Так програють війну часів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

«Так програють війну часів» (англ. This Is How You Lose the Time War) — науково-фантастична епістолярна новела від Амаль Ель-Мохтар та Макса Гледстоуна, яку було видано 2019 році у видавництві «Simon & Schuster».

Українською книжка вийшла 2024 року у видавництві «Клуб Сімейного дозвілля» в перекладі Станіслава Короля.[1][2]

«Так програють війну часів»
АвторАмаль Ель-Мохтар, Макс Гледстоун
Назва мовою оригіналуThis Is How You Lose The Time War
Моваанглійська
Жанрнаукова фантастика, епістолярний роман
ВидавництвоСША Simon & Schuster
Україна Клуб Сімейного Дозвілля
ВиданоСША16 липня 2019
Україна2024 рік
Перекладач(і)Станіслав Король
Сторінок208
ТиражУкраїна 5000
ISBNСША978-153-44-3100-3
Україна978-617-15-0718-0

Автори

[ред. | ред. код]

Амаль Ель-Мохтар — канадська поетеса й письменниця ліванського походження, яка працює у жанрі фантастики. Її ліричні й емоційні твори сповнені глибокого психологізму та містять численні культурні алюзії. Амаль працювала викладачкою творчого письма в Карлтонському та Оттавському університетах. У 2018 році вона також була співведучою подкасту Writing Excuses разом із Брендоном Сандерсоном. Вона також працює редакторкою журналу Goblin Fruit та пише рецензії для New York Times Book Review.

Макс Гледстоун — американський письменник, володар численних літературних премій за твори у жанрі фентезі. Макс є випускником Єльського університету. Тривалий час Макс працював у Китаї, зокрема й вчителем. Його перший роман вийшов у 2012 році — відтоді він не припиняє писати та видаватися.[3]

Сюжет

[ред. | ред. код]

Дві ворожі організації — тоталітарне Управління під керівництвом Комендантки й Едем — одночасно світ і його верховна істота-праматір — розв'язали Часову війну. Їхні агенти, Червоні й Блакитні, мають рухатись часовими нитками і змінювати хід історії так, щоб створити ідеальну для себе версію майбутнього.

Та серед попелу світу, що гине, Червона агентка Управління знаходить лист від Блакитної — найкращої агентки Едем. Червона вирішує не знищити лист, а прочитати його і навіть відповісти. Таємне спілкування між ворогами спочатку сповнене вихваляння та насмішок, але з часом воно перетворюється на щось більше. Щось важливе. Таке, що може змінити минуле й майбутнє.

Виявлення зв'язку Червоної і Блакитної означало б смерть для кожної з них. Адже війна триває — і хтось повинен перемогти в ній.

Створення

[ред. | ред. код]

Листи від Червоної були повністю написані Гледстоуном, а листи від Блакитної — Ель-Мохтарою. Хоча вони заздалегідь написали загальний план, «реакції кожного персонажа були розроблені з елементом справжнього здивування при отриманні кожного листа, і сцени, що супроводжують [листи], були написані з використанням цієї емоційної реакції».[4]

Відгуки

[ред. | ред. код]

Вишукано створена казка… Частково епістолярний роман, частково карколомна фантастична пригода у часі, ця приголомшлива історія шар за шаром розкриває складні сенси та заплутані причинно-наслідкові зв'язки — Publishers Weekly.

Інтимна й лірична екскурсія часом, міфологією й історією. Обов'язково прочитайте. — Джон Скальзі, автор бестселерів New York Times.

Соціальні медіа

[ред. | ред. код]

Популярність для книжки приніс вірусний твітт у 2023 році від користувача «bigolas dickolas wolfwood», який був фанатом аніме та манґи «Триган», а саме: «read this. DO NOT look up anything about it. just read it. it's only like 200 pages u can download it on audible it's only like four hours. do it right now i'm very extremely serious.»[5] Ель-Мохтар висловила вдячність до цього користувача.[6]

Нагороди

[ред. | ред. код]
Премія Рік Категорія Результат
Премія «Неб'юла» 2019 Найкраща повість Перемога[7]
BSFA Award Найкраща науково-фантастична повість Перемога
Locus Award 2020 Найкраща повість Перемога[8]
Премія «Г'юго» 2020 Найкраща повість Перемога[9]
Aurora Awards 2020 Найкраща науково-фантастична повість Перемога[10]
Goodreads Choice Award 2019 Найкраща наукова фантастика Номінація[11]
Shirley Jackson Award 2019 Найкраща повість Фіналіст[12]
Theodore Sturgeon Award 2020 Друге місце[13]

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Так програють війну часів 270 грн. А. Ель-Мох, М. Глед. Книжковий Клуб. Клуб Сімейного Дозвілля. Книжковий інтернет-магазин. КСД (укр.). Процитовано 31 травня 2024.
  2. Ель-Мохтар, Амаль; Гледстоун, Макс (2024). Так програють війну часів (англійська) . Клуб Сімейного Дозвілля. с. 208. ISBN 978-617-15-0718-0.
  3. Так програють війну часів. laboratoria.pro (укр.). Процитовано 1 червня 2024.
  4. September 2019, Adri Joy Issue: 9 (9 вересня 2019). This Is How You Lose the Time War by Max Gladstone and Amal El-Mohtar. Strange Horizons (англ.). Процитовано 31 травня 2024.
  5. x.com. X (formerly Twitter). Процитовано 1 червня 2024.
  6. Trigun Fan Account's Tweet Turns Queer Sci-Fi Novel Into An Amazon Bestseller. Kotaku (англ.). 10 травня 2023. Процитовано 1 червня 2024.
  7. Baker, Kate (20 лютого 2020). 2019 Nebula Award Finalists Announced. The Nebula Awards® (амер.). Процитовано 31 травня 2024.
  8. locusmag (27 червня 2020). 2020 Locus Awards Winners. Locus Online (амер.). Процитовано 31 травня 2024.
  9. Kevin (1 серпня 2020). 2020 Hugo Awards Announced. The Hugo Award (амер.). Процитовано 31 травня 2024.
  10. Glyer, Mike (16 серпня 2020). 2020 Aurora Awards. File 770 (амер.). Процитовано 31 травня 2024.
  11. Announcing the Goodreads Choice Winner in Best Science Fiction!. Goodreads. Процитовано 31 травня 2024.
  12. The Shirley Jackson Awards – The Shirley Jackson Awards (амер.). Процитовано 31 травня 2024.
  13. Liptak, Andrew (21 жовтня 2020). Suzanne Palmer Wins the 2020 Theodore Sturgeon Award. Reactor (амер.). Процитовано 31 травня 2024.