіноча роль Бруклін Номінація
2018 Леді-Птаха Номінація
Найкращий акторський склад в ігровому кіно Номінація
Супутник 2007 Найкраща акторка

другого плану

Спокута Номінація
2016 Найкраща кіноакторка Бруклін Перемога
2018 Леді-Птаха Номінація
AACTA International Awards 2016 Найкраща жіноча роль Бруклін Номінація
2018 Леді-Птаха Номінація
2020 Маленькі жінки Перемога
2021 Найкраща жіноча роль другого плану Амоніт Номінація

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #143341472 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ Saoirse Ronan Monologue - SNL (укр.), архів оригіналу за 9 липня 2021, процитовано 30 червня 2021
  4. ↑ Wolfe, Alexandra (7 грудня 2018). Saoirse Ronan Would Rather Be Knitting. Wall Street Journal (амер.). ISSN 0099-9660. Архів оригіналу за 20 березня 2019. Процитовано 29 червня 2021.
  5. ↑ Dargis, Manohla; Scott, A. O. (25 листопада 2020). The 25 Greatest Actors of the 21st Century (So Far). The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 1 грудня 2020. Процитовано 29 червня 2021.
  6. ↑ а б Fragoso, Samuel (13 листопада 2015). saoirse ronan on growing up and moving to new york. i-D (англ.). Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 29 червня 2021.
  7. ↑ а б Saoirse Ronan's undocumented parents and her start in the Bronx. IrishCentral.com (англ.). 10 січня 2018. Архів оригіналу за 10 січня 2018. Процитовано 29 червня 2021.
  8. ↑ Saoirse Ronan: 200 years young. the Guardian (англ.). 27 травня 2013. Архів оригіналу за 10 серпня 2021. Процитовано 29 червня 2021.
  9. ↑ а б в A name to reckon with: Saoirse Ronan. the Guardian (англ.). 23 січня 2010. Архів оригіналу за 26 квітня 2021. Процитовано 29 червня 2021.
  10. ↑ O'Toole, Jason. Worth her weight in gold. Hotpress. Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 29 червня 2021.
  11. ↑ а б 'Everyone talks about her accent but her mam and dad are as Dublin as can be' - friends of Saoirse Ronan. independent (англ.). Архів оригіналу за 21 квітня 2021. Процитовано 29 червня 2021.
  12. ↑ 'I’ve never confessed' - Saoirse Ronan opens up about her Catholic upbringing. independent (англ.). Архів оригіналу за 29 квітня 2021. Процитовано 29 червня 2021.
  13. ↑ Irish Teen Saoirse Ronan Cast In Peter Jackson's ‘The Lovely Bones’ | The Irish Film & Television Network. www.iftn.ie. Архів оригіналу за 20 листопада 2007. Процитовано 29 червня 2021.
  14. ↑ Saoirse Ronan admits disappointment over 'Harry Potter' Luna Lovegood role. IrishCentral.com (англ.). 3 серпня 2011. Архів оригіналу за 4 квітня 2016. Процитовано 29 червня 2021.
  15. ↑ Amy Heckerling's production conflicts. EW.com (англ.). Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 29 червня 2021.
  16. ↑ Variety Reviews - I Could Never Be Your Woman - Film Reviews - DVD Premiere - Review by Joe Leydon. web.archive.org. 13 травня 2011. Архів оригіналу за 13 травня 2011. Процитовано 29 червня 2021.
  17. ↑ Atonement (2007) - Financial Information. The Numbers. Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 29 червня 2021.
  18. ↑ WebCite query result. www.webcitation.org. Архів оригіналу за 13 грудня 2013. Процитовано 29 червня 2021.
  19. ↑ Orr, Christopher (7 грудня 2007). The Movie Review: 'Atonement'. The Atlantic (англ.). Архів оригіналу за 15 грудня 2017. Процитовано 29 червня 2021.
  20. ↑ Academy Awards Best Supporting Actress. www.filmsite.org. Архів оригіналу за 28 червня 2021. Процитовано 29 червня 2021.
  21. ↑ Death Defying Acts (2007) (англ.), архів оригіналу за 7 вересня 2021, процитовано 29 червня 2021
  22. ↑ City of Ember (2008) (англ.), архів оригіналу за 7 вересня 2021, процитовано 29 червня 2021
  23. ↑ Holden, Stephen (9 жовтня 2008). Fleeing a Dying Civilization, Toward Hope and Sunlight. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 15 грудня 2017. Процитовано 29 червня 2021.
  24. ↑ Saoirse Ronan: On set with Brad, Keira and Michelle. www.telegraph.co.uk. Архів оригіналу за 13 травня 2018. Процитовано 29 червня 2021.
  25. ↑ Facebook; Twitter; options, Show more sharing; Facebook; Twitter; LinkedIn; Email; URLCopied!, Copy Link; Print (10 грудня 2009). Saoirse Ronan of 'The Lovely Bones' stays on balance. Los Angeles Times (амер.). Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 29 червня 2021.
  26. ↑ Saoirse Ronan: It's lonely playing a girl gone to heaven. Архів оригіналу за 8 лютого 2018. Процитовано 29 червня 2021.
  27. ↑ The Lovely Bones (2009) (англ.), архів оригіналу за 9 серпня 2021, процитовано 29 червня 2021
  28. ↑ Corliss, Richard (8 грудня 2009). The Top 10 Everything of 2009 - TIME. Time (амер.). ISSN 0040-781X. Архів оригіналу за 13 вересня 2017. Процитовано 29 червня 2021.
  29. ↑ The Lovely Bones, review. www.telegraph.co.uk. Архів оригіналу за 15 грудня 2017. Процитовано 29 червня 2021.
  30. ↑ 2010 Film Leading Actress | BAFTA Awards. awards.bafta.org. Архів оригіналу за 30 квітня 2018. Процитовано 29 червня 2021.
  31. ↑ Big Oscar hopes for Colin Farrell and Saoirse Ronan in ‘The Way Back’-SEE VIDEO. IrishCentral.com (англ.). 31 грудня 2010. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 29 червня 2021.
  32. ↑ Selby, Jenn. Interview: Saoirse Ronan. Glamour UK (брит.). Архів оригіналу за 15 травня 2021. Процитовано 29 червня 2021.
  33. ↑ Hanna (2011) (англ.), архів оригіналу за 18 липня 2021, процитовано 29 червня 2021
  34. ↑ Travers, Peter; Travers, Peter (7 квітня 2011). Hanna. Rolling Stone (амер.). Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 29 червня 2021.
  35. ↑ Ghibli's Arrietty to Have Different Dub Casts in U.S., U.K. Anime News Network (англ.). Архів оригіналу за 1 жовтня 2018. Процитовано 29 червня 2021.
  36. ↑ Academy invites 135 new members. EW.com (англ.). Архів оригіналу за 20 квітня 2021. Процитовано 29 червня 2021.
  37. ↑ Saoirse's time-travel plea to preserve films. independent (англ.). Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 29 червня 2021.
  38. ↑ Violet & Daisy Review - IGN (англ.), архів оригіналу за 29 червня 2021, процитовано 29 червня 2021
  39. ↑ Saoirse Ronan Not In The Hobbit. Empire. Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 29 червня 2021.
  40. ↑ а б Saoirse Ronan: 'I could have ended up like Lindsay Lohan'. Time Out London (англ.). Архів оригіналу за 15 грудня 2017. Процитовано 29 червня 2021.
  41. ↑ Byzantium (2012). Radio Times (англ.). Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 29 червня 2021.
  42. ↑ Hyland, Paul. Saoirse Ronan to be honoured at upcoming Kerry Film Festival. TheJournal.ie (англ.). Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 29 червня 2021.
  43. ↑ The Host (2013) (англ.), архів оригіналу за 14 липня 2021, процитовано 29 червня 2021
  44. ↑ Dargis, Manohla (28 березня 2013). Fighting the Peacenik Alien Within Her. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 15 грудня 2017. Процитовано 29 червня 2021.
  45. ↑ How I Live Now. Box Office Mojo. Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 29 червня 2021.
  46. ↑ Justin and the Knights of Valor (2013) (англ.), архів оригіналу за 18 вересня 2020, процитовано 29 червня 2021
  47. ↑ The Grand Budapest Hotel (2014) (англ.), архів оригіналу за 18 червня 2020, процитовано 29 червня 2021
  48. ↑ Lost River (2014) (англ.), архів оригіналу за 12 грудня 2016, процитовано 29 червня 2021
  49. ↑ The 21st Century’s 100 greatest films. www.bbc.com (англ.). Архів оригіналу за 14 квітня 2020. Процитовано 29 червня 2021.
  50. ↑ Lost River, film review: Ryan Gosling's directorial debut is a wildly. The Independent (англ.). 9 квітня 2015. Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 29 червня 2021.
  51. ↑ Debruge, Peter; Debruge, Peter (24 січня 2015). Sundance Film Review: ‘Stockholm, Pennsylvania’. Variety (амер.). Архів оригіналу за 15 грудня 2017. Процитовано 29 червня 2021.
  52. ↑ Saoirse Ronan's Brooklyn role tipped to bring Hollywood honours. independent (англ.). Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 29 червня 2021.
  53. ↑ Erbland, Kate; Erbland, Kate (16 березня 2016). Saoirse Ronan on Why the Real Heart of Her Romantic Drama ‘Brooklyn’ Isn’t What You’d Expect. IndieWire (англ.). Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 29 червня 2021.
  54. ↑ Brooklyn (2015) (англ.), архів оригіналу за 21 грудня 2017, процитовано 29 червня 2021
  55. ↑ Brooklyn review – Saoirse Ronan shines in a heartfelt and absorbing adaptation. the Guardian (англ.). 5 листопада 2015. Архів оригіналу за 5 травня 2021. Процитовано 29 червня 2021.
  56. ↑ film, Guardian (28 лютого 2016). Oscars 2016: full list of Academy Award nominations. the Guardian (англ.). Архів оригіналу за 20 червня 2021. Процитовано 29 червня 2021.
  57. ↑ staff, Guardian (10 грудня 2015). Golden Globes nominations 2016: the full list. the Guardian (англ.). Архів оригіналу за 26 квітня 2016. Процитовано 29 червня 2021.
  58. ↑ Manly, Lorne (6 серпня 2015). 'Crucible' Revival, With Whishaw and Okonedo, Sets Broadway Opening. ArtsBeat (амер.). Архів оригіналу за 8 серпня 2015. Процитовано 29 червня 2021.
  59. ↑ а б Saoirse Ronan on Brooklyn, her stage debut, why moms know best and returning to New York. Time Out New York (англ.). Архів оригіналу за 15 грудня 2017. Процитовано 29 червня 2021.
  60. ↑ Saoirse Ronan Got to Hollywood with Talent and a Little Luck. Time (англ.). Архів оригіналу за 25 липня 2021. Процитовано 29 червня 2021.
  61. ↑ Rooney, David; Rooney, David (31 березня 2016). ‘The Crucible’: Theater Review. The Hollywood Reporter (амер.). Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 29 червня 2021.
  62. ↑ Erbland, Kate; Erbland, Kate (8 вересня 2017). ‘On Chesil Beach’ Review: A Breakout Turn From Billy Howle Can’t Rescue This Cold Ian McEwan Adaptation — TIFF. IndieWire (англ.). Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 29 червня 2021.
  63. ↑ 'Lady Bird' sets Rotten Tomatoes record as best-reviewed movie of all time. EW.com (англ.). Архів оригіналу за 24 липня 2018. Процитовано 29 червня 2021.
  64. ↑ Scott, A. O.; Morris, Wesley (7 грудня 2017). The 10 Best Actors of the Year. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 7 грудня 2017. Процитовано 29 червня 2021.
  65. ↑ Golden Globes nominations 2018: Complete list of nominees. Washington Post (амер.). ISSN 0190-8286. Архів оригіналу за 20 лютого 2018. Процитовано 29 червня 2021.
  66. ↑ Big Little Lies and Three Billboards Outside Ebbing, Missouri lead 2018 SAG Awards nominees. The A.V. Club (амер.). Архів оригіналу за 14 грудня 2017. Процитовано 29 червня 2021.
  67. ↑ Keveney, Bill. 'SNL' announces December hosts: Saoirse Ronan, James Franco, Kevin Hart. USA TODAY (амер.). Архів оригіналу за 10 грудня 2017. Процитовано 29 червня 2021.
  68. ↑ Clarke, Donald. Saoirse Ronan’s ‘Saturday Night Live’ is unfunny Paddywhackery. The Irish Times (англ.). Архів оригіналу за 6 грудня 2017. Процитовано 29 червня 2021.
  69. ↑ Saoirse Ronan's 'SNL' sketch criticised for promoting Irish stereotypes. NME (брит.). 4 грудня 2017. Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 29 червня 2021.
  70. ↑ Saoirse Ronan leads Irish stars in Ed Sheeran's Galway Girl video. Radio Times (англ.). Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 29 червня 2021.
  71. ↑ McNary, Dave; McNary, Dave (24 жовтня 2017). Saoirse Ronan, Annette Bening’s ‘The Seagull’ Flies to Sony Classics. Variety (амер.). Архів оригіналу за 31 грудня 2017. Процитовано 29 червня 2021.
  72. ↑ Margot Robbie, Saoirse Ronan rule in 'Mary, Queen of Scots' first look photos. EW.com (англ.). Архів оригіналу за 15 грудня 2017. Процитовано 29 червня 2021.
  73. ↑ Donnelly, Matt; Donnelly, Matt (26 листопада 2019). Saoirse Ronan Knows ‘Little Women’ Is the Performance of Her Career. Variety (амер.). Архів оригіналу за 27 листопада 2019. Процитовано 29 червня 2021.
  74. ↑ Facebook; Twitter; options, Show more sharing; Facebook; Twitter; LinkedIn; Email; URLCopied!, Copy Link; Print (31 жовтня 2019). How Saoirse Ronan and Florence Pugh updated 'Little Women' for modern feminists. Los Angeles Times (амер.). Архів оригіналу за 31 жовтня 2019. Процитовано 29 червня 2021.
  75. ↑ Little Women (2019) (англ.), архів оригіналу за 16 січня 2021, процитовано 29 червня 2021
  76. ↑ Nast, Condé. Little Women Review: Saoirse Ronan Soars in Greta Gerwig’s Brisk, Fan-Service Exercise. Vanity Fair (амер.). Архів оригіналу за 23 квітня 2021. Процитовано 29 червня 2021.
  77. ↑ Little Women. Box Office Mojo. Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 29 червня 2021.
  78. ↑ Staff, Variety; Staff, Variety (3 січня 2019). Golden Globes 2020: The Complete Nominations List. Variety (амер.). Архів оригіналу за 6 січня 2020. Процитовано 29 червня 2021.
  79. ↑ Ritman, Alex; Ritman, Alex (7 січня 2020). BAFTA Nominations: ‘Joker’ Leads the Pack. The Hollywood Reporter (амер.). Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 29 червня 2021.
  80. ↑ Staff, Variety; Staff, Variety (9 лютого 2020). Oscar Nominations 2020: The Complete List. Variety (амер.). Архів оригіналу за 13 січня 2020. Процитовано 29 червня 2021.
  81. ↑ Crist, Allison; Crist, Allison (13 січня 2020). Oscars: Saoirse Ronan Becomes Second-Youngest Four-Time Nominee in History. The Hollywood Reporter (амер.). Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 29 червня 2021.
  82. ↑ Siegel, Tatiana; Siegel, Tatiana (26 серпня 2020). “Oh F***, I’ve Forgotten How to Act”: Kate Winslet, Back in the Awards Race With Same-Sex Romance ‘Ammonite,’ on Getting Back to Work. The Hollywood Reporter (амер.). Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 29 червня 2021.
  83. ↑ 'Ammonite' Film Review: Kate Winslet and Saoirse Ronan Romance Burns With Quiet Passion. TheWrap (амер.). 4 грудня 2020. Архів оригіналу за 12 червня 2021. Процитовано 29 червня 2021.
  84. ↑ Martoccio, Angie; Martoccio, Angie (27 травня 2021). Bill Murray, Timothée Chalamet, Saoirse Ronan and More Star in Wes Anderson's 'The French Dispatch' Trailer. Rolling Stone (амер.). Архів оригіналу за 10 січня 2021. Процитовано 29 червня 2021.
  85. ↑ Kroll, Justin; Kroll, Justin (20 листопада 2020). Saoirse Ronan, Sam Rockwell And David Oyelowo To Star In Untitled Murder Mystery For Searchlight. Deadline (амер.). Архів оригіналу за 21 жовтня 2021. Процитовано 29 червня 2021.
  86. ↑ Kit, Borys; Kit, Borys (14 грудня 2020). Adrien Brody Joins Saoirse Ronan in Searchlight’s Untitled Murder Mystery Movie (Exclusive). The Hollywood Reporter (амер.). Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 29 червня 2021.
  87. ↑ Saoirse Ronan and James McArdle to Star in Macbeth at London's Almeida Theatre. Broadway.com (англ.). Архів оригіналу за 4 червня 2021. Процитовано 29 червня 2021.
  88. ↑ Saoirse Ronan on how Brooklyn is her own Irish-American journey. The Telegraph (брит.). 24 жовтня 2015. ISSN 0307-1235. Архів оригіналу за 27 травня 2016. Процитовано 29 червня 2021.
  89. ↑ а б Clarke, Donald. Saoirse Ronan: ‘I don’t know where I am from. I’m just Irish’. The Irish Times (англ.). Архів оригіналу за 22 січня 2021. Процитовано 29 червня 2021.
  90. ↑ а б Wagner, Erica (15 січня 2019). Saoirse Ronan on making movies, her 'mam' and Mary Queen of Scots. Harper's BAZAAR (брит.). Архів оригіналу за 25 квітня 2019. Процитовано 29 червня 2021.
  91. ↑ Coyle, Colin. From Golden Globes to Greystones for Saoirse Ronan (англ.). ISSN 0140-0460. Архів оригіналу за 17 січня 2018. Процитовано 29 червня 2021.
  92. ↑ WENN (22 лютого 2018). Saoirse Ronan avoids 'stressful' social media. Hollywood.com (амер.). Архів оригіналу за 20 березня 2021. Процитовано 29 червня 2021.
  93. ↑ а б в How 'Lady Bird' Star Saoirse Ronan Grew Up (and Got Off Twitter). TheWrap (амер.). 21 лютого 2018. Архів оригіналу за 12 липня 2021. Процитовано 29 червня 2021.
  94. ↑ WebCite query result. www.webcitation.org. Архів оригіналу за 9 листопада 2013. Процитовано 29 червня 2021.
  95. ↑ Celebs Hansard, Hozier, Ronan, lead “illegal” homeless uprising in Dublin. IrishCentral.com (англ.). 19 грудня 2016. Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 29 червня 2021.
  96. ↑ Saoirse Ronan backs Hozier charity single in domestic violence campaign. independent (англ.). Архів оригіналу за 25 квітня 2019. Процитовано 29 червня 2021.
  97. ↑ Saoirse Ronan: teen talent that grew into true stardom. the Guardian (англ.). 14 січня 2018. Архів оригіналу за 26 квітня 2021. Процитовано 29 червня 2021.
  98. ↑ Saoirse Ronan. Forbes (англ.). Архів оригіналу за 17 липня 2018. Процитовано 29 червня 2021.
  99. ↑ Staff, Maxim. Meet the Women of the 2018 Maxim Hot 100. Maxim (амер.). Архів оригіналу за 18 червня 2018. Процитовано 29 червня 2021.
  100. ↑ Ehrlich, David; Ehrlich, David (2 липня 2018). The Best American Actors Under 30 — IndieWire Critics Survey. IndieWire (англ.). Архів оригіналу за 3 липня 2018. Процитовано 29 червня 2021.
  101. ↑ Clarke, Donald; Brady, Tara. The 50 greatest Irish film actors of all time – in order. The Irish Times (англ.). Архів оригіналу за 5 серпня 2020. Процитовано 29 червня 2021.
  102. ↑ Net-A-Porter. Our annual Best Dressed Of 2018 has arrived... NET-A-PORTER. Процитовано 29 червня 2021.
  103. ↑ Calvin Klein and Raf Simons Launch New Fragrance. The Business of Fashion (брит.). 16 липня 2018. Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 29 червня 2021.
  104. ↑ CNN, Marianna Cerini. Celebrities gracing the 'green' carpet show Oscar-worthy sustainable dresses can still be glamorous. CNN (англ.). Архів оригіналу за 22 червня 2021. Процитовано 29 червня 2021.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сірша_Ронан&oldid=43781990