Три літа (книга)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Три літа)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Три літа (значення).
Три літа
Фронтиспіс й титульна сторінка рукописної книги Шевченка «Три літа»[1]
Жанрпоезія
АвторТарас Шевченко
Моваукраїнська
Написано1843—1845
Сайтkobzar.ua/item/show/5472

«Три літа» — рукописна «книга»[2] поезій Тараса Шевченка, написаних протягом 1843–1845 років.[1] На думку літературознавців, збірка засвідчила розквіт поетичного генія Шевченка, також ці роки його життя і творчості вони називають «періодом трьох літ».

Зміст

[ред. | ред. код]
Сучасне повне видання книги «Три Літа» з автопортретом Шевченка 1845 року. [3]

До рукописної книги «Три літа» увійшла 31 поезія, в тому числі 10 псалмів, об’єднаних спільним заголовком Давидові Псалми. Вона править за джерело текстів майже всіх творів Тараса Шевченка 1843—1845 років.

Три літа
№   Назва Дата Аркуш Зошит
— Титул — 2 1
— Епіграф. Молитва Єремії Пророка — 3 1
1 Чигрине, Чигрине... 1844.02.19 4 - 5 зворот 1
2 Заворожи мені, волхве... 1844.12.13 6 - 6 зворот 1
3 У неділю не гуляла... 1844.10.18 7 - 8 зворот 1
4 Гоголю 1844.12.30 9 - 9 зворот 1
5 Розрита могила 1843.10.09 10 - 11 1
6 Чого мені тяжко, чого мені нудно... 1844.11.13 11 зворот 1
7 Не завидуй багатому... 1845.10.04 12 - 12 зворот 1
8 Не женися на багатій... 1845.10.04 13 - 13 зворот 1
9 Сова 1844.05.06 14 - 20 зворот 2
10 Дівичії ночі 1844.05.18 21 - 21 зворот 2
11 Наймичка 1845.11.13 22 - 34 2, 3
12 Маленькій Мар'яні 1845.12.20 34 зворот 3
13 Сон (Комедія) 1844.07.08 35 - 49 зворот 3, 4
14 Сліпий (Поема) 1845.10.16 50 - 67 зворот 5, 6
— Між аркушами 68 і 69 слід від вирізаного аркуша[4] — — 6
15 Кавказ 1845.11.18 68 - 73 зворот 6, 7
16 Минають дні, минають ночі... 1845.12.21 74 - 74 зворот 7
— Копають день, копають два...
Великий льох*		 1845.10.21 75 - 77 зворот 9
17 І мертвим, і живим, і ненарожденним... 1845.12.14 78 - 86 зворот 9
18 Великий льох (Містерія) * 1845.10.21 87 - 98 зворот 8
19 Холодний Яр 1845.12.17 99 - 100 зворот 10
20 Три літа 1845.12.22 101 - 102 зворот 10
21 Давидові Псалми
1, 12, 43, 53, 52, 81, 93, 132, 136, 149		 1845.12.19 103 - 105 зворот 10
22 Як умру, то поховайте... 1845.12.25 106 - 106 зворот 10

Примітки:

Молитва Єремії Пророка (епіграф)

[ред. | ред. код]

Книгу «Три літа» відкриває Шевченків малюнок пророка, очевидно Єремії.[1] На третій сторінці поміщено епіграф із Старого Завіту (церковнослов'янською мовою), названий поетом як «Молитва Ієремії Пророка»: тут ідеться про плач Єремії, глава 5, вірші 7, 8, 12–14. На думку літературознавців, до написання поезії очевидно призвела ситуація ассирійської неволі євреїв, яка в часи поета повторилася на Україні з українцями-козаками після ліквідації Гетьманщини.[5]

Мікеланджело. «Єремія», фрагмент (1511).

Порівняння рядків із Старого Завіту з поезією Шевченка:

Отцы наши согрѣшиша, і нѣсть ихъ,
Мы же беззаконія ихъ подяхомъ.
Рабы обладаша нами, избавляющаго
Нѣсть оть руку ихъ.
Князи въ рукахъ ихъ повѣшены быша,
Старѣишины не прославышася.
Избранніи плачь подяша, и юноши
В кладъ изнемогаша.
И старцы отъ вратъ оскудѣша, избранніи
оть пѣсней своихъ умолкоша.

Батьки наші грішили, але їх нема, —
А ми двигаємо їхні провини!
Раби запанували над нами, і немає нікого,
Хто б вирятував з їхньої руки…
Князі їхньою рукою повішені,
Лиця старих не пошановані.
Юнаки носять камінь млиновий,
А хлопці під ношею дров спотикаються…
Перестали сидіти старші в брамі,
Юнаки — свою пісню співати…


За словами науковця Омеляна Пріцака, за часів Шевченка існувало розуміння пророка як «вищого поета». Вважалося, що тільки «слово поета-пророка може врятувати його народ». «Пророк, що ізбавляє свій поневолений народ — це найвища тема романтичної поезії».[5] Чотири поеми «Трьох літ» мають епіграфи з книг Старого і Нового Завіту:

«Сон»: Духа правди, що Його світ прийняти не може, бо не бачить Його та не знає Його. (Іоанна. Глава 14. Вірш 17)
«Кавказ»: Ой, коли б голова моя стала водою, а око моє — за джерело сльози, то я плакав би вдень та вночі над побитими (Єремії. Глава 9. Вірш 1)
«Великий льох»: Ти нас нашим сусідам віддав на зневагу, на наругу та посміх для наших околиць, Ти нас учинив за прислів’я поганам, і головою хитають народи на нас. (Псалом 43. Вірші 14, 15)
«Посланіє»: Як хто скаже: «Я Бога люблю», та ненавидить брата свого, той неправдомовець. (Соборное посланіе Іоанна. Глава 4. Вірш 20)

Історія

[ред. | ред. код]

Збірка комплектувалася під час перебування Шевченка у Петербузі та відвидин України між 1843—1845 роками.

Конфіскація книги

[ред. | ред. код]

5 квітня 1847 року за вказівкою київського генерал-губернатора Дмитра Бібікова Шевченко, який на той час проживав в Україні з 1845 року, був арештований у справі «Про Украйно-Слов'янське Товариство», при цьому була конфіскована збірка «Три літа». Наступного дня у рапорті цивільного губернатора Івана Фундуклея для Третього відділу значилося:

Художник цей при поверненні з Чернігівської губ. був затриманий… при в'їзді до м. Києва і представлений просто до мене. Між паперами його виявилась рукописна книга українських, ним особисто створених віршів, багато з яких мають обурливий і злочинний зміст. Разом з паперами супроводиться і художник Шевченко під суворою вартою при одному поліцейському офіцерові і одному рядовому жандармові[6][7]

Далі Фундуклей привів опис вилучених паперів Шевченка, що супроводжували лист від 6 квітня 1847 року за № [660]:

1. Стос віршів, листів та різних паперів на ... аркушах.
2. Книга писаних віршів під заголовком «Три літа».
3. Малий альбом з віршами і малюнками.

17 квітня 1847 року Шевченко був доставлений з Києва в каземати Третього відділу в Петербурзі (політичної поліції-жандармерії Російської імперії). Після тривалого слідства, допитів, очних ставок учасників і причетних до Товариства у доповіді 26 травня шеф жандармів Олексій Орлов стосовно поета запропонував у своєму документі-висновку імператорові Микола I «милосердно обмежитись наступним»: [7][8]

Художника Шевченка за написання обурливих і вкрай зухвалих віршів, як обдарованого міцною тілобудовою призначити рядовим до Оренбурзького окремого корпусу з правом вислуги, доручивши начальству найсуворіший нагляд, щоб під жодним виглядом від нього не могли виходити «підбурливі і пасквільні твори»

Збоку документу проти висновків було вказано: «Під найсуворіший нагляд, із забороною писати й малювати.» Вкінці помітка Леонтія Дубельта, начальника штабу Корпусу жандармів: «На оригіналі власною його величності рукою написано олівцем: "До виконання 28 травня 1847 р."».

Заборона інших творів

[ред. | ред. код]

Також були заборонені та повсюдно вилучались дві раніше надруковані (1840, 1841 і 1844 років) книги Шевченка — «Кобзар» і «Гайдамаки». [7]

Віднайдення книги

[ред. | ред. код]

Протягом шести десятиліть книга «Три літа» знаходилася в архіві Третього відділу (від 1880 року — Депертамент поліції Міністерства внутрішніх справ). Більша частина поезій протягом цього часу мало-помалу поширювалась у рукописних списках і потрохи друкувалась з численними вилученнями, спотвореннями та помилками. За життя Шевченка в Російській імперії вийшли друком тільки «Наймичка» (1857 року  — у «Записках о Южной Руси» Пантелеймона Куліша,[9] 1860-го — у «Кобзарі» [10] та окремим виданням [11]) й «Давидові псалми» (1860). [10] [12]

Першим, хто подав вістку про архівне діло Украйно-Слов'янського Товариства, був Микола Стороженко. У березневому томі «Київській старовині» з'явились його «Нові матеріали для біографії Шевченка», у яких подано побіжний опис «паперів» того «Діла» та опубліковано кілька невідомих раніше листів.[13][14]  Про «Три літа» Стороженко нічого не повідомляє.

Перша публікація «Молитиви Єремії Пророка» (1906) [15]

1906 року Павло Щоголєв, співвидавець російського часопису «Былое» [ru], розшукав у Департаменті поліції «…три рукописи: — один чистіший, виготовлений до цензури, з передмовою, в який увійшли лишень „Лілея“, „Русалка“ та „Осика“ (вона ж і „Відьма“ — пізніше); другий — увесь „Єретик“ і, нарешті, третій — немов би альбом, куди Шевченко позаводив усе те, що написав за три годи („Три літа“) 1843–1845 роки». Щоголєв зробив копію, за якою Борис Грінченко і Василь Доманицький вперше опублікували закінчення «Єретика» й вірші «Дівичії ночі», «Маленькій Мар'яні», «Три літа» в журналі «Нова Громада» (№№ 8, 10).[16][17][18]

Наприкінці того ж року журнал «Київській старовині» опублікував «Критичний розслід над текстом Кобзаря» Василя Доманицькиого, у якому, поміж іншого, вдруге опубліковано ті самі «новознайдені тексти» за копією Щоголєва. Крім того, вкінці розділу «43. Заповіт» вперше було оприлюднено опис рукописної книги «Три літа» за поданням Якова Забілли. В описі повністю наведено Шевченків епіграф до «Трьох літ».[15][19] Але в «Кобзарі 1907 р.» Доманицький «Молитву» не надрукував.[20]  Відтоді її нема в більшості видань Шевченкових творів («Кобзарях»), які наслідують видання 1907 року.

Усякі хіби, усякі неправдивості… — усе те назавжди стане невиправленим, освяченим традицією, і бротися з цим сумним з'явищем не буде змоги...
— Василь Доманицький[19]

1907 року за сприяння Андрія Маркевича рукопис було передано з архіву Департаменту поліції до Музею українських старожитностей в Чернігові  імені Василя Тарновського.

Оформлення

[ред. | ред. код]

Збірка «Три літа» є чистовим зведенням творів Шевченка 1843–1845 років. Це рукописна книга in folio на 107 аркушах жовтуватого паперу, погано виробленого, в простій картонній темно-зеленій оправі (зберігається в Інституті літератури ім. Т. Шевченка НАН України).

Поет акуратно оформив збірку. Назва книги, а також заголовки окремих творів виконано в стилі півуставу другої половини XVII ст. На форзаці книги та на титульній сторінці є кілька начерків олівцем. Тут зображено пророка (арк. 1, суперобкладинка), дві постаті Шевченка в профіль: більша в ярмулці і в пальті з чорним коміром, менша без головного убору, в халаті і в пантофлях (арк. 1, суперобкладинка). На титульній сторінці — постать чабана в шапці і в киреї, з палицею в правій простягнутій руці, контур свині (арк. 2). [4]

Текст чистовий з поправками, писаний чорнилом в окремих зошитах. Кожний зошит складається з 6 арк. фабричного паперу, складених удвоє, 12 арк., всього 9 зошитів, останній зошит — 11 арк. Разом 107 арк. Нумерація відділу рукописів Інституту літератури наскрізна, поаркушна. [4]

Перед першим віршем на аркуші 3 вміщено епіграф до всієї книги: «Плач Єремії», розділи 5:7-8, 12-14 (у Шевченка «Молитва Єремії Пророка»). [4]

Твори не в хронологічному порядку. Першим віршем, переписаним до альбому, є поезія «Чигрине, Чигрине…». Найраніший твір — «Розрита могила» (від 9 жовтня 1843 року), найпізніший — останній: «Як умру, то поховайте...» (від 25 грудня 1845 року). Про легальну публікацію більшості творів збірки до 1907 року не могло бути й мови.

Оцінки

[ред. | ред. код]
Репродукція «Молитиви Єремії Пророка» (1939) у  першому томі повної збірки творів Шевченка.[21]

Про надзвичайне враження, яке справила на сучасників поезія «Трьох літ», коли її читав автор, свідчить Пантелеймон Куліш, за його словами:

Ліві лапки Серед сеї благодатної молодіжи з'явився Шевченко, з голосним плачем своїм по нещасливій долі земляцькій, і заспівав перед небожатами:

„Світе тихий, краю милий,
Моя Україно,
За що тебе сплюндровано,
За що, мамо, гинеш?..“

Спів сей був для неї воістину гуком воскресної труби архангела. Коли говорено коли-небудь по правді, що серце ожило, що очі загорілись, що над чолом у чоловіка засвітився поломяний язик, то се було тоді в Києві.[22]

Праві лапки

«Об'явлення Шевченка — це, власне, „Три літа“» — узагальнює Омелян Пріцак.[5] Він вказував, що творчий шлях Шевченка від «романтичного кобзаря минулої козацької слави до апостола і пророка національного відродження» сягнув апогею у третій книзі поета «Три літа» (містерія «Великий льох»), приводячи рядки поезії:[23] 

Ліві лапки Встане Україна.
І розвіє тьму неволі,
Світ правди засвітить,
І помоляться на волі
Невольничі діти!.. 		Праві лапки

За словами Пріцака думка поезії вказувала на те, що «Місія України — засвітити світло правди».[5]

Видання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Три літа.
Видання 2020 року

Вперше повністю (з епіграфом включно) книгу було надруковано 1935 року у Львові в третьому томі Повного видання творів за редакцією Павла Зайцева,[24] але з порушенням Шевченкового плану збірки (у Чіказькому виданні 1961 року — так само). 1939 року титульну сторінку та епіграф «Трьох літ» було надруковано як ілюстрацію у першому томі київського повного зібрання творів Шевченка.[21] Вперше повністю та зі збереженням послідовності творів рукописну книгу «Три літа» було видано 1952 року.[25] у Вінніпезі за редакцією доктора Леоніда Білецького Українською вільною академією наук в Канаді. В підрадянській Україні 1966 року з'явилося фототипічне (точне) відтворення накладом всього 25 тисяч примірників.[26] Нині це видання є бібліографічною рідкістю.

Див. також

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Три літа.
Книга Тараса Шевченка

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Три літа  — ІЛ. ф.1 № 74
  2. ↑ Словник Української мови в 11 томах  [Архівовано 19 липня 2020 у Wayback Machine.] —
    Книжка — Зброшурована в одне ціле й оправлена певна кількість (понад 5) друкованих або рукописних аркушів.
    Книга — Велика обсягом або важлива за змістом книжка (там же).
  3. ↑ Три літа. Поезія 1847 р.  [Архівовано 22 березня 2022 у Wayback Machine.] Кобзар Тараса Шевченка. Повне зібрання поезій у чотьрьох книгах. Книга друга. — Л., 2020. 
  4. ↑ а б в г д Опис рукописів Т.Г. Шевченка  — К., 1961. С. 87–88
  5. ↑ а б в г Омелян Пріцак. Шевченко — пророк  [Архівовано 18 липня 2020 у Wayback Machine.] — К., 1993. 
  6. ↑ Кирило-Мефодіївське Товариство. У трьох томах. Т. 2 — Київ, 1990. 
  7. ↑ а б в Тарас Шевченко: Документи та матеріали до біографії. 1814-1861  [Архівовано 30 січня 2020 у Wayback Machine.] — К., 1982.
  8. ↑ Кирило-Мефодіївське Товариство. У трьох томах. Т. 1 — Київ, 1990. С. 69
  9. ↑ Записки о Южной Руси. Издал П. Кулишъ, тт. 1, 2 [Архівовано 26 червня 2020 у Wayback Machine.] — Київ, 1856, 1857. 
  10. ↑ а б Кобзарь Тараса Шевченка  [Архівовано 22 березня 2022 у Wayback Machine.] — СПб., 1860. 
  11. ↑ Наймичка. Поема Тараса Шевченка  [Архівовано 22 березня 2022 у Wayback Machine.] — СПб., 1860. 
  12. ↑ Псалми Давидові  [Архівовано 22 березня 2022 у Wayback Machine.] Переложив по-нашому Тарас Шевченко — СПб., 1860.  
  13. ↑ Новые материалы для биографии Шевченка  [Архівовано 24 червня 2020 у Wayback Machine.] — Киевская старина. — 1893. — Т. 60. Березень. 
  14. ↑ Киевская старина. Год семнадцатый. Том LX. Январь-Март 1898 г. [Архівовано 28 квітня 2019 у Wayback Machine.] 
  15. ↑ а б В. Доманицький. Критичний розлід над текстом «Кобзаря» Шевченка.  [Архівовано 27 червня 2020 у Wayback Machine.] 21. Чигирин — 43. Заповіт — Киевская старина. — 1906. — Т. 94. Ноябрь-декабрь.
  16. ↑ Енциклопедія українознавства. Словникова частина (ЕУ-II). [Архівовано 14 липня 2020 у Wayback Machine.] — Париж, Нью-Йорк, 1966. — Т. 5. — С. 1774-1786. 
  17. ↑ Новознайдені поезії Т. Шевченка  [Архівовано 28 червня 2020 у Wayback Machine.] — Нова Громада № 8. — К., 1906.
  18. ↑ Новознайдені Шевченкові твори  [Архівовано 25 червня 2020 у Wayback Machine.] — Нова Громада № 10. — К., 1906.
  19. ↑ а б В. Доманицький. Критичний розлід над текстом «Кобзаря».  — К. 1907.
  20. ↑ Т. Шевченко. Кобзарь.  [Архівовано 26 червня 2020 у Wayback Machine.] — СПб. 1907.
  21. ↑ а б Тарас Шевченко. Повна збірка творів в десяти томах [Архівовано 30 липня 2020 у Wayback Machine.] Т. 1 Поезії, 1837-1847. – Київ, 1939.
  22. ↑ Куліш П. А. Хуторна поезія.  [Архівовано 15 липня 2020 у Wayback Machine.] — У Львові : Накладом авт., 1882. 
  23. ↑ Великий льох. Архів оригіналу за 18 лютого 2010. Процитовано 15 липня 2020.
  24. ↑ Тарас Шевченко. Том ІІІ. Поезії 1843–47 рр.  [Архівовано 18 лютого 2010 у Wayback Machine.] — Львів, Варшава : Укр. наук. ін-т, 1935.
  25. ↑ Тарас Шевченко. Кобзар. Том 2  [Архівовано 22 червня 2020 у Wayback Machine.] — Вінніпег, 1952.
  26. ↑ Тарас Шевченко. Три літа. Автографи поезій 1843–1845 рр. — К., 1966.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Три_літа_(книга)&oldid=39782159