Теорема Рота
Теорема Рота — результат адитивної комбінаторики, окремий випадок теореми Семереді для прогресій довжини 3; стверджує наявність арифметичних прогресій у будь-якій достатньо щільній множині.
Точне формулювання: для будь-якого будь-яка множина , що має асимптотичну щільність містить арифметичну прогресію довжини 3.
Аналогічні формулювання, що використовують верхню та нижню асимптотичну щільність, еквівалентні[1].
Також еквівалентне початковому і формулювання для скінченних множин: для будь-якої існує таке, що якщо , і , то містить арифметичну прогресію довжини 3. У переважній більшості доведень доводиться саме формулювання для скінченних множин.
Розмір максимальної підмножини без прогресій довжини 3 | ||
---|---|---|
Рік публікації | Розмір (з точністю до константи) | Автор(и) |
1953 | Рот[2] | |
1987 | Гіз-Браун[en][3][4] | |
1999 | Бурген[5] | |
2008 | Бурген[6] | |
2012 | Сандерс[en] [7] | |
2011 | Сандерс[8] | |
2014 | Блум[9] | |
2020 (препринт) | Шоен[pl] [10] | |
2020 (препринт) | Блум, Сісаск[11] |
Теорему вперше довів 1953 року Клаус Рот[2][12], адаптувавши круговий методу Гарді — Літтлвуда. У доведенні використано ідею[13], згодом узагальнену і для загального доведення теореми Семереді: всі множини заданої щільності розбиваються на дві групи — «рівномірні» та «нерівномірні», причому під «рівномірністю» розуміється верхня оцінка на коефіцієнти Фур'є[en]. Якщо множина рівномірна, то наявність прогресій у ній можна довести безпосередньо, а інакше можна довести наявність підпрогресії, в якій щільність множини більша, ніж серед відрізка натурального ряду, якому вона належить.
Метод дозволяє вивести оцінку . Технічні подробиці доведення, межа коефіцієнтів Фур'є, що визначає «рівномірність», і отримувані сталі можуть відрізнятися в різних джерелах.
Доведення теореми Рота можна вивести[14] як окремий випадок теореми Семереді з доведення Семереді. Такий спосіб доведення вимагає використання леми регулярності Семереді та теореми про кутики, звідки теорема Рота випливає безпосередньо. Можна навіть обійтися без використання теореми про кутики, а виводити теорему Рота безпосередньо з леми про видалення трикутників але тільки у формулюванні для скінченних циклічних груп (див. розділ «Варіації та узагальнення на різні групи»).
Оскільки лема регулярності Семереді дає надзвичайно великі верхні оцінки на отримувану через неї величину (як мінімум, вежі з експонент), то й сам метод не дозволяє отримати оцінки кращі від цих.
Рональд Грем у своїй книзі про теорію Ремзі наводить спрощений варіант доведення, також заснований на методі Семереді, проте не використовує леми регулярності. У доведенні використовуються узагальнені арифметичні прогресії вигляду , довести наявність яких у множині значно простіше, а з цього вже виводиться сама теорема Рота.
Доведення Грема не дає оцінок на , лише показує існування, оскільки використовує існування точки в послідовності, починаючи з якої всі точки досить близькі до границі, але для границі також доведено лише існування, а характер збіжності в принципі не аналізується.
Поряд із знаходженням верхніх оцінок розміру множини без арифметичних прогресій, існує також обернена задача — побудова якомога більшої множини , що не містить арифметичних прогресій, тобто контрприкладу для позначення меж покращення оцінок на . Усі відомі побудови таких множин ґрунтуються на ідеї розгляду окремих розрядів чисел у деякій системі числення та задання умов на значення цих розрядів.
Перший приклад множини без прогресій навели 1936 року Ердеш і Туран, запропонувавши розглянути числа, які в трійковій системі містять тільки цифри 0 і 2. Така множина містить лише чисел, що дуже мало, порівняно з верхніми оцінками[15].
Нехай — множина Ердеша — Турана.
Якщо і , то в трійковій системі в найстаршому розряді , де ці числа відрізняються, виконуються рівності . Тому в арифметичній прогресії виконувалося б , а отже, .Салем і Спенсер 1942 року узагальнили ідею Ердеша та Турана на системи числення зі зростанням (залежно від розміру множини) основи та отримали множину без прогресій розміру [16].
У побудові Ердеша — Турана цілком можна дозволити цифри 0 і 1 замість 0 і 2 (тоді в доведенні коректності місце середнього числа в прогресії буде займати більше). За аналогією з цим Салем і Спенсер у -ковій системі розглядали числа, які містять тільки цифри від 0 до , причому однакову кількість входжень кожної цифри (з поправкою на асимптотику можна вважати непарним, а загальне число цифр — дільником ).
Наявність прогресій блокується умовою входження окремих цифр. Справді, якщо і при додаванні не використовується перенесення, то всі нулі в (а отже, і в ) можуть утворитися лише додаванням нулів із відповідних розрядів і . Далі за індукцією можна довести збіг у позицій усіх одиниць, двійок і т. д. і прийти до висновку, що .
Заявлена оцінка виходить при розгляді .1946 року Беренд[en] додав геометричну інтерпретацію, зіставивши розрядам числа координати точок у багатовимірному просторі і розглядаючи числа, відповідні в цьому сенсі точкам сфери. Це дозволило побудувати множину розміру , що не містить прогресій[17].
Всі числа з цифрами не більше і -ковим поданням розбивають на групи з однаковими значеннями . Як множину вибирають найбільшу з цих груп і її розмір оцінюється за принципом Діріхле.
Завдяки обмеженості цифр, при додаванні таких чисел не відбувається перенесення розрядів, так що прогресії довжини 3 також мають геометричну інтерпретацію (як точки на одній прямій). Але, оскільки куля --- строго опукле тіло, то сфера, як його межа, не може містити трьох точок на одній прямій. Із цього випливає відсутність прогресій у вибраній множині.
Розмір множини оцінюється найкраще приЗгодом невеликим уточненням методу оцінку Беренда збільшено на логарифмічний множник[18], але суттєво кращих результатів станом на 2019 рік немає.
Оскільки для деяких узагальнень теореми Рота відомі верхні оцінки схожого типу[19][20], є підстави вважати, що оцінка Беренда точна.
І доведення через гармонічний аналіз, і певний спосіб застосування леми Семереді доводять не саму теорему, а її «циклічний» варіант.
Для будь-якого існує таке, що якщо , і , то містить трійку , де під додаванням розуміють саме додавання за модулем. |
Обіцяні цим формулюванням прогресії можуть бути прогресіями в , але не бути такими в (наприклад, ). Однак теорема Рота очевидно випливає з нього якщо розглянути множину як множину лишків у . Це лише на сталу змінює щільність, але робить усі прогресії придатними для . Отже, ця теорема еквівалентна основній теоремі Рота.
Наступна теорема, подібна до теореми Рота, не випливає з неї і не тягне її, але цікава для окремого вивчення.
Нехай зафіксовано деяке . Тоді для будь-якого існує таке , що якщо , то |
Вперше теорему для груп довели 1982 року Браун і Бахлер[21], проте вони тільки довели, що для множин без арифметичних прогресій виконується , але точніші обмеження на залишалися відкритим питанням.
1993 року (опубліковано 1995 року) Рой Мешулам (Roy Meshulam) довів[22], що . У його доведенні розглянуто довільні групи та їхні характери. Існують також спрощені[23] варіанти цього доведення виключно для , які, використовуючи коефіцієнти Фур'є в , прямо узагальнюють ідеї з аналітичного доведення теореми Рота. Доведення виходить технічно навіть простішим, ніж доведення самої теореми Рота, так що часто[23][24] наводиться як перший приклад застосування методу.
2012 року Бейтман і Кац, розглядаючи випадок , довели[25] існування та абсолютної сталої , такий, що для без арифметичних прогресій виконується .
2016 року Крут, Лев та Пах довели[26] для випадку , що для множин без прогресії. Елленберг (Ellenberg) і Гейсвейт (Gijswijt), узагальнюючи метод Крута, Льова і Паха, використовуючи алгебру многочленів, довели[27][28] існування для кожного простого сталої такої, що якщо не містить прогресії довжини 3. У їхній роботі . Зокрема, для випадку виконується . За припущення з оптимізації функції випливає, що , де — абсолютна стала, що є розв'язком рівняння , тобто , де
Найкраща[27] станом на 2016 побудова-контрприклад дозволяє[29] будувати для груп виду множини розміру , які не містять арифметичних прогресій довжини 3.
У роботі Мешулама розглянуто[22] теорему Рота для довільної групи та виведено оцінку для множини без арифметичних прогресій довжини 3.
З цього випливає існування абсолютної сталої такої, що для множини без прогресій виконується .
Класичним узагальненням теореми Рота для двовимірних множин вважають теорему про кутики. Хоча там і не згадано про арифметичні прогресії (у двовимірному сенсі), але теорема Рота з неї випливає.
- ↑ И. Д. Шкредов, «Теорема Семереди и задачи об арифметических прогрессиях», УМН, 61:6(372) (2006), 111—178; Russian Math. Surveys, 61:6 (2006), 1101—1166. Архів оригіналу за 24 грудня 2017. Процитовано 23 грудня 2017.
- ↑ а б Roth, 1953.
- ↑ Heath-Brown, 1987.
- ↑ Szemerédi, 1990.
- ↑ Bourgain, 1999.
- ↑ Bourgain, 2008.
- ↑ Sanders, 2012.
- ↑ Sanders, 2011.
- ↑ Bloom, 2014.
- ↑ Schoen, 2020.
- ↑ Bloom, Sisask, 2020.
- ↑ Доказательство Рота в изложении Харольда Хельфготта на русском языке (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 грудня 2017. Процитовано 23 грудня 2017.
- ↑ Постнаука, Илья Шкредов — Теорема Семереди
- ↑ Лаборатория Чебышёва, курс лекций «Аддитивная комбинаторика», лекция 3
- ↑ P. Erdős, P. Turán, "On some sequences of integers", Journal of the London Mathematical Society (June 1936). Архів оригіналу за 23 грудня 2019. Процитовано 23 грудня 2019.
- ↑ R. Salem, D. C. Spencer, Proc. Natl. Acad. Sci. USA, 28 (1942), 561—563. Архів оригіналу за 3 червня 2018. Процитовано 23 грудня 2017.
- ↑ F. A. Behrend, «On sets of integers which contain no three terms in arithmetic progression», Proc. Natl. Acad. Sci. USA, 32 (1946), 331—332. Архів оригіналу за 4 червня 2018. Процитовано 23 грудня 2017.
- ↑ Michael Elkin, "An improved construction of progression-free sets", Israel Journal of Mathematics, 184:93 (August 2011). Архів оригіналу за 27 листопада 2018. Процитовано 23 грудня 2019.
- ↑ T. Schoen, I. D. Shkredov, «Roth's theorem in many variables», Israel Journal of Mathematics, volume 199, pages 287—308 (2014) [Архівовано 2023-08-30 у Wayback Machine.] (arXiv:1106.1601 Архівна копія на сайті Wayback Machine.)
- ↑ T. Schoen, O. Sisask, «Roth's theorem for four variables and additive structures in sums of sparse sets», Forum of Mathematics Forum of Mathematics, Sigma, 4, E5. doi:10.1017/fms.2016.2 [Архівовано 2023-08-29 у Wayback Machine.] (arXiv:1408.2568 Архівна копія на сайті Wayback Machine.)
- ↑ T. C. Brown and J. P. Buhler, A density version of a geometric Ramsey theorem, Journal of Combinatorial Theory, Series A 32 (1982), no. 1, 20—34 (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 9 серпня 2017. Процитовано 23 грудня 2017.
- ↑ а б R. Meshulam, On subsets of finite abelian groups with no 3-term arithmetic progressions, Journal of Combinatorial Theory, Series A 71 (1995), no. 1, 168—172.[недоступне посилання з Февраль 2020]
- ↑ а б A mini course on additive combinatorics [Архівовано 2017-08-29 у Wayback Machine.], p. 39-42
- ↑ Лаборатория Чебышёва, Илья Шкредов, Аналитические методы в аддитивной комбинаторике, обзорная лекция
- ↑ M. Bateman and N. Katz, New bounds on cap sets, Journal of the American Mathematical Society 25 (2012), no. 2, 585—613 (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 9 січня 2018. Процитовано 23 грудня 2017.
- ↑ E. Croot, V. Lev, and P. P. Pach, Progression-free sets in Z_n^4 are exponentially small (2016). arXiv preprint 1605.01506. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 23 грудня 2017.
- ↑ а б Доказательство теоремы Рота для групп с малым кручением на arxiv.org. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 23 грудня 2017.
- ↑ Изложение доказательства Ellenberg и Gijswijt на русском языке
- ↑ Y. Edel, Extensions of generalized product caps, Designs, Codes and Cryptography 31 (2004), no. 1, 5—14. Архів оригіналу за 10 січня 2018. Процитовано 23 грудня 2017.
- K. F. Roth. On Certain Sets of Integers // Journal of the London Mathematical Society. — 1953. — P. 104—109. — DOI: .
- D. R. Heath-Brown. Integer Sets Containing No Arithmetic Progressions // Journal of the London Mathematical Society. — 1987. — Vol. s2-35, iss. 3. — P. 385—394. — DOI: .
- E. Szemerédi. Integer sets containing no arithmetic progressions // Acta Mathematica Hungarica. — 1990. — Vol. 56. — P. 155—159. — DOI: .
- J. Bourgain. On Triples in Arithmetic Progression // Geometric & Functional Analysis GAFA. — 1999. — Vol. 9. — P. 968—984. — DOI: .
- J. Bourgain. Roth’s theorem on progressions revisited // Journal d'Analyse Mathématique. — 2008. — Vol. 104. — P. 155—192. — DOI: .
- T. Sanders. On certain other sets of integers // Journal d’Analyse Mathématique. — 2012. — Vol. 116. — P. 53—82. — arXiv:1007.5444. — DOI: .
- T. Sanders. On Roth’s theorem on progressions // Annals of Mathematics. — 2011. — Vol. 174. — P. 619—636. — arXiv:1011.0104. — DOI: .
- T. F. Bloom. A quantitative improvement for Roth's theorem on arithmetic progressions // Journal of the London Mathematical Society. — 2014. — Vol. 93, iss. 3. — P. 643—663. — arXiv:1405.5800. — DOI: .
- T. Schoen. Improved bound in Roth’s theorem on arithmetic progressions. — 2020. — arXiv:2005.01145.
- T. F. Bloom, O. Sisask. Breaking the logarithmic barrier in Roth's theorem on arithmetic progressions. — 2020. — arXiv:2007.03528.