Як я тепер кохаю

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Як я тепер кохаю
How I Live Now
ЖанрПостапокаліпсис
кінодрама
РежисерКевін Макдональд
ПродюсерJohn Battsekd
СценаристДжеремі Брок
Тоні Грісоні
На основіЯк я тепер живу
Мег Розофф
У головних
ролях
Сірша Ронан
Том Голланд
ОператорFranz Lustigd
КомпозиторДжон Хопкінс
КінокомпаніяCowboy Films
Film4
Дистриб'юторMagnolia Pictures
Momentum Pictures
Madman Entertainment
Тривалість101 хв.
Моваанглійська
КраїнаВелика Британія
Рік2013
Дата виходувересень (TIFF)
4 жовтня (Велика Британія)
28 листопада (Австралія)
Касові збори$52 471
IMDbID 1894476
magpictures.com/howilivenow
CMNS: Як я тепер кохаю у Вікісховищі

«Як я тепер кохаю» (точний переклад з англійської — «Як я тепер живу»; англ. How I Live Now) — британський постапокаліптично-драматичний фільм 2013 року, екранізація однойменного роману 2004 року автора Мег Розофф. Режисер — Кевін Макдональд, сценаристи — Тоні Грісоні, Джеремі Брок і Пенелопа Скіннер. У фільмі знімалися: Сірша Ронан, Том Голланд, Джордж МакКей, Корі Джонсон і Сабріна Діккенс. Показаний 2013 року на Міжнародному кінофестивалі у Торонто.

Сюжет

[ред. | ред. код]

15-річна Дейзі (Сірша Ронан), стервозна, але вольова американська дівчинка-підліток, приїжджає на літо до Англії до своєї тітки Пенн і кузенам — Едмонду (Джордж МакКей), Айзеку (Том Голланд) і Пайпер (Гарлі Берд). Спершу Дейзі неохоче контактує з ними, але з часом вона закохується в свого старшого кузена Едмонда.

Через кілька днів після її приїзду, тітка відлітає до Женеви для участі в конференції щодо загострення політичної ситуації в світі і загрози Третьої світової війни. В її відсутність невідомий ворог підриває ядерну бомбу в Лондоні, убивши тисячі чоловік і викликавши радіоактивні опади. Незабаром після цього співробітник консульства США в Единбурзі приїжджає в будинок тітки Пенн і повідомляє Дейзі, що Сполучені Штати відкликають своїх громадян із Сполученого Королівства, та віддає їй зворотний квиток. Він радить її кузенам залишатися вдома і чекати евакуації. Після сексу з Едмондом Дейзі вирішує, що б не трапилося, залишитися з ним, спалює свій квиток.

Але наступного дня до них вривається британська армія, яка змушує евакуюватися. Едмонда й Айзека призивають до армії, Дейзі і Пайпер відвозять на громадські роботи.

Виробництво

[ред. | ред. код]

Екранізація

[ред. | ред. код]

Знімання почали в червні 2012 року на основі декількох нагород роману «Як я тепер живу». Знімання відбувалося в Англії та Уельсі.

Реліз

[ред. | ред. код]

25 липня 2013 року Magnolia Pictures придбала права для розповсюдження картини на території США. Фільм вийшов 4 жовтня в Сполученому Королівстві та встановлений для випуску 28 листопада в Австралії.

Критика

[ред. | ред. код]

Рейтинг фільму на сайті IMDb — 6,5/10[1].

Цікаві факти

[ред. | ред. код]
  • Фільм знятий за мотивами роману Мег Рософф «Як я тепер живу» (How I Live Now, 2004).
  • Перш ніж Джордж Маккей отримав роль Едмонда, на його місце встигли спробуватися лише близько десяти осіб, кожен з яких прослуховувався в парі з Сіршою Ронан.
  • Для своєї ролі Сірша Ронан не фарбувала волосся. Вона носила перуку.
  • Режисер Кевін Макдональд спочатку збирався набрати для фільму маловідомих акторів і на роль Дейзі шукав 16-річну американську дівчину. Але у результаті роль дісталася 19-річній ірландці Сірші Ронан, яка на прослуховуванні так прочитала сцену, яка їй дісталася, що вся комісія плакала.
  • Людина, в яку стріляє Дейзі (Сірша Ронан), є реальним батьком актриси Полом Ронаном.

Нагороди та номінації

[ред. | ред. код]
Премія Номінація Номінанти
Премія Лондонського гуртка кінокритиків Найкращий молодий британський виконавець Сірша Ронан
Премія Лондонського гуртка кінокритиків Найкращий молодий британський виконавець Джордж МакКей
BIFA Найкраща жіноча роль Сірша Ронан

Примітки

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]