Трибунал публічної служби Європейського Союзу

Трибунал публічної служби Європейського Союзу

Назва іншими офіційними мовами; Болгарська: Съд на публичната служба Хорватська: Službenički sud Чеська: Soud pro veřejnou službu Данська: Personaleretten Нідерландська: Gerecht voor ambtenarenzaken Англійська: Civil Service Tribunal Естонська: Avaliku Teenistuse Kohus Фінська: Virkamiestuomioistuin Французька: Tribunal de la fonction publique Німецька: Gericht für den öffentlichen Dienst Грецька: Δικαστήριο Δημόσιας Διοίκησης Угорська: Közszolgálati Törvényszék Італійська: Tribunale della funzione pubblica Латвійська: Civildienesta tiesa Литовська: Tarnautojų teismas Мальтійська: It-Tribunal għas-Servizz Pubbliku Польська: Sąd do spraw Służby Publicznej Португальська: Tribunal da Função Pública Румунська: Tribunalul Funcției Publice Словацька: Súd pre verejnú službu Словенська: Sodišče za uslužbence Іспанська: Tribunal de la Función Pública Шведська: Personaldomstolen
Вид	Спеціалізований суд
Інстанція	Суд першої інстанції
Юрисдикція	Європейський Союз
Орган оскарження	Загальний Суд Європейського Союзу
Заснований	12 грудня 2005
Ліквідований	1 вересня 2016
Суддів	7
Розташування	Місто Люксембург
Офіційний вебсайт

Європейський Союз

Це одна із статей, що входять до серії: Політичний устрій Європейського Союзу

Держави-члени (27) Австрія Бельгія Болгарія Греція Данія Естонія Ірландія Іспанія Італія Кіпр Латвія Литва Люксембург Мальта Нідерланди Німеччина Польща Португалія Румунія Словаччина Словенія Угорщина Фінляндія Франція Хорватія Чехія Швеція Держави-кандидатки Албанія Боснія та Герцеговина Молдова Північна Македонія Сербія Україна Чорногорія Держави, переговори про вступ яких призупинені Грузія Туреччина Держави-заявниці Косово Спеціальні території Бельгійсько-німецькі відносини Франко-німецькі відносини Нідерландсько-німецькі відносини ЄС-3 Вихід

Договори та декларації Декларація Шумана (1950) Паризький договір (1951) Європейська декларація (1951) Звіт Спаака (1956) Римські договори (1957) Договір про Євроатом (1957) Брюссельський договір (1965) Урочиста декларація (1983) Єдиний європейський акт (1986) Маастрихтський договір (1992) Амстердамський договір (1997) Ніццький договір (2001) Берлінська декларація (2007) Лісабонська угода (2007) Стаття 7 Стаття 50 Право на неучасть Договори про приєднання 1972, 1979, 1985, 1994, 2003, 2005, 2011 Договори про вихід 1984, 2020 Інші угоди Шенгенська угода (1985) Угода про Європейську економічну зону (1992) Розірвані договори та угоди Європейська конституція (2004) Перегляд членства Сполученого Королівства (2015–2016)

Право Acquis communautaire: Примат (Справа 6/64) Субсидіарність Регламент Директива Рішення Рекомендація Висновок Хартія основних прав

Виконавчі інституції Європейська рада Президент: Шарль Мішель (АЛДЄ) Саміти Європейська комісія ІІ Комісія фон дер Ляєн Президентка: Урсула фон дер Ляєн (ЄНП) Віцепрезидент Європейської комісії Європейський комісар Європейська цивільна служба Генеральна секретарка: Ілзе Юхансоне

Законодавчі інституції Законодавча процедура Головування у Раді Європейського Союзу Угорщина (липень–грудень 2024) Конфігурації РЗП РМЗС РМЕФС Єврогрупа РСГР РЗСПОЗЗПС COMPET РТТЕ ЕР РЮВС РОМКС Голосування Генеральний секретаріат Генеральна секретарка: Тереза Бланшет Підготовчі органи Ради ЄС Комітет постійних представників Робоча група ради Європейський парламент (депутати) Президентка: Роберта Мецола Найбільші фракції: ЄНП: Манфред Вебер СіД: Іратхе Ґарсія Депутат Європарламенту (705) Бюро Віцепрезидент Квестор Конференція Комітети Національні парламенти

Судові інституції Суд Європейського Союзу Суд Справедливості Члени Генеральний адвокат (Європейський Союз) Судові рішення Загальний Суд

Аудиторські інституції Європейський суд аудиторів Інші установи Служба внутрішнього авдиту ЄК Комітет ЄП з бюджетного контролю Рада з економічних і фінансових питань Офіс боротьби з шахрайством Прокуратура

Європейський центральний банк Президентка: Крістін Лаґард ЄСЦБ ЕМС Банкноти євро Монети євро

Інші установи Євратом Атомна енергетика Економічний і монетарний союз Валюти Єврогрупа Єврозона Розширення єврозони ERM Шенгенська зона Шенгенська угода Прюмська конвенція Шенгенська інформаційна система Візова інформаційна система Візова політика Розширення Шенгенської зони Європейська економічна зона Спільний комітет ЄЕЗ Європейське посвідчення особи Мікродержави та Європейський Союз Група Європейського інвестиційного банку Інвестиційний банк Інвестиційний фонд Інституції ЄІБ Європейський стабілізаційний механізм Договір про створення Європейського стабілізаційного механізму Європейський університетський інститут Європейський університетський інститут Єдиний патентний суд Унітарний патент Агентства Децентралізовані агентства ЄС Агентства єдиного ринку Агентства СЗБП Агентства ЗСБС Агентства ЄСФН Органи ЄМВ Виконавчі органи ЄС Агентства Євроатома Децентралізовані незалежні органи ЄС Європейський інститут інновацій і технологій Прокуратура Організації ЄС Європейська рада із захисту даних Орган для європейських політичних партій та європейських політичних фондів Спільні підприємства ЄС та Євроатома Інші незалежні установи Європейський інспектор із захисту даних Європейський омбудсмен Дорадчі органи Комітет регіонів Соціально-економічний комітет Комітет з питань політики та безпеки Військовий комітет Європейського Союзу Космічна рада ЄС/ЄКА Міжвідомчі установи Офіс публікацій Європейського Союзу Служба зовнішніх справ Європейський офіс відбору персоналу Офіс боротьби з шахрайством Європейська школа управління

Внутрішня політика Бюджет Митний союз Угоди про вільну торгівлю Внутрішній ринок Зона свободи, безпеки та справедливості Політики: Сільськогосподарська Енергетична Рибна Регіональна Громадянство: Паспорти Пан'європейська ідентичність Пан'європеїзм Євроскептицизм Європейський банківський союз Європейський банківський нагляд Єдиний механізм вирішення Союз ринків капіталу Європейська система фінансового нагляду Інтеграція: Наддержавність Єврофедералізм СШЄ Європа різних швидкостей Посилене співробітництво Право на неучасть Вихід

Зовнішня політика Високий представник: Жозеп Боррель Служба зовнішніх справ Спільна зовнішня та безпекова політика Спільна політика безпеки та оборони Розширення Подальше розширення Угода про асоціацію з Європейським Союзом Єдиний міграційний простір

Вибори Парламентські виборчі округи Фракції Виборчі округи Фракції Spitzenkandidat Розподіл Політична фундація Референдуми Європейські вибори Результати виборів 1979 1979, 1984, 1989, 1994, 1999, 2004 2009, 2014, 2019, 2024, 2029 (наступні) Політичні партії ЄНП СіД ЄКР АЛДЄ ЄВА ЄКР ЛЗП Зелені — ЄВА ЄОЛ/ЛЗП ЄСПД Незалежні

Недіючі організації Європейські Спільноти (ЄС) Європейська спільнота з вугілля та сталі Європейська економічна спільнота Західноєвропейський союз Європейський Конвент

Трибуна́л публі́чної слу́жби Європе́йського Сою́зу (англ. European Union Civil Service Tribunal) — спеціалізований суд у складі Суду Європейського Союзу, який був заснований 2 грудня 2005 року і припинив своє існування 1 вересня 2016 року.

Правовий ґрунт

Ніццький договір передбачає створення судових колегій у певних конкретних сферах. Пізніше це положення змінено та кодифіковано в статті 257 («спеціалізовані суди») Договору про функціонування Європейського Союзу Лісабонським договором:

Європейський Парламент і Рада, діючи відповідно до звичайної законодавчої процедури, можуть створювати спеціалізовані суди при Суді загальної юрисдикції для розгляду і прийняття рішень у першій інстанції щодо певних категорій позовів або проваджень у конкретних сферах. Європейський Парламент і Рада діють за допомогою регламентів або за пропозицією Комісії після консультацій з Судом Справедливости, або на вимогу Суду Справедливости після консультацій з Комісією. [...]

Рада Європейського Союзу 2 листопада 2004 року прийняла на цій основі рішення про заснування Трибуналу публічної служби Європейського Союзу. Новий спеціалізований суд, що складається з семи суддів, був покликаний розглядати спори між Європейським Союзом та його публічною службою, юрисдикцію до 2005 року здійснював Загальний Суд. Його рішення підлягали оскарженню з питань права лише до Загального Суду та, у виняткових випадках, перегляду Судом Справедливости. Він був заснований 2 грудня 2005 року. Він був розпущений 1 вересня 2016 року, незважаючи на успіх у виконанні свого мандату, на користь подвоєння складу Загального Суду.

Голови Трибуналу публічної служби

Рік	Голови Трибуналу публічної служби
2005 – 2011 роки	Пол Дж. Махоні
2011 – 2016 роки	Шон Ван Рапенбуш

Судді Трибуналу публічної служби (2016)

Суддя з тих пір	Держава-член	Члени Трибуналу державної служби
2011-2016 роки	Бельгія	Шон Ван Рапенбуш
2011-2016 роки	Італія	Еціо Перілло
2011-2016 роки	Нідерланди	Рене Баренц
2011-2016 роки	Ірландія	Кіран Бредлі
2013-2016 роки	Данія	Єспер Свеннінґсен
2016-2016 роки	Португалія	Жоао Сант'Анна
2016-2016 роки	Болгарія	Александер Корнезов

Джерело:

Див. також

• Єдиний патентний суд

Подальше читання

• Butler, Graham (2020). An Interim Post-Mortem: Specialised Courts in the EU Judicial Architecture after the Civil Service Tribunal. International Organizations Law Review. 17 (3): 586—632. doi:10.1163/15723747-2019010.

Посилання

• Трибунал публічної служби Європейського Союзу : офіційний сайт