Тараненко Іван Андрійович

Іван Андрійович Тараненко
І.А.Тараненко у званні полковника ВПС СРСР
Народження	28 квітня 1912(1912-04-28) Губиниха
Смерть	4 березня 1995(1995-03-04) (82 роки) Москва
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	СРСР
Вид збройних сил	ВПС СРСР
Рід військ	Винищувальна авіація → Військово-транспортна авіація
Освіта	Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Роки служби	1933—1972
Партія	ВКП(б)
Звання	Генерал-лейтенант авіації
Командування	13-та гвардійська винищувальна авіаційна дивізія
Війни / битви	Радянсько-фінська війна Німецько-радянська війна
Нагороди	Медаль «За бойові заслуги»

Іван Андрійович Тараненко (нар. 28 квітня 1912(19120428) — пом. 4 березня 1995) — військовик Військово-повітряних сил ЗС СРСР, Герой Радянського Союзу (1943). У роки німецько-радянської війни командир 298-го винищувального авіаційного полку 219-ї бомбардувальної авіаційної дивізії 4-ї повітряної армії Північно-Кавказького фронту пізніше командував 13-ю гвардійською винищувальною авіаційною дивізією. У післявійськові роки на командних посадах, у 1960-х роках перший заступник командувача військово-транспортною авіацією, генерал-лейтенант.

Біографія

Народився 28 квітня 1912 року в селі Губиниха (зараз селище міського типу Новомосковського району Дніпропетровської області України) у селянській родині. Українець. Закінчив 7 класів, працював столяром на заводі імені Карла Лібкнехта в Дніпропетровську, секретарем комітету комсомолу на заводі в Павлограді.

У Червоній Армії з серпня 1933 року. У 1934 році закінчив Харківську військову авіаційну школу льотчиків і льотчиків-спостерігачів.

Учасник радянсько-фінської війни 1939—1940 років.

У боях німецько-радянської війни з червня 1941 року.

Командир 298-го винищувального авіаційного полку (219-я бомбардувальна авіаційна дивізія, 4-та повітряна армія, Північно-Кавказький фронт) підполковник Іван Тараненко до червня 1943 року здійснив 205 успішних бойових вильотів, в 18 повітряних боях особисто збив 4 літаки противника та ще 4 в групі. Вміло здійснював керівництво полку.

2 вересня 1943 року за вміле керівництво бойовими діями авіаційного полку, зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистським загарбниками і проявлені при цьому мужність і героїзм підполковникові Тараненко Івану Андрійовичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

28 липня 1943 він був призначений командиром 294-ї винищувальної авіаційної дивізії (4-й винищувальний авіаційний корпус, 5-та повітряна армія, Степовий фронт, з 20 жовтня 1943 перейменований у 2-й Український фронт), яка за успішні бойові дії в 1944 році була перетворена в 13-ту гвардійську винищувальну авіаційну дивізію.

До кінця війни полковник І. А. Тараненко виконав 253 бойових вильоти, провів 54 бої, збив 7 літаків супротивника особисто і 6 у групі.

Після війни І. А. Тараненко продовжував службу у ВПС. У 1946 році він закінчив курси удосконалення офіцерського складу при Військово-повітряної академії, а в 1955 році — Вищу військову академію Генштабу.

Служив на командних посадах у ВПС, був першим заступником командувача військово-транспортною авіацією.

З 1972 року генерал-лейтенант авіації І. А. Тараненко в запасі. Жив у Москві. Працював на заводі «Стріла».

Був одружений з військовою льотчицею Серафимою Амосовою, разом вони виховали трьох синів: Андрія, Костянтина і Сергія.

Помер 4 березня 1995 року. Похований в колумбарії Новодівичого кладовища у Москві (західна стіна).

Посилання

• Біографія І. А. Тараненка на сайті «Советские лётчики-асы. Герои воздушных войн 1936—1953 гг.» (рос.)
• Біографія І. А. Тараненка на сайті «Авиаторы Второй мировой» (рос.)

Література

• Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 2. М.: Воениздат, 1988 — стор. 559